Бірюк Олег Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бірюк Олег Миколайович
 Підполковник (посмертно)
Загальна інформація
Народження 13 січня 1976(1976-01-13)
Охтирка
Смерть 20 серпня 2014(2014-08-20) (38 років)
Георгіївка, Лутугинський район
Поховання Охтирка
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба; Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Армійська авіація
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

Оле́г Микола́йович Бірю́к (1976—2014) — старший льотчик-інструктор 7-го окремого полку армійської авіації Збройних сил України, підполковник (посмертно), учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1976 року в місті Охтирка (Сумська область); закінчив охтирську ЗОШ № 2. На першу заробітну плату придбав модель гелікоптера; закінчив льотне училище, академію міністерства оборони. Мав займати посаду командира ескадрильї вертолітної ланки, але на той час вільної вакансії не було. Він погодився стати старшим льотчиком-інструктором із безпеки польотів. Була можливість після академії залишитися у штабі, він хотів літати.

Служив у різних військових частинах України, з 2010 року — в Новому Калинові. Старший льотчик-інструктор, 7-й окремий полк армійської авіації. Брав участь у миротворчій місії в Ліберії 2008 та 2010 року, отримав численні нагороди.

З початку березня 2014 року направлений у зону проведення бойових дій на сході України.

Загинув 20 серпня 2014 року разом з капітаном Антоном Родіоновим — знаходилися в збитому терористами гелікоптері Мі-24 — поблизу смт Георгіївки Лутугинського району. Тоді ж полягли старший сержант Штинда Микола Миронович та солдат Білоус Сергій Степанович.

Похований в Охтирці; Успенське кладовище.

Вдома лишилися родина та брат.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 27 листопада 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
  • Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (МОУ)
  • Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 1
  • Почесний громадянин Охтирки (посмертно)
  • Встановлена меморіальна дошка його честі в охтирській загальноосвітній школі № 2.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]