ВЛ40У

ВЛ40У
Основні дані
Роки будування	з 2004
Країна будування	Україна
Завод	ЗЕРЗ, ЛЛРЗ
Разом побудовано	близько 50
Країни експлуатації	Україна
Ширина колії	1520 мм
Рід служби	пасажирський
Технічні дані
Рід струму і напруга у контактній мережі	змінний, 25 кВ, 50 Гц
Конструкційна швидкість	110 км/год
Осьова формула	2О-2О
Електричне гальмування	реостатне
Годинна потужність ТЕД	740 кВт
Швидкість годинного режиму	71,5 км/год
Тривала потужність ТЕД	4×740 кВт
Швидкість тривалого режиму	56 км/год
ВЛ40У у Вікісховищі

Електровоз ВЛ40 (Вулик) ^У — пасажирський електровоз змінного струму модернізований із секцій вантажного електровоза ВЛ80т 2004 року для потреб Укрзалізниці. В процесі модернізації кожен електровоз отримав нові кабіни керування та обладнання. Модернізація проводилася на Запорізькому та Львівському електровозоремонтних заводах в двох варіантах, що відрізнялися один від одного формою кабіни.

Історія створення

В кінці 1990-х на початку 2000-х років в Укрзалізниці спостерігався дефіцит електровозів змінного стуму, через списання старих електровозів ВЛ60^П_К, а також через електрифікацію нових ділянок. Почастішали випадки задіяння для водіння пасажирських поїздів вантажних електровозів ВЛ80^С і ВЛ80^Т локомотивних депо Знам'янка і Котовськ Одеської залізниці, Козятин Південно-Західної залізниці, які не були обладнані системою електричного опалення поїзда, а також пасажирським електропневматичним гальмом (ЕПГ). З цієї причини було прийнято рішення модернізувати електровози, що простоюють в запасі Цвіткового Черкаської області. Двосекційні вантажні електровози ВЛ80Т переобладнали в односекційні пасажирські, які отримали назву ВЛ40^У.

Модернізацію проводять ЗЕРЗ і ЛЛРЗ. Електровоз отримує новий кузов. ЗЕРЗ встановлює кабіни машиніста і пульти по типу електровозів ЧС8, а ЛЛРЗ — кабіни з більш плоскою лобовою стінкою (схожу на кабіну ВЛ65). Ходова частина, силова схема з головним контролером ЕКГ‑8Ж і схема кіл низької напруги 50 В в цілому залишились попередніми, за виключенням того, що прибрано реостатне гальмування, що призвело до зняття ряду приладів — блоків гальмівних резисторів з приладами перемикання потоків повітря, гальмівних перемикачів, та ін.

Контролер машиніста, число позицій регулювання і ступені послаблення збудження, вказівник позицій залишились незмінними. За рахунок використання більш висококласних діодів, число ящиків випрямної установки кожного візка зменшено з двох до одного. Перебудована схема допоміжних кіл — фазорозщеплювач замінений пусковими конденсаторами, допоміжні машини з двигунами АЕ92 замінені на ті що встановлені на електровозах серій Е5К і ЕП1 машини з двигунами НВА‑55: на кожному електровозі встановлені два відцентрові мотор-вентилятора і два мотор-компресора ВУ‑3,5.

Експлуатація ВЛ40^У

ВЛ40^У на станції Вінниця

Електровози добре себе проявили на рівнинному профілі, наприклад, на ділянці Київ—Ніжин—Чернігів Південно-Західної залізниці, де навіть використовуються для водіння вантажних поїздів на ділянці Ніжин—Чернігів, але на не рівному профілі (Одеська залізниця) водіння поїздів довжиною 15–20 вагонів виявилося складною проблемою і викликає багато негативних відгуків на адресу ВЛ40^У, від локомотивних бригад.

На сьогоднішній день електровози ВЛ40^У приписані до депо Подільськ, Знам'янка (Одеська залізниця), Львів-Захід (Львівська залізниця), Жмеринка, Конотоп (Південно-Західна залізниця), Кременчук і Полтава-Південна (Південна залізниця). Основний парк депо Жмеринка, Знам'янка, Кременчук і Львів складають машини, які виготовлені на ЛЛРЗ, депо Подільськ і Конотоп в основному мають машини, які виготовлені на ЗЕРЗ.

Джерела

• ВЛ40У на сайті rzd-expo.ru^{[недоступне посилання з березня 2019]}(рос.)
• Показники динаміки та тягово-енергетичні показники електровоза ВЛ40у / С. В. Пилипенко, О. М. Бондарєв, В. Л. Горобець, О. І. Гілевич, В. В. Глухов, К. І. Железнов, В. П. Літвінов, Є. Ф. Федоров, О. М. Заболотний, Д. О. Ягода // Наука та прогрес транспорту. Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. - 2008. - № 21. - С. 16-25 [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]