Вакулинці (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Вакулинці

Полтава — Люботин
Південна залізниця
Полтавська дирекція
Полтава

Пост ЕЦ станції Вакулинці
Пост ЕЦ станції Вакулинці
Пост ЕЦ станції Вакулинці
49°37′30″ пн. ш. 34°41′22″ сх. д. / 49.62500° пн. ш. 34.68944° сх. д. / 49.62500; 34.68944Координати: 49°37′30″ пн. ш. 34°41′22″ сх. д. / 49.62500° пн. ш. 34.68944° сх. д. / 49.62500; 34.68944
Рік відкриття 1964 (60 років)
Вулиця Старокотелевська
Відстань до Києва, км 365
Відстань до Харківа, км 135
Відстань до Полтави, км 5
Відстань до Люботина, км 111
Код станції 448605 ?
Код «Експрес-3» 2204662 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Вакулинці. Карта розташування: Полтавська область
Вакулинці
Вакулинці

Ваку́линці — проміжна залізнична станція 4-го класу Полтавської дирекції Південної залізниці, вузол трьох напрямків (на Полтаву-Південну, Люботин і Полтаву-Київську), за 5 км від ст. Полтава-Південна, за 111 км від ст. Люботин[1]. Розташована у Подільському районі міста Полтави.

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1964 року як обгінний пункт[2]. Можливо, тоді ж була побудована колія, яка з'єднувала станцію з ділянкою Полтава-Південна — Полтава-Київська.

20 вересня 1965 року станція передана від Сумської дирекції Південної залізниці до Полтавської дирекції. У тому ж році начальником станції став Володимир Васильович Тітов, який протягом 25 років очолював колектив станції, а потім ще кілька років працював черговим. При ньому в 1987 р. введена в експлуатацію нова триповерхова будівля посту ЕЦ. У 1990 р. начальником станції стала Антоніна Йосипівна Матвєєва. Завдяки її зусиллям станції присвоїли 4-й клас. З 1995 року по 2002 рік станція була в підпорядкуванні станції Полтава-Південна, ставши її Північним Парком[3].

2002 року були проведені роботи по підготовці колійного і станційного господарства, пристроїв СЦБ і зв'язку до пропуску прискорених поїздів «Столичний експрес» Харків — Київ. 2003 року електрифіковано ділянку Полтава-Київська — Вакулинці[4], встановлені опори між станцієюВакулинці та зупинним пунктом Дублянщина та між станцією Вакулинці та колишнім постом 335 км. У грудні 2004 року завершена електрифікація дільниці Вакулинці — Божків. На станції Вакулинці змонтовано нове обладнання посту ЕЦ, реконструйовано посадочні платформи. Після ремонтних робіт, виконаних спеціалістами КМС-213 і ПЧ-11, відкрито 6-у приймально-відправну колію для вантажних поїздів. У 2008 р. було відкрито також 8-у колію. Крім того, модернізовано приміщення посту ЕЦ, де встановлено АРМ ДСПП[3]. У серпні 2008 р. електрифіковано головну харківську і обвідну колії перегону Полтава-Південна — Вакулинці[5].

З 22 листопада до 3 грудня 2018 року здійснено реконструкцію парної горловини станції Вакулинці з боку роз'їзду Кривохатки — основного ходу, яким швидкісні потяги прямують з Києва на Схід. Постійний рух потягів, включно з експресами «Інтерсіті+», став причиною тривалого узгодження вікон з усіма задіяними службами та цілодобової роботи колійників, електромеханіків СЦБ та енергетиків. Парна Вхідна горловина станції Вакулинці — це розгалуження, де до головного ходу з Полтави-Київської до Харкова, примикає гілка на Полтаву-Південну. Через криву дільницю колії швидкість руху потягів за напрямком Київ — Харків на цій дільниці не перевищувала 40 км/год. Цього було недостатньо для ефективної організації високошвидкісного руху, тож головне завдання реконструкції — підвищення швидкості та безпеки руху. У результаті залізничники переуклали два вхідні стрілочні переводи N52 і N54 та привели їх у відповідність з технічними умовами та перенесли їх на нові ординати зі зміщенням до 30 метрів, спрямили три криві, переставили два сигнали та уклали нові кабелі. Завдяки реконструкції максимальна швидкість прослідування пасажирських поїздів на цій дільниці зросте вдвічі й сягатиме 80 км/год[6].

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На станції — дві головні, 6 бокових і кілька тупикових колій. Перегін до станції Свинківка — двоколійний. Перегін до станції Полтава-Південна — триколійний (головна харківська, головна ромоданівська і обвідна колії). Остання призначена виключно для пропуску вантажних поїздів. Перегін до роз'їзду Кривохатки — одноколійний. Усі перегони електрифіковані, обладнані двостороннім автоблокуванням. До станції примикають 5 під'їзних колій, куди доставляють будівельні матеріали: щебінь, цемент, пісок, металобрухт, а відправляють бішофіт.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції зупиняються приміські поїзди сполученням Полтава — Огульці і Полтава — Коломак[7]. Для посадки пасажирів на поїзди є дві низькі пасажирські платформи. У межах станції знаходиться платформа Крутий Берег, на якій зупиняються приміські поїзди сполученням Полтава — Гребінка і Полтава — Ромодан.

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Схема залізниць України. — К., 2010.
  2. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  3. а б Наталия Васюта. Вакуленцы // Южная магистраль. — 2008. — № 29. — 1 августа. (рос.)
  4. Олег Столбецов. 17 кілометрів… ентузіазму // Магістраль. — 2003. — № 47. — 4 липня.
  5. Харьков транспортный. ЖД транспорт. Хроника. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 2 березня 2017.
  6. Завдяки реконструкції колій біля Полтави швидкість потягів зросте вдвічі [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] // zmist.pl.ua, 2018-12-08
  7. Розклад руху приміських поїздів Південної залізниці. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 2 березня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Схема залізниць України. К., 2010.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Романенко Ю. И., Харенко М. П. Взгляд сквозь годы / Южная железная дорога за 130 лет. — Х.: Прапор, 1999. — 288 с., ил. (рос.)
  • Полтавщина: Енциклопедичний довідник. За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — 1024 с.: іл.
  • Наталия Васюта. Вакуленцы // Южная магистраль. — 2008. — № 29. — 1 августа. (рос.)