Вацлав Брожик
Вацлав Брожик | ||||
---|---|---|---|---|
Вацлав Брожик | ||||
Народження |
6 березня 1851[1] Brožíkovad | |||
Смерть | 15 квітня 1901[2][3][…] (50 років) | |||
Париж[2][5] | ||||
Поховання | Цвинтар Монмартр | |||
Національність | чех | |||
Країна | Австро-Угорщина (1860—1918) | |||
Жанр | живопис | |||
Навчання | Празька академія образотворчих мистецтв | |||
Діяльність | мистецтвознавець, художник, педагог, педагог | |||
Напрямок | модерн, академізм | |||
Роки творчості | 1871[6] — 1899[6]–1899[6] | |||
Вплив | салонне мистецтво | |||
Відомі учні | Josef Loukotad | |||
Твори | портрети, історичний живопис, побутовий жанр, натюрморт | |||
Брати, сестри | František Brožíkd[7] | |||
Роботи в колекції | галерея Бельведер, Національна галерея Вікторії, Національний музей у Варшаві, Музей історії мистецтв, Ernest Zmeták Art Galleryd, Національна галерея, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Братиславська міська галереяd і Староміська ратуша | |||
Нагороди | ||||
Автограф | ||||
| ||||
Вацлав Брожик у Вікісховищі |
Ва́цлав Бро́жик (чеськ. Václav Brožík; 5 травня 1851, Железні-Гамр, Тршемошна — 15 квітня 1901, Париж) — чеський художник 19 ст., представник академізму.
Життєпис[ред. | ред. код]
Майбутній художник походив з бідної родини провінційної Чехії, що входила до складу Австро-Угорської імперії. Найсильніші художні враження від літографій та баченої порцеляни, яскраві фарби якої не тьмяніли з часом, як мозаїки.
Художню майстерність опановував в Художній академії в місті Прага, продовжив навчання в Дрездені та в Мюнхені. Невдоволення навчанням спонукало до переїзду в Голландію, де художник вивчав художні досягнення фламандських і голландських митців. Зацікавленість у реалізмі і реалістичному відтворенні явищ навколишнього світу взагалі відрізнятиме твори митця, незважаючи на впливи академізму і салонного мистецтва, з якими він рахувався.
Вацлав Брожик віддав належне настановам, що історичний живопис і історична картина — вищий вияв живопису як такого. Ним створена низка картин історичного жанру, як на теми історії Західної Європи («Колумб вимагає допомоги у королеви Ізабелли», «Петрарка і Лаура»), так і на теми з історії Чехії («Ян Гус на соборі в Констанці», «Ян Коменський в майстерні в Амстердамі»).
Але художник залюбки звертався до побутового жанру, до портрету, створивши низку типових офіційних і буржуазних портретів («На балу», «Портрет австрійського ерцгерцога Карла Людвига»). Отримав визнання як художник ще за життя.
Шлюб[ред. | ред. код]
Під час перебування в Парижі одружився з донькою паризького торговця творами мистецтва. Відтоді життя митця проходило між перебуванням в Празі чи в Парижі. В родині зріс син Моріс.
Смерть[ред. | ред. код]
Вацлав Брожик помер в Парижі від серцевого нападу. Поховання відбулося на цвинтарі Монмартр.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- «Перші кроки дитини»
- «Випас гусей»
- «Колумб вимагає допомои у королеви Ізабелли»
- «Портрет Александра Брандейса»
- «Ян Гус на соборі в Констанці»
- «Єва з Лобковиц відвідує батька в ув'язненні»
- «Прогулянка пані»
- «На балу»
- «Невідома пані»
- «Весна. Закохані біля паркану»
- «Портрет Крістіани Фуллер»
- «Ян Коменський в майстерні в Амстердамі»
- «Пейзаж в Бретані з пастушкою»
- «Моріс Брожик, син художника»
- «Кароліна»
- «Візитери в майстерні художника»
- «Австрійський ерцгерцог Карл Людвиг»
Галерея[ред. | ред. код]
-
«На балу»
-
«Випас гусей»
-
«Йозеф Главка»
-
«Моріс Брожик, син художника»
-
«Ян Коменський в майстерні в Амстердамі»
-
«Пейзаж в Бретані з пастушкою»
-
«Весна. Закохані біля паркану»
-
«Портрет Кристиани Фуллер»
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.portafontium.eu/iipimage/30064932/ledce-19_1580-n?x=33&y=125&w=834&h=266
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122337409 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Václav Brožík
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ https://www.slovnik-nakladatelstvi.cz/nakladatelstvi/alois-wiesner.html
Джерела[ред. | ред. код]
- Brožík Wenzel. // Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). — B. 1. — Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1957. — S. 117
|