Вероніка (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вероніка
Вероніка дібровна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Подорожникові (Plantaginaceae)
Триба: Veroniceae
Рід: Вероніка (Veronica)
L., 1753
Види

Див. текст

Вікісховище: Veronica

Вероні́ка (Verónica) — рід квіткових рослин родини подорожникових, найбільший рід цієї родини; за одними даними, налічує 500, за іншими — близько 300 видів. Раніше цей рід включали до родини ранникових (Scrophulariaceae) або до родини веронікових (Veronicaceae).

Етимологія[ред. | ред. код]

Наукову назву роду Veronica Карл Лінней обрав за вернакулярною назвою цієї групи рослин в багатьох європейських мовах; назва засвідчена з 16 ст. і пов'язана зі Святою Веронікою[1].

За іншими джерелами назва походить від слів лат. verus — справжній і лат. unicis — єдиний або лат. irum — перемога, що загалом означає «та, що несе перемогу над хворобами».[2]

Опис[ред. | ред. код]

Одно- і багаторічні трави, іноді напівчагарнички, поширені у всіх частинах світу, але переважно в холодних і помірних областях Євразії, включаючи високогір'я і Арктику.

Рослини характеризуються дрібними квітками з двома тичинками, зібраними в різні колосоподібні, зонтикоподібні й волотеподібні суцвіття, які можуть бути сидячими і на довгих квітконіжках; товстими гіллястими або укороченими кореневищами або рясним тонким корінням; стеблами як повзучими, так і прямими; переважно супротивним і цільним листям, стеблом і листям як голим, так і густо запушеним.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Рід має космополітичне поширення.

Росте на луках, узбережжі річок і водоймищ, біля боліт, на багнистих місцинах, на дні яруг, балок тощо.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Серед веронік є лікарські рослини, є хороші медоноси. Багато видів розводяться як декоративні.

У харчуванні[ред. | ред. код]

Зілля вероніки має приємний аромат, що посилюється після підсихання. Смак дещо терпкий з теплою гіркотою в роті. На Кавказі, в Іспанії, Австрії та Швейцарії молоде листя вероніки замінює крес-салати для юшок, йде для приготування салатів до м'ясних і рибних страв. Квітки її входять до складу трав, за допомогою яких виготовляють деякі сорти коньяків, лікерів, а також знамените вино — іспанську малагу.[2]

Види[ред. | ред. код]

Рід нараховує близько 300 видів. Ті види, що позначені зірочкою (*), поширені в Україні (близько 50 видів):

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Angus Stevenson, Maurice Waite. Concise Oxford English Dictionary. — Oxford : Oxford University Press, 2011. — С. 1607. — ISBN 0199601100.
  2. а б М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.34
  3. Gibson, E. Rare plant in forest has botanists bamboozled. New Zealand Herald. 10 November 2009.

Посилання[ред. | ред. код]