Верхня Білка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Верхня Білка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Підберізцівська сільська громада
Основні дані
Засноване до 1405
Населення 1512
Площа 2,27 км²
Густота населення 664,32 осіб/км²
Поштовий індекс 81141[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°49′25″ пн. ш. 24°18′07″ сх. д. / 49.82361° пн. ш. 24.30194° сх. д. / 49.82361; 24.30194Координати: 49°49′25″ пн. ш. 24°18′07″ сх. д. / 49.82361° пн. ш. 24.30194° сх. д. / 49.82361; 24.30194
Середня висота
над рівнем моря 		230 м
Водойми р. Білка
Відстань до
районного центру 		52 км
Найближча залізнична станція Борщовичі
Відстань до
залізничної станції 		12 км
Місцева влада
Адреса ради с. Верхня Білка
Карта
Верхня Білка. Карта розташування: Україна
Верхня Білка
Верхня Білка
Верхня Білка. Карта розташування: Львівська область
Верхня Білка
Верхня Білка
Мапа
Мапа

CMNS: Верхня Білка у Вікісховищі

Ве́рхня Бі́лка (пол. Biłka Szlachecka) — село в Україні, у Львівському районі Львівської області, розташоване за 19 кілометрів на схід від центра Львова, над річкою Білкою. Перша згадка про село датується 1400 роком. До 1946 р. назва — Білка Шляхетська. Через село раніше пролягав великий тракт зі Львова до містечка Глиняни.

Населення становить 1508 осіб. Орган місцевого самоврядування — Підберізцівська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

село на мапі Королівства Галичини та Володимирії у 1777—1782 роках

Село відоме з початку XV століття.[2] Власниками були, зокрема, представники шляхетського роду Влодеків. Спитек Ярославський Влодек з Білки — львівський староста — мав конфлікт з Рафаїлом з Сеняви через наречену Аґнесу Цебровську.[3]

У податковому реєстрі 1515 року в селі Білка документується млин, шинок і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[4].

Білка Шляхетська раніше мала присілок «Калинівка».[5]

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

На території Верхньої Білки було знайдено знаряддя праці епохи ранньої бронзи (кінець III тисячоліття до н. е.).

Друга світова війна[ред. | ред. код]

17 жителів села брали участь у німецько-радянській війні на боці Червоної Армії, з них двоє загинули на фронті. 10 учасників війни нагороджені орденами і медалями.

Радянський період[ред. | ред. код]

За радянських часів у Верхній Білці була центральна садиба колгоспу «Білківський», за яким було закріплено 5342 га земельних угідь, у тому числі 3296 га орної землі, 1133 га сінокосів та 913 га пасовищ. Колгосп мав овочево-молочне спрямування. Діяли також млин, ремонтна служба та пилорама.

За успіхи в розвитку сільського господарства вісім жителів села були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі бригадир П. Є. Гунько та телятниця К. В. Них — орденом Трудового Червоного Прапора.

Період відновлення Незалежності України[ред. | ред. код]

На початку 1990-х років було демонтовано відкритий 22 квітня 1965 пам'ятник В. І. Леніну.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

З 1968 році у селі діє середня школа, у якій на той час навчалося 325 учнів і працювало 26 вчителів. Також у селі є будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 4659 примірників книг, лікарняна амбулаторія, у якій працюють чотири лікарі і п'ять осіб середнього медперсоналу, аптека.

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкало 1508 осіб. Мовний склад села був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська/польська 1 505 99,80
російська 3 0,20

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква Покрову Пресвятої Богородиці, УГКЦ (раніше Костел святого Войцеха)
  • Церква Покрову Пресвятої Богородиці, УГКЦ (раніше Костел святого Войцеха) (1546 р.) — пам'ятка архітектури національного значення, нині використовується парафією Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ. На західній стіні в навах зберігся готичний декор.
  • У 1820 р. спроектував фасад палацу Уруських у с. Верхня Білка. Палац після Першої світової війни вже не відбудовувався. Але зберігся парк, який займав декілька десятків гектарів (див. Верхньобілківський парк).
  • У 1944 році під час бою за визволення села від німецько-нацистських загарбників віддали життя 48 солдатів Червоної Армії і три офіцери. Вони поховані у братській могилі в парку села.
  • У 1970 році встановлено обеліск на честь «загиблих за Радянську Батьківщину» в роки німецько-радянської війни.

Є каплички — Громова та Успення Пресвятої Богородиці.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
  2. ↑ Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 4. (пол., лат.) с. 20-21, X.
  3. ↑ F. Sikora. Sieniawski Rafał h. Leliwa (zm. 1518) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 147—148. (пол.)
  4. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  5. ↑ Kalinówka (po rusku Kalyniwka) 5, przysiołek Biłki szlacheckiej w pow. lwowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 682. (пол.) — S. 682. (пол.)
  6. ↑ Sapiehowie (06) [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. ↑ Eustachy Sapieha, biography and picture. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.

Література[ред. | ред. код]

  • Володимир Пшик. Верхня Білка. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини ХІІІ — XVIII ст. — С. 132;
  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 489 (електронна версія)

Посилання[ред. | ред. код]

Села
Населені пункти Львівського району
Міста
СМТ
Села


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Верхня_Білка&oldid=39703473