Вершаці
| село Вершаці | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Громада | Чигиринська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71080510030066102 |
| Облікова картка | Вершаці |
| Основні дані | |
| Засноване | друга половина 17 ст. |
| Населення | 747(на 01.01.2007)[1] |
| Площа | 2,6 км²[2] |
| Густота населення | 287,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 20943 |
| Телефонний код | +380 4730 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°00′15″ пн. ш. 32°37′00″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
135 м |
| Водойми | р. Ірклій, р. Мала Чута |
| Відстань до обласного центру |
62,6 (фізична) км [3] 90 (автошляхами) км |
| Відстань до районного центру |
18 (автошляхами) км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | м. Чигирин |
| Карта | |
  Вершаці | |
 Вершаці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ве́ршаці (перша назва — Нестерівка) — село в Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Населення 747 чоловік, 430 дворів (на 1 січня 2007 року).
Село розташоване на річці Ірклій за 18 км на південь від районного та обласного центру — міста Черкаси. На півночі сусідить з селами Іванівка і селищем Бурякове, на сході з селищем Чернече, і селом Тарасо-Григорівка на півдні.
Назва походить від сербського топоніма Вршац.
Географія[ред. | ред. код]
У селі річка Мала Чута впадає у річку Ірклій.
Історія[ред. | ред. код]
До середини 17 століття було українським селом Нестерівка, а з утворенням Новосербії отримало сучасну назву.
У 1752-64 роках тут була 20 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села: Нестерівський шанець, Вершац (сербський аналог — Вршаць).
Станом на 1886 рік у селі Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешала 2240 осіб, налічувалось 441 дворове господарство, існували 2 православні церкви та церковно-приходська школа, відкрита у 1863 році[4][5].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3198 осіб (1556 чоловічої статі та 1642 — жіночої), з яких 3137 — православної віри[6].
У 1928 році, під час примусової колективізації, у селі організовано колгосп «Перший крок незаможника», що пізніше став називатися «Комунар» та використовував 3116 га землі, у тому числі 2588 га орної.
1966 року в центрі села на честь загиблих у роки Другої світової війни, у якій брало участь 415 селян, споруджено обеліск Слави, на якому викарбувано імена воїнів-односельців, що не повернулися з війни. Поряд з ним знаходиться братська могила воїнів-визволителів села та пам'ятник-танк. У парку стоїть пам'ятник Т. Г. Шевченку.
Станом на 1972 рік у селі мешкало 2005 чоловік, працювала 8-річна школа, діяло 2 бібліотеки з книжковим фондом 5500 примірників, клуб, стаціонарна кіноустановка, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла. Працювали 5 магазинів, швейна майстерня, побутовий комбінат, відділення зв'язку і ощадної каси.
Сучасність[ред. | ред. код]
Нині село має середню школу І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотеку, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, філію ощадкаси.
Земельні паї жителів села орендує ПП «Вершаці».
Село з обох боків оповите річками Ірклій та Косминка, є два ставки, де жителі села ловлять рибу та відпочивають влітку.
Біля села розташований лісове урочище «Цирульників Ліс».
Фотогалерея[ред. | ред. код]
-
Пам'ятник Шевченку Т.Г. -
Обеліск Слави -
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Сторінка районної ради. Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 17 травня 2008.
- ↑ who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 10 червня 2007.
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ Інгульський степ. Збірник / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2019. – с. 57
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-255. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Публікації[ред. | ред. код]
- Мінаєв М. Серед степів: [З історії с. Вершаці] //Чигирин. вісті. — 1994. — 5 жовт.
| |||||||||||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||||||