Вишнеградський Іван Олександрович
| Вишнеградський Іван Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 4 (16) травня 1893[1][2] |
| Місце народження | Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Дата смерті | 29 вересня 1979[3][4] (86 років) |
| Місце смерті | Париж |
| Поховання | Баньє (цвинтар) |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Професії | композитор, теоретик музики |
| Освіта | The First Saint-Petersburg Gymnasiumd |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика, Мікрохроматика і Модернізм у музиці |
| Батько | Q4130038? |
| Діти | Jacques Demêtred |
 Файли у Вікісховищі | |
Іван Олександрович Вишнеградський (4 травня 1893, Санкт-Петербург — 29 вересня 1979, Париж) — російський і французький композитор, один з піонерів чвертьтонової музики.
Біографія[ред. | ред. код]
Син банкіра, онук відомого математика та державного діяча Івана Олексійовича Вишнеградського (1830—1895). Вивчав математику та право. Дебютував як композитор у 1912 році твором «Andante religioso et funèbre» (втрачений). Після 1918 року написав лише кілька композицій в півтонах. У 1920 році переїхав до Парижа. У 1922–1923 роках часто бував в Берліні, подружився там з Алоїсом Хабою, що незалежно від нього теж прийшов до ідеї чвертьтонової музики. В 1937 році він винайшов можливість для виконання фортепіанної чвертьтонової музики, використовуючи два інструменти, настроєні з різницею у чверть тону.
У 1942 році Вишнеградський був заарештований німцями, провів два місяці в таборі в Комп'єні. Останній твір композитора, який замовило йому Радіо-Франс Тріо для струнних, тв.53 (1979) — було завершене учнями. У Франції діє асоціація імені композитора[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118771493 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2001. Процитовано 6 березня 2001.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література[ред. | ред. код]
- Gayden L. Ivan Wyschnegradsky. — Frankfurt: M.P. Belaieff, 1973.
- Hommage à Ivan Wyschnegradsky. — Montréal: Société nouvelle d'enregistrement, 1994.
|
|
Це незавершена стаття про композитора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |