Войнілович (герб)
| Войнілович | |
|---|---|
 | |
| Деталі |
Войнілович (Wojniłowicz, Wojniłłowicz) — шляхетський герб, різновид герба Сирокомля.
Опис герба[ред. | ред. код]
Опис із використанням принципів блазонування, запропонованих Альфредом Знамеровським[1]:
У червоному полі на срібній лекавиці так ж стріла вістрям вниз, на верху від пір'я розривається в косину. У клейноді три пера страуса. Намет червоний, підбитий сріблом.
Наведений вище опис походить від Тадеуша Гайля, який приєднався до описів Еміліана Желіго-Зерницького і Хшонського (пол. Chrząński).
Каспер Несецький повідомляє, що, в принципі, Войнилович відрізняється від Сирокомлі тільки стрілою замість хреста[2].
Тадейш Гайль, за Хшонським, наводить ще варіант цього герба, описаний як Войнілович II. У клейноді він відрізняється — це ленкавиця зі стрілою, запечатаною внизу.
Роди[ред. | ред. код]
Тадеуш Гайль називає два роди: Войніловичі (Wojniłłowicz, Wojniłowicz, Woyniłłowicz), Гошевські (Hoszewski).
Відомі[ред. | ред. код]
- Феодосій (Теодосій) Войнілович — архімандрит києво-печерської Лаври, «ок». 1490[3].
- Гаврило (Габріель) Войнілович — ротмістр і полковник королівський, брав участь у боях проти козаків, Москви, Швеції.
- Йосип Войнілович — полковник полку гусарів Його Імператорської Величності Герцога Ліхтенбергзького (пізніш 9 Київського гусарського полку), загинув у битві під Балаклавою 1854 рокц.
- Едвард Войнілович — російський та білоруський громадський і господарський діяч.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci starozytnemi Rycerstwa Polskiego y W.X. Litewskiego Kleynotami. (пол.)
- Żychlinski T. Złota księga szlachty polskiej. — Poznań, 1881. — T. 3. (пол.)
- Gajl T. Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku: ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. — L&L, 2007. — ISBN 978-83-60597-10-1. (пол.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Alfred Znamierowski, Paweł Dudziński: Wielka księga heraldyki. Warszawa : Świat Książki, 2008. — S. 104—108. — ISBN 978-83-247-0100-1. (пол.)
- ↑ Kasper Niesiecki: Herbarz polski. T. 8. Lipsk: Breitkopf i Heartel, 1841, s. 591.
- ↑ Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. T. 6. Киев: В. Завадзкій, 1892. (ros.)
| ||||||||||
