Воловик лікарський
| Воловик лікарський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Шорстколистоцвіті (Boraginales) |
| Родина: | Шорстколисті (Boraginaceae) |
| Рід: | Воловик (Anchusa) |
| Вид: | Воловик лікарський (A. officinalis)
|
| Біноміальна назва | |
| Anchusa officinalis L., 1753
| |
Воловик лікарський (Anchusa officinalis L.) — дворічна рослина родини шорстколистих. Місцеві назви — вологід, краснокорень, медуниця польова тощо.
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Має 30-100 см заввишки. Стебло пряме, просте або розгалужене. Листки великі, чергові, ланцетні, гострі, цілокраї, часом по краях волосисті; верхні — сидячі, нижні — до основи звужені в черешок. Квітки правильні на помітних квітконіжках з яйцеподібно-ланцетними приквітками, зібрані у довгі завійки. Оцвітина подвійна. Чашечка зрослолиста, дзвоникувата, до середини п'ятироздільна, з ланцетними гострими частками, при плодах розростається. Віночок зросло пелюстковий, п'ятичленний, лійчасто-колесоподібний, з тупими оксамитними білими лусками в зіві, спочатку фіолетовий, потім блакитний. Тичинок п'ять, їхні нитки короткі, не висуваються з трубочки віночка. Маточка одна, з верхньою чотирилопатевою зав'яззю, нитчастим стовпчиком і головчастою приймочкою. Плід — розпадний горішок. Горішки косі, яйцеподібні, сітчасто-зморшкуваті, горбочкуваті.
Воловик лікарський — це бур'ян лісосік, лісових розсадників і культур. Рослина світлолюбива. Цвіте у травні — червні.
Поширений на Поліссі, в Лісостепу, рідко в Степу. Заготовляють його у районах поширення.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Медоносна, лікарська, отруйна, фарбувальна рослина.
Воловик лікарський вважається добрим весняно-літнім медоносом, що дає підтримувальний взяток. За виділенням нектару близький до синяка. Бджоли збирають з нього й пилок.
Рослина отруйна, містить алкалоїди циноглосин, холін, консолідин. Вони паралізуюче діють на нервову систему людини тварин. У коренях і стеблі міститься алантоїн, який застосовують у медицині при повільному загоюванні ран і виразок, септичних інфекціях, а у вигляді колоїдного розчину — при лікуванні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.
У народній медицині використовують корінь як засіб від кашлю, укусів скажених собак, при зубному болю. Коренем воловика можна фарбувати шовк у попелясто-сірий, сіруватий, сіро-зелений, зелений і сіро-блакитний кольори. Корою кореня фарбують вовну в червоний колір різних відтінків; квітками можна фарбувати зубні еліксири, лаки, олії тощо в зелений колір.
Трава воловика груба, малопоживна, після поїдання її корови дають синювате, неприємного кольору молоко.
В сіні це малопоживна, груба домішка.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Воловик лікарський // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 93. — ISBN 5-88500-055-7.
|