Жмак Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця біографічна стаття написана як резюме. Будь ласка, допоможіть, переписавши її вміст згідно з нейтральною точкою зору та в енциклопедичному стилі.
Жмак Володимир Миколайович
Прапор
Прапор
 Заступник голови Одеської обласної державної адміністрації
з 9 липня 2015 року
Президент: Петро Порошенко
Губернатор: Міхеіл Саакашвілі
 
Народження: 16 березня 1964(1964-03-16) (60 років)
Чорнобиль, Київська область, Українська РСР, СРСР
Національність: українець
Країна: Україна Україна
Освіта: Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка
Нагороди:
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
 Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу» Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту» Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Володи́мир Миколайович Жмак (нар. 16 березня 1964(19640316), Чорнобиль, Іванківський район, Київська область, УРСР) — український юрист, бізнесмен, громадський діяч, заступник Голови Одеської обласної державної адміністрації (2015-2016), голова правління акціонерного товариства «Укрзалізниця» (2020—2021)[1][2][3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 березня 1964 року в м. Чорнобиль, Київської області.

09.1981 до 10.1981 — учень слюсаря з ремонту автомобілів автоколони 3 Автобази № 1 Київського автотресту, м. Київ.

12.1981 до 09.1982 — регулювальник радіоапаратури 2, 3-го розряду Південного Головного монтажного управління засобів зв'язку, м. Київ.

09.1982 до 11.1984 — строкова військова служба в збройних силах СРСР, обмеженому контингенті ОКСВА радянських військ в Афганістані (розвідка). Є членом правління ГО "Спілка ветеранів Афганістану Шевченківського району м. Києва «Місія».

01.1985 до 08.1985 — регулювальник радіоапаратури 4 розряду Головного монтажно-технологічного управління «Юг», м. Київ.

08.1985 до 06.1990 — студент Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, м. Київ в Інституті міжнародних відносин.[4] Навчався разом із Петром Порошенком і Міхеілом Саакашвілі.[5]

Післядипломну освіту отримав в Інституті європейської освіти (Турин, Італія), у бізнес-школі Міжнародного інституту управлінського розвитку IMD (Лозанна, Швейцарія), отримав диплом про додаткову вищу освіту Державного університету нафти і газу імені І. М. Губкіна (Москва, Росія).[6]

1988 до 1991 — юрисконсульт, кооператив «Юрвнешсервис».

1991 до 2006 — комерційний директор, управляючий партнер юридичної фірми «Луара-Киев Интернешнл» (ЛКІ), м. Київ.

1997 до 2005 — член наглядової ради АТ «Київстар», м. Київ.

2006 до 2010 — радник президента АТ «Київстар», м. Київ.

2010 до 2011 — голова наглядової ради АТ «ІТТ-Плаза», м. Київ.

2011 до 2012 — виконавчий директор товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс», м. Київ.

2012 до 2012 — президент підприємства з іноземними інвестиціями «ТНК-Україна», м. Київ.

10.2012 до 2015 — президент підприємства з іноземними інвестиціями «РН-Україна», м. Київ.

2015 до 2016 — перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації.[5]

У 2017 році долучився до команди «Eastern Consulting Group».

З 05.2019 — голова наглядової ради ДП МА Бориспіль.[7][8][5]

26 серпня 2020 року став головою правління АТ «Укрзалізниця».[2][9] 17 березня 2021 року був звільнений з посади голови АТ «Укрзалізниця»[3]

25 січня 2022 року ухвалено рішення про обрання Володимира Жмака незалежним членом наглядової ради «Альфа-Банку» строком на 3 роки.[10]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2017)

2014 року невдало балотувався до Київради від блоку УДАР, Блоку Петра Порошенка та Третьої української республіки Юрія Луценка.[5]

Статки[ред. | ред. код]

Володимир володіє 4 квартирами та особняком в Гореничах, де проживає. Дружина має у власності дві квартири: одну у Києві і ще одну — у Франції. Ще на сім'ю записано будинок в Ржищеві, кілька нежитлових приміщень в Києві і 6 земельних ділянок.[8][11]

На сім'ю записано два авто:[8] LEXUS GX 460 (2012 р.в.) і Renault Espace (2012 р.в.).

За 2014 рік сім'я задекларувала 6 млн грн доходу, з них у Володимира — 5 млн грн.[12]

У 2019 році сім'я мала бізнес-інтереси в 3 галузях: освіта (Заклад освіти l ступеня Рікікі), продаж вина (ТОВ Винолюб) і консалтинг (ТОВ Істерн консалтинг груп).[13]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Нюбла Жмак Маріанн Жермен Деніз. Четверо дітей: 3 сини та дочка.[12]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Уряд призначив нового керівника "Укрзалізниці". Економічна правда. 26 серпня 2020. Архів оригіналу за 26 серпня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
  2. ↑ а б Про призначення Жмака В. М. головою правління акціонерного товариства “Українська залізниця”. Кабінет Міністрів України. 26 серпня 2020. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  3. ↑ а б Жмака звільнили з посади очільника Укрзалізниці. Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
  4. ↑ Жмак Владимир. LIGA. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  5. ↑ а б в г Профайл | Товарищ Порошенко, зам Саакашвили: у УЗ новый глава — Владимир Жмак. Что о нем надо знать [Архівовано 8 вересня 2020 у Wayback Machine.], Ліга. БИЗНЕС, 26.08.2020
  6. ↑ Жмак Володимир Миколайович. LB.ua. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  7. ↑ Декларація [Архівовано 3 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на сайті НАЗК, 2019
  8. ↑ а б в г д Друг Саакашвили, а жена-француженка открыла в Киеве магазин вина. Чем известен новый глава «Укразализныци» Жмак [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.], POLITICA.COM.UA, 28 серпня 2020
  9. ↑ Голова "Укрзалізниці" Володимир Жмак: Я не збираюся воювати з великим бізнесом. Я покажу їм вигоди. Економічна правда. 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020.
  10. ↑ Rail.insider. Екскерівник УЗ став членом наглядової ради «Альфа-Банку». www.railinsider.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  11. ↑ Маєток за 5 мільйонів, озеро та квартира у Франції. Чим ще володіє новий голова «Укрзалізниці»? [Архівовано 7 жовтня 2020 у Wayback Machine.], СТОПКОР, 25.09.2020
  12. ↑ а б Жмак Володимир Миколайович [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.], 2014, Щорічна, Bihus.info
  13. ↑ Жмак Володимир Миколайович [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.], 2019, Щорічна, Bihus.info
  14. ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2009 року № 778/2009 «Про відзначення державними нагородами України активістів ветеранського руху».
  15. ↑ Указ Президента України від 25 травня 2009 року № 348/2009 «Про відзначення державними нагородами України».

Джерела[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жмак Володимир Миколайович
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (жовтень 2017)
Керівники Укрзалізниці
Президент Укрзалізниці

Олійник (1991—1993)

Генеральні директори Укрзалізниці

Железняк (1993—1997) • Слободян (1997—2000) • Кірпа (2000—2004) • Корнієнко (2005) • Афтаназів (2005) • Гладкіх (2005—2006) • Козак (2006—2007) • Науменко (2007) • Мельничук (2007—2008) • Костюк (2008—2011) • Козак (2011—2012) • Болоболін (2013—2014) • Остапюк (2014) • Бланк (в. о.) (2014—2015) • Завгородній (в. о.) (2015)

Голови правління АТ «Укрзалізниця»

Завгородній (в. о.) (2015—2016) • Кравцов (в. о.) (2016) • Жураковський (в. о.) (2016) • Бальчун (2016—2017) • Кравцов (в. о.) (2017—2020) • Марчек (в. о.) (2020) • Юрик (в. о.) (2020) • Жмак (з 2020) • Лященко (з 2023) •

Голова правління
Члени правління
Регіональні філії
Філії

Відомча воєнізована охорона • Вінницятрансприлад • Головний інформаційно-обчислювальний центр • Дарницький вагоноремонтний завод • Енергозбут • Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень • Медіацентр «Магістраль» • Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту • Панютинський вагоноремонтний завод • Пасажирська компанія • Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту • Проектно-конструкторське технологічне бюро інформаційних технологій • Рефрижераторна вагонна компанія • Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал • Стрийський вагоноремонтний завод • Українська залізнична швидкісна компанія • Центральна станція зв'язку • Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд • Центр забезпечення виробництва • Центр з ремонту та експлуатації колійних машин • Центр охорони здоров'я • Центр професійного розвитку персоналу • Центр сервісного забезпечення • Центр транспортного сервісу «Ліски» • Центр транспортної логістики • Центр управління промисловістю

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жмак_Володимир_Миколайович&oldid=39314258