Вулиця Івана Франка (Тернопіль)
| Вулиця Івана Франка Тернопіль | |
|---|---|
 Бібліотека-музей «Літературне Тернопілля» у пам'ятці архітектури XIX ст. «Вілла Грабовських», вул. І. Франка, 21 | |
| Місцевість | Центр |
| Колишні назви | |
| австрійського періоду (українською) | Стрілецька Вища |
| радянського періоду (українською) | Івана Франка |
| радянського періоду (російською) | Ивана Франко |
| Загальні відомості | |
| Координати початку | 49°33′13″ пн. ш. 25°35′51″ сх. д. / 49.55361° пн. ш. 25.59750° сх. д. |
| Координати | 49°33′18″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д. / 49.55500° пн. ш. 25.59722° сх. д. |
| Координати кінця | 49°33′23″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д. / 49.55639° пн. ш. 25.59722° сх. д. |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Заклади культури | Міська дитяча бібліотека, «Кінопалац» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r4083199 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Івана Франка у Вікісховищі | |
Вулиця Івана Франка (до 1948 Стрілецька Вища або Реальна) — вулиця в Тернополі, на якій збереглося багато пам'яток старовинної міської архітектури. Початок вулиці з південного сходу від вулиці В'ячеслава Чорновола, яка розділяє вулиці Івана Франка і Миколи Коперника. Закінчується на північному заході на вулиці Степана Качали.
Історія[ред. | ред. код]
Заселення території нинішньої Франка почалося наприкінці 17 століття. У давнину вулиця сягала міської околиці старовинного Збаразького передмістя, межею якого була Збаразька, а потім Старозбаразька дорога (пізніше вулиця).
Тут діяла каса допомоги рядовим поліції, дитяче передшкілля (дитсадок).
1893 року в гімнастичній залі приміщення польського гімнастичного товариства «Сокіл» виступав з концертом Олександр Мишуга.[1] Ця будівля була осередком діяльності польських харцерів, під час російської окупації протягом першої світової війни її перетворили на церкву.[2]
У 1948 році вулицю перейменували на Івана Франка — на честь видатного українського письменника, громадського діяча, філософа, науковця.
Визначні будівлі[ред. | ред. код]
Уцілілі будинки на вулиці Івана Франка — характерні для забудови 19 — початку 20 століття.
В одній з кам'яниць (тоді це був № 20), що була власністю Державної скарбниці, квартирував 54-ий полк піхоти, який дислокували у місті в польський період 1920—1939 років.
На Стрілецькій Вищій також розташовувалася учительська бурса — гуртожиток для синів учителів тодішніх Тернопільського, Теребовлянського, Гусятинського, Збаразького та Скалатського повітів, які навчалися у освітніх закладах Тернополя. Будівлю було споруджено 1894 року, приміщення відповідало усім гігієнічним нормам і оцінювалося у 1901—1902 роках в 40000 корон. Нова бурса мала велике подвір'я і город. Закладом опікувалися директор Першої гімназії та вчителі. Будівля збереглася до наших днів, не надто змінившись.
Одна з давніх будівель на цій вулиці дала їй нову назву — у вересні 1890 року розпочалося будівництво оселі для польського гімнастично-пожежного товариства «Сокул». Наприкінці 1970-их років цю споруду реконструйовано на соціалістичну манеру і Тернопіль втратив ще одну архітектурну пам'ятку. Нині в цьому приміщенні працює «Палац кіно».
На вулиці Івана Франка також збереглася давня вілла — зразок респектабельного помешкання заможних тернополян. Збудована в 1894 році. Належала тернопільському лікарю Олександрові Грабовському (тепер у цьому приміщенні діє дитяча бібліотека і бібліотека-музей «Літературне Тернопілля».
Зберігся також будинок, де тривалий час містився офіс тернопільського відділення ДАК «Хліб України».
Світлини[ред. | ред. код]
-
Вигляд вулиці близько 1920 року -
Нинішній вигляд вулиці -
Будинок № 11 -
Будинок № 21, «Вілла Грабовських»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Весна Х. Мишуга Олександр Пилипович // {{ТЕС|2}|525}
- ↑ Popiel M. Wiktor Frantz [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] // Skaut. — 2007. — № 1 [9] (marzec). — S. 3. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Бойцун Л. Вулиця Івана Франка як острівець старого Тернополя [Архівовано 24 березня 2017 у Wayback Machine.] // Ї. — Ч. 63.; Місто. — 2008. — 19 березня. — С. 19.
Посилання[ред. | ред. код]
