Вулиця Павла Загребельного (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Павла Загребельного
Київ
Місцевість Саперне поле
Район Печерський
Назва на честь Павла Загребельного
Колишні назви
Новомитрофанівська, Миколи Раєвського
Загальні відомості
Протяжність 720 м
Координати початку 50°24′56″ пн. ш. 30°32′00″ сх. д. / 50.415611° пн. ш. 30.533333° сх. д. / 50.415611; 30.533333Координати: 50°24′56″ пн. ш. 30°32′00″ сх. д. / 50.415611° пн. ш. 30.533333° сх. д. / 50.415611; 30.533333
Координати кінця 50°25′18″ пн. ш. 30°32′13″ сх. д. / 50.421917° пн. ш. 30.537083° сх. д. / 50.421917; 30.537083
поштові індекси 01042
Транспорт
Найближчі станції метро  «Печерська»,
 «Звіринецька»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11414
У проєкті OpenStreetMap r422378
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Павла Загребельного у Вікісховищі

Ву́лиця Павла́ Загребе́льного — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Саперне поле. Пролягає від початку забудови поблизу вулиці Академіка Філатова до вулиці Ігоря Брановицького.

Прилучаються вулиці Дмитра Годзенка і Дмитра Дорошенка.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла в 1-й половині XX століття, мала назву Новомитрофанівська, як імовірне продовження Митрофанівської вулиці (тепер вулиця Ковпака).

Назву на честь російського військового діяча, героя Вітчизняної війни 1812 року Миколи Раєвського  мала у 1962-2022 роках[1].

Сучасна назва з 2022 року — на честь письменника Павла Загребельного[2].

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Особистості[ред. | ред. код]

У будинку на цій вулиці тривалий час жив і працював український письменник Григір Тютюнник[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 грудня 1962 року № 2216 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 169. Арк. 28–34. [Архівовано з першоджерела 18 липня 2013.]
  2. Київрада дерусифікувала ще 32 вулиці столиці
  3. Новакович Руслан. З любові і муки. "У передсмертній записці Григора Тютюнника запам'ятала одну фразу: «Помучте іншого…» — згадує вдова відомого письменника [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. — 2006. — № 47. — 8 — 15 грудня.

Джерела[ред. | ред. код]