Вулиця Небесної Сотні (Кременчук)
Вулиця Небесної Сотні Кременчук | |
|---|---|
_(30.04.11).jpg) Вулиця Небесної Сотні від перехрестя з вулицею Соборною в сторону правого берега | |
| Район |
 Автозаводськийпо більшій частині вулиці проходить межа між районами |
| Назва на честь | Небесної Сотні |
| Колишні назви | |
| Зелено-Константинівська, Столипінська, Пролетарська[1] | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 2,5 км |
| Номери телефонів |
2-1X-XX, 2-2X-XX, 2-3X-XX, 2-6X-XX, 291-XX-XX, 3-1X-XX, 3-2X-XX, 3-3X-XX, 3-6X-XX, 3-7X-XX, 3-9X-XX, 5-3X-XX, 6-XX-XX, 71-XX-XX, 74-XX-XX, 77-XX-XX, 79-XX-XX |
| Транспорт | |
| Автобуси | 2, 9 |
| Тролейбуси | 3 |
| Маршрутні таксі | 2, 2-С, 2-В, 3-А, 3-Б, 5, 7, 8, 9, 10-Б, 12, 16-А, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 28-А, 28-Б, 29, 30, 31 [2] |
| Зупинки громадського транспорту | вул. Троїцька, Центр, Ринок, Крюківський міст |
| Рух | двобічний |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Навчальні заклади | КУЕІТУ [3] |
| Поштові відділення | відділення зв'язку № 17 |
| Комерція | центральний ринок, представництва банків Ощадбанк |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| На карті |
.JPG) На карті населеного пункту |
| Мапа | |
 Вулиця Небесної Сотні у Вікісховищі | |
Небесної Сотні вулиця — одна з найдовших вулиць Кременчука. Протяжність близько 2600 метрів.
Попередні назви: Зелено-Костянтинівська, Столипінська, Пролетарська (до 31.05.2016)[4].
Походження назви[ред. | ред. код]
Вулиця названа на честь Небесної Сотні.
Розташування[ред. | ред. код]
_-_02.jpg)
Вулиця розташована переважно в південній та частково в центральній частині лівобережної частини Кременчука. Починається із роздоріжжя вулиць біля Крюківського мосту, тобто з півдня і прямує на північ, таким чином сполучаючи лівобережну частину міста з правобережною.
Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):
- Українська (перетинає під путепроводом закінчення вулиці Української та вливається зліва через 100 метрів після перетинання)
- Миколаївська (відгалужується вправо)
- Театральна (перетинає зліва направо)
- Університетська (перетинає зліва направо)
- Павлівська (відгалужується вправо)
- Соборна (перетинає зліва направо)
- Ігоря Сердюка (перетинає зліва направо)
- Майора Борищака (відгалужується вправо), але пішохідною доріжкою
- Івана Мазепи (перетинає зліва направо)
- Софіївська (перетинає зліва направо)
- Троїцька (перетинає зліва направо)
- Вулиця Полковника Гегечкорі (відгалужується вліво кінець вулиці)
- Сумська (відгалужується вправо)
- Провулок Сумський
- Садова
- Махорочна (відгалужується вправо)
- Провулок Щемилівський
- Ткаченка (перетинає зліва направо)
- Євгена Коновальця (перетинає зліва направо)
- Провулок Раскової (відгалужується вправо)
- Провулок Прорізний
- Приріченська вулиця (перетинає зліва направо)
Опис[ред. | ред. код]
Вулиця є однієї з основних транспортних артерій Кременчука, не в останню чергу завдяки Крюківському мосту[5].
По вулиці, починаючи з перетину з вул. Троїцької і до початку, проходить межа районів Кременчука — Автозаводського й Крюківського.
Історія[ред. | ред. код]
XVIII століття[ред. | ред. код]
У минулому (план 1774 р.) по цій вулиці проходив кордон міста, а далі вже тягнулися заболочені заплави річок Кагамлика та Кривої Руди. У глибині житлових кварталів було багато садів, тому вулиця й отримала назву Зелено-Костянтинівська.
У кінці перебування в Кременчуці намісництва (1789) міські кордони були відсунуті до сучасних вулиць Гагаріна та Горького, а Зелено-Константинівська втрачає своє прикордонне положення та перетворюється на звичайну міську околицю.
ХІХ століття[ред. | ред. код]
ХХ століття[ред. | ред. код]
У роки Другої світової війни Пролетарська, як і більша частина міста, зазнала величезних руйнувань. Відразу ж після визволення кременчужани розпочали перший етап відбудови: розбирали завали, розчищали проходи, дороги, тротуари.
XXI століття[ред. | ред. код]
20 лютого 2020 року на розі вулиці Небесної Сотні та Ігоря Сердюка на будинку № 21/35 під час меморіальних заходів, присвячених Дню пам'яті Героїв Небесної Сотні було відкрито меморіальний барельєф Ігорю Сердюку.[6]
Будівлі та об'єкти[ред. | ред. код]
На вулиці знаходяться ВНЗ «Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління»[3], велика кількість магазинів, центральний ринок, автозаправна станція.
Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука
- ↑ Маршрутне таксі. Кременчук на долоні [Архівовано 4 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б КУЕІТУ. Про нас. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Рішення Кременчуцької міської ради «Про перейменування вулиць міста Кременчука» від 31 травня 2016 року[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Кременчуцький (Крюківський) міст [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Кременчуг, Культура, Топ-новость «Помер міцно тримаючи національний прапор»: у Кеменчуці відкрили барельєф Герою Небесної сотні Ігорю Сердюку. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос.)
- Як виглядала центральна вулиця Кременчука 100 років тому (фото)