Вівіаніт
| Вівіаніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Viv[2] |
| Хімічна формула | Fe3[PO4]2·8H2O |
| Nickel-Strunz 10 | 8.CE.40[3] |
| Ідентифікація | |
| Колір | Прозорий, безбарвний, синюватий |
| Сингонія | моноклінна |
| Твердість | 1,5—2 |
| Блиск | скляний |
| Густина | 2,71—2,95 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Джордж Генрі Вівіанd[4] |
 Вівіаніт у Вікісховищі | |
Вівіані́т — мінерал класу фосфатів і їх аналогів, водний фосфат заліза Fe3(PO4)2·8H2O; у незміненому стані прозорий, безбарвний, на повітрі набуває забарвлення від сіро-синього до чорно-синього відтінку.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше описаний як мінерал німецьким геологом А. Г. Вернером 1817 року й названий на честь Джона Генрі Вівіана (1785—1855), англійського політика і мінералога з Труро в графстві Корнуолл, який відкрив цей мінерал.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Fe3[PO4]2·8H2O. Містить 43 % FeO, близько 28 % P2O5. Домішки Mn2+, Mg, Са.
Сингонія моноклінна.
Густина 2,71—2,95.
Твердість 1,5—2.
Блиск скляний.
Форми знаходження[ред. | ред. код]
Зустрічається у вигляді пластинчастих і голчастих прозорих кристалів світло-зеленого кольору в осадових гірських породах і рудах, торфах, лігнітах, лісових ґрунтах тощо; на повітрі швидко змінюють забарвлення на індигово-синій внаслідок часткового окиснення. Також у вигляді променистих і волокнистих агрегатів, конкрецій, землистий кульок і жовна. У рудних жилах є продуктом вивітрювання піротину і піриту.
В Україні є в Керченському залізорудному басейні (красиві променисті агрегати вівіаніту поширені в Керченських родовищах фосфорних бурих залізняків) торфовищах Волині, на Закарпатті.
Утворення і походження[ред. | ред. код]
Гіпергенний, зустрічається в торфовищах і бурих залізняках озерно-болотного або морського походження, а також у порожнинах черепашок і кістках тварин. Утворюється у відновлювальних умовах лімонітової зони осадових сидеритових родовищ заліза й у торфовищах, округлі порошкуваті скупчення вівіаніту звичайні в низинних торф'яних болотах. При вивітрюванні окиснюється і заміщується темно-зеленим або бурим азовськітом. Супутні мінерали — гетит, лімоніт, гіпс, арагоніт, барит.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють: вівіаніт окиснений (збірна назва продуктів окиснення вівіаніту, багатого на оксидне залізо).
Застосування[ред. | ред. код]
Ефектні друзи, великі одиночні кристали і їх зрощення використовуються як декоративно-колекційний матеріал; приховано-кристалічні землисті різновиди — як мінеральний пігмент для приготування синьої фарби (індиго натуральний). У залізних рудах є шкідливою домішкою через вміст фосфору.
Як мінеральна фарба міг використовуватися з найдавніших часів. Встановлюється у барвистих шарах російських ікон різних часів і різних шкіл.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вівіаніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Вівіаніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Webmineral data [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]
- [1]
