Відпустка в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Дальній пляж» на Тернопільському ставі

Відпу́стка — час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Законодавче визначення[ред. | ред. код]

Основним законом що регулює відпустки є Закон України «Про відпустки».[1] Згідно з ним відпустки бувають:

  • 1) щорічні відпустки:
    основна відпустка (стаття 6 Закону);
    додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону);
    додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону);
    інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
  • 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 Закону);
  • 3) творча відпустка (стаття 16 Закону);
    3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 Закону);
  • 4) соціальні відпустки:
    відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 Закону);
    відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 Закону);
    відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 Закону);
    додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону);
  • 5) відпустки без збереження заробітної плати[2](статті 25, 26 Закону).
  • Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відпустка розраховується[3] шляхом множення кількості календарних днів на середню заробітну плату працівника за останні 12 місяців. Святкові дні виключають при визначені середньої заробітної плати та не включаються до календарних днів відпустки. (абз. 1 п. 2 постанови КМУ від 08.02.95 р. № 100)

Калькулятор днів щорічної відпустки за робочі роки [Архівовано 14 травня 2022 у Wayback Machine.]

Наприклад: людина працювала з 15 лютого 2011 року і йде в відпустку на 24 дні з 06.03.2012 р. Основна заробітна плата за останні 12 місяців (з першого до першого числа) склала 15 000 грн., крім того була виплачена допомога з тимчасової непрацездатності 600,00 грн., нараховані добові — 90,00 грн., взято відпустку за власний рахунок на 4 дні. Середня заробітна плата складе :
1) доходи що включаються до розрахунку 15 000,00 + 600,00=15 600,00
2. кількість днів що включаються до розрахунку 366 — 10(святкові дні) — 4 = 352.
3. Середня заробітна плата 15 600/352=44,32.
Відпускні складуть 44,32 х 24 = 1063,68 грн. Людина стане до роботи 31 березня (а не 30, оскільки 08.03.2012 — святковий).

Законом України «Про вищу освіту» встановлюється академічна відпустка — перерва у навчанні у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання здобувачем вищої освіти освітньої (наукової) програми (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо).[4]

Якщо працівник не встиг чи не мав бажання використати усі належні йому дні відпустки, йому виплачується грошова компенсація.

Роботодавець несе відповідальність за порушення законодавства про відпустки (абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Під час дії воєнного стану в Україні не потрібно зменшувати тривалість відпустки (календарні дні) на святкові й неробочі дні, які з 24 березня 2022 року на період воєнного стану є звичайними робочими днями[1] (ч. 6 ст. 6 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136[2]). Ст. 73 КЗпП "Святкові і неробочі дні"[3] на період дії воєнного стану не застосовується. Також не потрібно віднімати з тривалості відпустки вихідні (суботи й неділі). Такі дні входять у тривалість відпустки та оплачуються працівнику.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Про відпустки. Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018. 
  2. а б Відпустка без збереження заробітної плати. Кадровик01 (укр.). 25 травня 2018. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018. 
  3. а б Формула розрахунку відпускних і заробітної плати. Як брати відпустку? // «Закон і Бізнес». Архів оригіналу за 5 березня 2013. Процитовано 15 лютого 2013. 
  4. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII в редакції від 28.09.2017. Архів оригіналу за 2 листопада 2017. Процитовано 23 жовтня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]