Вікіпедія:Перейменування статей/Карл Фрідріх Гаус → Карл Фрідріх Ґаусс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карл Фрідріх ГаусКарл Фрідріх Ґаусс[ред. код]

За чинним правописом, подвоєння у власних назвах іншомовного походження зберігається (§ 89). Правопис рекомендує Гаусс (G->Г, § 87), але ніяк не "Гаус". Разом з тим, вживання Ґ для передачі G видається більш виправданим; підтвердженням цього є стаття "Фонеми Г та Ґ" О. Пономарева. Поточна назва неприйнятна як з точки правопису (відсутність подвоєння), так і здорового глузду (G->Г).

  • Тут цікавий випадок. В нас є досі обов'язковий УЛІФ і правопис. Літеру Ґ з'їдає §87 правопису, і від цього ми нікуди не подінемося. З подвоєнням цікавіше. §89 вимагає писати у власних назвах два с і одне в загальних. Тобто виходить чітко Гаусс. Відкриваємо тепер УЛІФ. Одразу бачимо одиницю гаус, що за аналогією з прикладом ват/Ватт з правопису дає Гаусс. І далі в УЛІФі є прізвище Гаус. Тепер питаня до прихильників УЛІФу: як визначити, вони мали на увазі Карла Фрідріха Гаус(с)а (який Gauss і за правописом має бути Гауссом) чи доктора Гауса (який House і за правописом має бути саме Гаус). Ніяких пояснень в УЛІФі немає, тож користуючись правописом і здоровим глуздом виходить Карл Фрідріх ГауссNickK 10:41, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
    в СУБД є функція, яка шукає фонетично схожі назви, це всередені одної англійської мови: що поробиш light та lite, love та luv читаються однаково. Що вже казати про перетини у різних мовах. УЛІФ звісно пише про Карла-Фрідріха. Відсутність подвоєння пояснюється лігатурою в німецькому оригіналі імені, але і подвоєне і просте с цілком припустимі, треба наробити перенаправлень якомога більше. Про Ґ окремо нижче. А якщо складається партія незадоволених УЛІФом, хотілося б побачити ясно викладені претензії (наприклад тут). Я разів з 10 чув про один одрук з ъ. Фахівці виклали у вільний доступ сотні тисяч слів, нмд треба бути вдячним.--Deineka 19:10, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
    Навіщо ця зверхніть «ви викладіть претензії, а я подумаю». Претензії вже неодноразово викладались. Ми вже маємо Корнуол, Йончопінг, Тромсьо, Без’є, що далі? Чиуауа? Таке враження, що нам одне задоволення шукати помилки, чи нотувати їх, коли випадково знаходимо. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 08:41, 26 червня 2011 (UTC)[відповісти]
    шановний колего, тут нема ані краплі зверхності. Це нормальна робоча пропозиція ака баґтрекер. Якщо є зауваження до винесеного у правила словника, давайте оцінимо помилки, що потрапили туди: кількість, напрямок (топоніми прізвища тощо). Щоб можна було оцінити обсяг проблеми і спільноті прийняти відповідне рішення--Deineka 01:27, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
    Кількість невідома, напрямок усі. Бачив навіть у питомих словах — не власних назвах. Що вже казати про категорії слів, нормування яких є однією з пріоритетних задач для правописної комісії. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 04:38, 28 червня 2011 (UTC)[відповісти]
    2НікК: ти справді віриш, що до УЛІФа потрапив якийсь телевізійний доктор Грегорі Гаус (до речі, навіть канал СТБ, відомий дотриманням «проєкту», озвучує його як Хаус), а не король математики Карл Гаус?--Анатолій (обг.) 18:15, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
    Але Ґреґорі... утім, прізвище — далеко не єдина ознака суржику в згаданому озвученні. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 04:38, 28 червня 2011 (UTC)[відповісти]
  • Тут саме той випадок, коли потрібно звернутись до додаткових джерел, щоб бути остаточно впевненим. В УРЕ [1] Карл-Фрідріх Гаусс, подвійні імена складні особові імена відповідно до правопису пишуться через дефіс. --yakudza 10:56, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
3. Через дефіс пишуться:

а) Складні особові імена: Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Антуанетта, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.

УП §106 3а) [2] --yakudza 11:00, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]

Це не подвійне ім'я. Фрідріх третє ім'я. Він Карл Гаус чи Карл Гаусс, як вам хочеться. Він навіть Johann Carl Friedrich Gauß. Абендфарт 11:05, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Виправив власну репліку, в правописі йдеться про складні особові імена, а це саме такий випадок. За правописом всі такі імена пишуться через дефіс але в останні роки багато хто пише так, як в мові оригіналі, не зазираючи у правопис. --yakudza 11:50, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Навряд чи це той випадок. Розрізнити можна тим, що складні імена ніколи не вживаються окремо: Жан-Жак Руссо, Марі-Лор Брюне і та далі. Варіанти Жан Руссо або Марі Брюне неможливі. А Карл Гаус - це поширеий варіант, тобто Йоган і Фрідріх лише додаткові імена. --Дядько Ігор 13:11, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
В тому то й річ, що правопис не розрізняє складі імена, які вживаються завжди разом і додаткові імена. Ось гляньте хоча б приклади наведені у правописі "Зиновій-Богдан" або "Мартін-Лютер". Та й УРЕ, яка славилась скрупульозністю пише подібні імена лише через дефіс. --yakudza 20:48, 19 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
За моїми спостереженнями це у французів часто бувають подвійні імена через дефіс (і їх навіть англійська Вікіпедія пише так en:Jean-Jacques, en:Jean-Luc і т. ін., хоча вони дефіс ставлять рідко у власних назвах), у німців же значно рідше. Он в англійській Вікіпедії лише одна стаття про людину з іменем Carl-Friedrich і 79 (з редиректами) про Carl Friedrich без дефіса.--Анатолій (обг.) 21:12, 19 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
Я власне, про те ж саме кажу. Незалежно від того, як додаткові імена пишуться англійською, німецькою чи французькою мовою, українською вони, відповідно до чинного правопису, мають завжди писатись через дефіс. Для східних мов - інше правило. Цієї норми у наш час далеко не завжди дотримуються, не знаючи усіх тонкощів правопису. Ситуація приблизно така сама, як із написанням назв організацій, установ - у нас їх дуже часто за пишуть так як в англійській мові, вживаючи великі літери на початку кожного слова, хоч відповідно до правопису правильно лише в першому слові. --yakudza 07:32, 20 серпня 2011 (UTC
До речі, Йоганн-Себастьян Бах в усіх поважних джерелах пишеться саме так [3], [4], [5]. Проте, російською, відповідно до Розенталя [6], без дефісу. --yakudza 08:02, 20 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
Річ у тім, що у відповідному параграфі йдеться про написання імен людей, що складаються з кількох основ. Тобто, про складні і складені імена. Такі окремі імена людей, як Йоганн Карл Фрідріх (можна написати Карл Гаусс), це правило не згадує, для них спеціальне пояснення і не потрібне, бо окремі імена це не те ж саме, що складні Жан-Жак, Мартін-Лютер, Йоганн-Себастьян (ми не можемо сказати окремо Жан Руссо, Мартін Кінг, Йоганн Бах). Так, в УРЕ наводиться з дефісом, і я не маю пояснень цьому, бо треба добре поритися в джерелах, а це вже не раніше кінця вересня. Нашвикоруч є одне новіше посилання, яке я вважаю досить поважним і цілком достатнім для авторитетного підтвердження: Російсько-український математичний словник. К.: Вища школа, 1995. С. 250: Гаусс (Гаус) Карл Фрідріх. Maksym Ye. 08:53, 20 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
Як каже Розенталь, в російській мові Жан-Жак пишеться через дефіс тому, що перше ім'я Жан не відмінюється, а Йоганн Себастьян пишеться окремо через відмінюваність першого імені. Судячи зі всього, в українській мові такого правила нема, тому в УРЕ та інших поважних радянських виданнях як-то повні зібрання Шевченка, Франка, Лесі тощо Йоганн-Себастьян пишеться через дефіс. До речі, в правописі є приклад Зиновій-Богдан (очевидно Хмельницький), хоч частіше вживається просто Богдан. --yakudza 11:43, 20 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
Однак якщо ім'я подвійне, то ми його, на скільки я розумію, не можемо розділяти. (Тобто не можна писати Жан Руссо), однак для гауса ми можемо написати і Карл Гаус, і Карл Фрідріх Гаус, і навіть Йоганн Карл Фрідріх Гаус.--Анатолій (обг.) 11:49, 20 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
Я одразу побачив у старіших радянських виданнях написання через дефіс, а в новіших без. Наприклад, Українська літературна енциклопедія, в-во «Головна редакція УРЕ ім. М. Бажана», 1988, С. 61: Андерсен Ганс Крістіан, С. 254: Буссернар Луї Анрі, С. 416: Гете Йоганн Вольфганг, С. 529: Гюго Віктор Марі. Т. 3, 1995, С. 400: Моем Вільям Сомерсет. Якщо вважати ці імена складними, то потрібен був би дефіс. Поки не знайшов чогось конкретного, щоб прояснило ситуацію, маю тільки конспірологічну версію, що на практиці написання імен було приведено до російської мови (навіть правописний Мартін-Лютер з дефісом знайти неможливо). Навіть не усвідомлено, а просто «по факту» отримування іншомовних імен через посередництво російської. Тоді як загальне правило правопису про складні та складені імена повторює правила російського «Зведення» 1956 року аж до текстологічних збігів. Забавно, що в проектах правописів це суто правописне питання якось оминають, не вважаюти важливим. Зрештою, думаю, доведеться спиратися на джерела. Maksym Ye. 13:18, 20 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
Мої спроби швидко знайти якісь джерела, що пролили б світло на питання, коли «зник» дефіс в українській практиці, а зник від наприкінці 70-х, судячи з джерел, не мали успіху. Суцільне мовчання. Навіть дивно, що це суто правописне питання ніде не обговорювалося і не мало резонансу. І я на нього ніколи не звертав уваги. Проте, знайшов непрямий доказ, що проблему бачили ще у 80-і. Так, в Довіднику з правопису 1984-го року (С. 96) подається таке пояснення: «Через дефіс пишуться... Складні іншомовні особові імена з патронімічним значенням: Марія-Антуанетта, Жан-Жак, П’єр-Жан, Фрідріх-Вільгельм; сюди ж належать історичні українські імена з цим же значенням: Василь-Костянтин, Зіновій-Богдан» Це пояснення тільки заплутує, бо серед наведених прикладів є ті, що явно не мають патронімічного значення. Я вже бачу, що знайти щось певне буде дуже важко, хіба що пощастить знайти щось у фахових журналах на цю тему. Можна за виданнями приблизно дізнатися рік, коли сталася фактична зміна, адже раніше такі речі робилися централізовано.
Переглянув обговорення і не побачив головного переконливого доведення — посилань на джерела. Але ж ім’я Гаусса настільки популярне в математичній літературі, що знайти нові підручники чи видання «Наукової думки» з ним зовсім не важко для певності. Я в книжковій крамниці на лотках переглянув кілька, всюди Гаусс з подвоєнням, а ім’я без дефіса. Я цим займатися не буду, можливо, хтось захоче сам зібрати авторитетні посилання. Maksym Ye. 15:10, 22 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
Вибачте пане, але Ви неуважно дивилися обговорення :) Пролисніть в самий її кінець. --Alex-engraver 16:53, 22 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
Спасибі, я справді не побачив. Може, варто зробити в стовпчик і підкреслити, чому це посилання має авторитетність (в-во, інститут тощо), щоб привернути увагу? Maksym Ye. 17:15, 22 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
YesТак Зроблено Якщо у Вас буде можливість доповнити список ще — буде чудово. --Alex-engraver 17:25, 22 серпня 2011 (UTC)[відповісти]
З огляду на те, що відомо про УП-1960, виглядає дивно, що правила дефісного та окремого написання імен не такі як у російській. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 23:50, 24 серпня 2011 (UTC)[відповісти]


  • Якщо перейменувати Гауса на будь-який із варіантів, катастрофи, звісно, не буде. За правописом Gauss повинно передаватися Гаусс, а Gauß як Гаус, якщо лише в правописі нема положення про те, що ß передається як cc. Я такого не зустрічав, але може десь і є. Якщо хтось знайде, тоді цей аргумент відпадає. Зауважу, що я чемний хлопчик. Останнім часом мені доводиться перекладати багато прізвищ і власних назв із різних мов. Складнощів надзвичайно багато, і я свідомий того, що роблю багато помилок. Так от, я чемний хлопчик, я ліплю всюди подвоєні літери, хоча й противник цього пункту правопису. Я вважаю, що людина не повинна знати, як пишеться слово іноземною мовою, щоб правильно записати його українською. Яскравий приклад Джимі й Джиммі. А тому, що я чемний хлопчик, я вважаю: якщо є підстава не писати подвоєну літеру, там де вона не вимовляється, то треба користуватися нагодою. --Дядько Ігор 13:26, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Слушно зазначає пан NickK - якщо дотримуватись чинного правопису, слід, мабуть писати Гаусс. "Мабуть", бо навряд чи варто вважати, що "літеру Ґ з'їдає §87 правопису", це означатиме, що доведеться відмовитись від "Ґете", та й написань інших слів, що є цілком придатними. Окрім того, у правописі: "G і h звичайно передаються літерою г" - що, власне не є вказівкою на кшталт "завжди передаються". Дозволю собі знов згадати Пономарева, який з посиланням на правопис 1928 року пише"у неслов'янських антропонімах (іменах та прізвищах), а також у новіших загальних назвах розрізняємо h та g, що передаються відповідно через г та ґ ". Щодо зауваження Дядька Ігоря - дивним і незрозумілим є такий страх подвоєних літер: українська мова, на відміну від, скажімо, білоруської, не має фонетичного принципу побудови орфографії. --An onlooker 14:27, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Будь-ласка, виправіть помилки (за правописом і не заглядаючи в словники): Ефект Доплера незалежно відкрив Іполліт Фізо, а експериментально дослідив Джон Скот Рассел. Джиммі Хендрікс не виконував кантати «Смерть Мінегаги» на слова Лонгфело. Ця ідея належала Брегу. --Дядько Ігор 16:57, 25 червня 2011 (UTC)[відповісти]
(Це все § 87-90 правопису.) Допплер (Doppler), Іпполіт Фізо (Hippolyte Fizeau), Джон Скотт Расселл (John Scott Russell), Джімі Гендрікс (Jimi Hendrix), Лонгфелло (Longfellow, це за правописом, а за Пономаревим і здоровим глуздом ;) - Лонґфелло), Брегг (Bragg, знову-таки, краще Бреґґ). Якось так, загалом. А Ви як гадаєте? --An onlooker 13:26, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Ну Джимі точно через и буде.--Анатолій (обг.) 14:48, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Забавно, що мені дуже хочеться з Вами погодитись. Лише правопис перешкоджає. "І пишеться:",- § 90, 5., 3) правопису:"Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах (крім випадків, зазначених у в, 3–5 цього ж пункту), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: Замбезі, Капрі, Лісабон, Міссісіпі, Монтевідео, Нагасакі, Поті, Ніл, Севілья, Сідней, Сомалі, Сочі; Анрі, Білло, Гальвані, Грімм, Дідро, Дізель, Овідій, Россіні; лісабонський. Примітка. Власні імена, що перетворилися в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: дизель (хоч Дізель)." Отже, тут інтуїтивне бажання вживати "и" правописом віднесене лише до "загальних імен".--An onlooker 15:55, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Те, що наш правопис сам собі суперечить — далеко не новина. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 04:38, 28 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Ось, до речі, шматочок із правопису 1928 року: звідси "Чуже Н передаємо нашим г, щождо чужого G, то в новіших запозиченнях його треба передавати через ґ, у запозиченнях же засвоєних давніше, особливо з грецької мови, віддаємо нашим г: Англія, газ, газета, гама, гегемонія, генеалогія (логіка...), генерал, геній, географія, (граматика, програма, грамофон, діяграма, графіка, грам, кілограм...), Германія, гігієна, гімназія, гіпс, градус, граф, Грузія, група, дифтонг, егоїзм, організація, педагог, Рига, трагедія, фігура й ін., але аґент, аґітація, аґроном, Араґонія, бравнінґ, Брюґґе, Гамбурґ, Геґель, гідальґо, гугеноти, Гюґо, ґарантія, Ґаронна, ґвардія, Гвінея, Ґергард, Ґете, Ґеттінґен, ґібелін, ґірлянда, ґлявберова сіль, ґлядіятор, ґнайс, Ґольфштром, Ґранада, ґрандіозний, Ґріґ, ґума, Ґустав, дириґент, елеґантний, інтеліґент, лінґвіст, міґрація, Чікаґо і т. ін. ." Як на мене, дуже промовисто... Напрошується висновок, що при виробленні єдиного підходу доведеться враховувати, що останній правопис не містить належного, вільного від русифікованих елементів, розгляду вказаних вище питань. Саме на залишки русифікації й скидається, як на мене, нехтування різними літерами нашого алфавіту ;) --An onlooker 14:16, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
А до чого тут правопис 1928? Надворі 2011 рік. Ви б ще 1828 написали. Ті, хто його писали взагалі не знають, як воно в оригіналі читається. Німці ніколи не читають Гамбурґ, а іспанці гідальго. Перше буде читатися щось типу Гамбурхь, а друге — ідальґо.--Анатолій (обг.) 14:32, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Як до чого?)) Ми ж хочемо, щоб було правильно, а не "по-сучасному", хіба ні? Хто ж винен, що пани академіки укладали чинний правопис після 70 років савєцької власті? За якої взагалі жодних букв ґ не було... З приводу того, як що читається - ніхто ж і не претендує, що транслітерація передає всі тонкощі вимови; багатьох звуків в українській мові нема взагалі. Мова йде про те, щоб прийнятним з точки зору українського правопису й мовної традиції чином віддати щось схоже на початкове слово. Та й в тому справа, що й "по-сучасному" незбереження подвоєння є помилкою! За правописом 2007-го року. "Гаус" - нісенітниця, як на нього, бідного, не глянь...) Мова саме про це...--An onlooker 15:42, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Яке подвоєння? Ви бачите подвоєння в слові Gauß? Я не бачу. А правильно — це так як за правописом. Поки діє чинний правопис, його і використовуємо. А хто ви взагалі такий? прийшли тут до чужого монастиря зі своїм статутом і розказуєте, за яким правописом нам писати.--Анатолій (обг.) 18:11, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Загалом все правильно, крім пасткового запитання. Cobthach Cóel Breg пишеться з одним g. Ідея була проілюструвати ту думку, що людина не повинна знати іноземного написання для того, щоб писати грамотно. Жаль, що правопис цього не розуміє. Ну, ще Міннегагу, на честь якої названа Міннесота, ви пропустили. --Дядько Ігор 16:04, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]

А звідки там взялося дві с в кінці? Там в оригіналі есцет. У тому і вся різниця.--Анатолій (обг.) 14:32, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]

З німецькими подвоєннями взагалі пишуть по-різному. Можна зустріти Штуттгарт і Штутгарт, Коттбус і Котбус, Допплер і Доплер і т.п.--Анатолій (обг.) 14:44, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Друже! у тому й справа, що пишуть по-різному! не завжди ж пишуть правильно! :D Між іншим, як Ви маєте щось ліпше для передачі лігатури sz, аніж дві "с", то пропонуйте!) Та як воно по-німецькому читається як довге "с", то, гадаю, годі вигадати щось краще;) --An onlooker 15:42, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
ß це глухе с, а не подвоєне. Два ss пишуть тільки, коли на клавіатурі нема ß, чисто як позначення. У тому й дурість ситуації. Як і в інших випадках. Нас змушують писати подвоєні літери там, де вони не вимовляються в оригіналі. Наприклад, у Білл, Вілл, Йоганн. --Дядько Ігор 16:17, 27 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Це я до того, що якщо подвоєня часто передають як одну букву, то одну ми маємо передавати як одну і поготів.--Анатолій (обг.) 09:00, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Та вже ж пропонував s→з, ß→с, ss→сс. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 04:38, 28 червня 2011 (UTC)[відповісти]
На мій (скромний))) розсуд, "s→з" - охопить лише випадок "s після голосної" - тому навряд чи варто вводити його як правило.
@Дядько Ігор Дивно, німецька вікі нічого, ніби, не зазначає про глухість ß. Англійська ж прямо пише, що ß і ss читаються однаково. Це, як на мене, теж доволі симптоматично - не вказано ж, що s і ß однаково читаються; пропонована озвучка прізвища Gauß у цій таки вікі містить чіткий довгий звук [s] (інша справа, наскільки таке джерело є авторитетним у цьому питанні; це радше так, додатковий аргумент) Знову, з іншого боку, як я вказував вище, намагання передати оригінальне звучання приречені на поразку у більшості випадків, тож мова не про це. Але раз здебільшого ß і ss ототожнюються як самими мовцями (або, принаймні, тісно пов'язуються - як, наприклад, у реформі 1996 року), так і у інших мовах при передачі ß - то, я гадаю, принаймні наївно вважати, що легко винайти щось краще. Втім, я бачу, шановне товариство зі мною не дуже згоджується:)--An onlooker 17:05, 28 червня 2011 (UTC)[відповісти]
s, ss, ß читаються однаково, але голосні, які стоять перед ними мають різну довжину. ss вказує на короткість попередньої голосної, ß вказує на її довгість. Але, коли нема ß, то пишуть ss. В німецькій ß називають Eszett oder scharfes. Не глухе, а різке, моя помилка. de:ß. А звук, який вона передає de:Stimmloser alveolarer Frikativ. Втім, я згоден, що відтворити фонетику безнадійна справа. Це ви почали наводити аргументи, що ß читається як СС. Такого нема. Питання просте, якщо в правописі написано, що ß треба передавати сс, то будемо. А якщо ні, то ні. --Дядько Ігор 17:20, 28 червня 2011 (UTC)[відповісти]
За реформою німецього праовпису 1996 року ß дозволяється передавати через ss, якщо воно не після довгоих голосих і дифтонгів, тобто Strasse, Fass пишться з двома s, але в словах heißen, Gauß залишиться есцет. Фактично ß — це середнє між s і ss, бо вона записується як ss, але читається s, замінити на s її не можна, бо s перед голосними читалось би як з, а тут буде с.--Анатолій (обг.) 08:58, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Причина цієї дискусії й полягає в тому, що в правописі нічого нема. Нема також і того, щоб ß передавати через "с". В цьому весь фокус - вся і трудність). Тому, з точки зору правопису - обидва варіанти рівноправні: жоден з них не розглянуто:D Щиро Ваш, --An onlooker 17:37, 28 червня 2011 (UTC)[відповісти]

Дивно, що доводиться обговорювати такі речі знову і знову. Подвоєння у власних назвах, на відміну від загальних, зберігається, це правило прямої дії, яке не знає винятків (§89, п. 3). Тож треба вже неодмінно виправити на подвоєння. Інша річ, передача звука ґ. Звук і літеру повернуто в українську мову як факультативну, тому правильно писати і так, і так (§15, примітка). Я схиляюсь до того, що треба по-можливості передавати, тоді будудть збережені особливості чужої назви, виходячи з української фонетики. Принаймні, подати як основний варіант. Maksym Ye. 04:14, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]

Так де в слові Gauß подвоєння?--Анатолій (обг.) 08:51, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]
Німецька ß — це ліґатура, тому ви можете латиницею знайти чи не у всіх мовах Gauss. І німці, коли це потрібно, розкривають ім’я саме як Gauss. Див., скажімо, книги Ґаусса на Amazon.de. Ми нічим не гірші за німців, коли передаємо ім’я засобами української мови. Maksym Ye. 10:04, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]

Однак виходить парадокс: одну літеру ß ви пропонуєте передавати двома с, однак коли ми маємо дві літери (tt, pp, nn), то чомусь передаємо їх однією (тільки не треба зараз іти і їх всіх перейменовувати):

і багато інших. Причому Рімана, Больцмана і Кірхгофа навіть росіяни пишуть з однією н або ф (!), а в них правила щодо подвоєнь більш строгі. До того ж Рімана і Больцмана в жодному підручнику з математики чи фізики не зустрічав з двома н.--Анатолій (обг.) 11:25, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]

Та нема в росіян ніяких строгих правил щодо подвоєнь. І в нас усе в них брали, тож правопис пише одне, а насправді маємо зовсім інше. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 16:13, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]

за "сс" згідно правопис, і за "Ґ", бо точність - це завжди перевага. --А1 11:56, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]

А «згідно правопис» — це якою мовою?--Анатолій (обг.) 11:59, 30 червня 2011 (UTC)[відповісти]

1. Німецьке G - це українське Ґ (Українське Г позначає німецьке H, наприклад - Ганс-Hans, Генріх-Heinrich). 2. Німецьке ß — це подвоєне ss, яке українською записується як "сс".--天津日高日子波限建鵜葺草葺不合命 08:28, 13 липня 2011 (UTC)[відповісти]

Карл Фрідріх Ґаус. Отже. Перше: грубе та безпідставне спотворення звучання при адаптації іноземних прізвищ тягне на грубу помилку з погляду принципів практичної транскрипції, а вживання українських букв для позначення невластивих їм звуків тягне на дуже серйозне ОД, чи то, як унікальний прецедент в українському правописі, потребує дуже серйозних джерел. Друге: німецька орфографія вживає подвоєння для позначення коротких голосних, тобто функціонально «ß» не є подвоєнням, навіть «ss», що його замінює функціонально є радше не подвоєнням, а диграфом; сучасні правила практичної транскрипції теж надають перевагу передачі ß→с (наші любі друзі росіяни Штравсів пишуть без подвоєнь). Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 04:56, 15 липня 2011 (UTC)[відповісти]

Підтримую думки, наведені вище. --Lexusuns 23:02, 21 липня 2011 (UTC)[відповісти]

Карл Фрідріх Ґаусc відповідає німецькому звучанню і написанню і не порушує український правопис. Це питання вимагає також поваги до інших народів, тому має бути, наприклад, Komenský - Коменски, а не Коменський, Heinrich Heine - Гайнріх Гайне, а не Генріх Гейне, Kacziński - Качіньскі, а не Качинський. Не треба ні русифіковувати, ні українізовувати чужі прізвища і імена. Користувач:adrbal. 23:44 23 липня 2011 (CET).

Не розумію, як у вас за звучанням виходить Ґаусс? Це як у тому анекдоті «вчора кум наспівував»… Читається воно як [ґаус] і ніяких двох с за звучанням не буде.--Анатолій (обг.) 15:00, 24 липня 2011 (UTC)[відповісти]

«сс». Шановні, чи не здається вам розмови як буде вірно з ТЗ правил правопису оригінальним дослідженням? Ніхто з дописувачів авторитетним джерелом з правил правопису не є. Пропоную подивитись як пишуть в україномовних джерелах, які лише й можуть бути АД. Там пишуть «Гаусс»:

але без подвєнння--Albedo 16:45, 9 серпня 2011 (UTC) але без подвєнння і у такому вигляді КАРЛ ФРИДРІХ ҐАУС--Albedo 16:46, 9 серпня 2011 (UTC)[відповісти]

  • З одного боку здоровий глузд каже Ґаусс (згідно з реформою правопису 1996 деякі ß замінили на ss, та й наша викладач зауважила, що з розвитком Інтернету користувачам тепер лінь цей спеціальний символ шукати), але словник дає одиницю ґаус. --Friend 16:49, 4 вересня 2011 (UTC)[відповісти]
    Згідно з правописом, загальні назви не зберігають подвоєння (за виняктом кількох), а власні зберігають — параграф 89. Maksym Ye. 17:12, 7 вересня 2011 (UTC)[відповісти]

Попередній підсумок[ред. код]

Досить складне обговорення, в якому я також брав участь, тому підсумок лише попередній.

  1. Подвоєння. В обговоренні було показано, що відповідно до Правопису та інших АД, таких як УРЕ подвоєння у цьому прізвищі зберігається. У словнику УЛІФ цілком можливо подане прізвище іншого Гауса. --yakudza 14:06, 29 вересня 2011 (UTC)[відповісти]
    Есцет - окрема буква німецького алфавіту, не тотожна ss--Deineka 13:58, 1 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
  2. Дефіс. Відповідно чинного правопису складні особові імена пишуться через дефіс. Також через дефіс це ім'я пишеться в УРЕ. Але сучасна практика слововжитку практично повністю ігнорує цю норму правопису. Наприклад Іван Павло II, відповідно до чинного правопису мав би писатись через дефіс але можна зустріти менше ніж у 5% друкованих джерел. Крім того пропозиція щодо дефісу не знайшла підтримки в обговоренні.
  3. Г або ґ? Відповдіно до § 87 чинного правопису G і h звичайно передаються літерою г.

Таким чином, за результатами обговорення перейменувати у Карл Фрідріх Гаусс --yakudza 14:05, 29 вересня 2011 (UTC)[відповісти]

Підсумок[ред. код]

Гаус і Гаусс є рівноправними і поширеними варіантами передачі прізвища німецького математика, підтверджені АД. Тому природнім буде держатися правил ВП:МОВА, який вказує написання Гаус. Форма написання імені не була предметом запиту, тому доцільніше за необхідності винести це в окреме обговорення--Deineka 13:58, 1 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]

    • Фактично у нас є лише одне тверде АД - це Українська радянська енциклопедія, де є стаття про цю людину і її прізвище в УРЕ Гаусс. В словникові УЛІФ наведено якесь прізвище Гаус але ніяк не підтверджено, що йдеться саме про цю особу, а не якогось іншого de:Haus (Begriffsklärung). Ототожнювати прізвище зі словника із Карлом Фрідріхом фактично буде невеликим оригінальним досліжденням. Те, що есцет не є S було показано у обговоренні, як видно із ru:Эсцет його найчастіше прирівнюють до SS. Тобто, як на мене, то саме в цьому питанні все однозначно і правопис і енциклопедія УРЕ дають однакове написання, а словник не містить вказівки про яке саме прізвище йдеться. --yakudza 19:42, 1 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Гаус — дуже відомий математик, його називають королем математики, з якого б дива укладачі словника включали іншого Гауса до словника? А в правописі про передачу есцета не написано. До речі, у нас є Штрауси, які так само закінчуються на есцет і в УЛІФі це слово подане з однією с.--Анатолій (обг.) 20:45, 1 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Штрауси незалежно від того, чи пишуться вони в оригіналі із подвійною s чи з есцетом за традицією, яка зафіксована великою кількістю АД, пишуться українською з однією с [7]. Щодо Гаусса все навпаки, існує традиція передавання прізвища цього математика через подвійну с. Це йде від УРЕ і далі по інших джерелах. --yakudza 22:02, 1 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Однак там одна й та сама літера.--Анатолій (обг.) 22:10, 1 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Підтримую Дейнечин підсумок. З огляду на відсутність руху в обговоренні правила ВП:МОВА, гадаю, що всі дотичні обговорення треба закрити, лишивши до кращих часів реґламентовані правилом написання. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 00:54, 2 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    А я з підсумком Deineka погодитись не можу — де та велика кількість АД, яка фіксує написання прізвища Карла Фрідріха з однією с, представлена в обговоренні? --Alex-engraver 11:35, 2 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    з першої сторінки пошуку гугла по книжкам [8] [9] [10] [11] [12] [13] — академічні і університетські видання. В мене нема ніякої упередженості відносно Гаусса, я додав цей варіант написання у статтю (що давно треба було зробити). Але я дотримуюся правил Вікіпедії, і вважаю що вікіпедистам не слід поринати у безодню правописних питань, особливо тих, де є варіанти.--Deineka 14:44, 3 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    А протилежний варіант Ви шукали перед цим? Звертаю Вашу увагу на той факт, що інтегрально на «Гауса» з селектором по українській мові маємо 52 результати [14], в той час як на «Гаусса» також з селектором по українській мові — 790 [15] (з деяким відсотком російськомовних книжок, але невеликим), що геть непорівнювано. І це все також академічні видання. --Alex-engraver 16:48, 3 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Це ваш голос? Ваш. Отут зараз ви бачите подібний підсумок за правилом ВП:МОВА? Чи не бажаєте ви, наприклад, долучитися до обговорення згаданого правила, щоб підсумок за ним був правильніший? Зміни до того правила саботуються вже певний час; а користувачі, навіть коли хочуть відійти від його букви до його духу, зовсім не хочуть виправити букву, щоб вона була ближчою до букви, — чи ж це не дивно? Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 15:15, 7 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Мій. Але навіть це обговорення не заважає вважати голосування у порівнянні з обговоренням недоречним у більшості випадків, бо треба спиратись на здоровий глузд, а не консенсус тих, хто вирішив проголосувати. Якщо буду знати, що там іде обговорення цього костиля (вибачте, яким є це правило, хоча може й необхідного, враховуючи життєві реалії), то долучусь. --Alex-engraver 15:43, 7 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Абстрактний здоровий глузд — річ міфічна. Здоровий глузд пропонується тримати в правилах, якщо ж там тримати дурниці, то результат буде гірший за результат голосування. Тому я запрошую вас особисто зайти на ту сторінку обговорення та викласти свої думки. Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 11:51, 8 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Почав читати. Швидкої реакції не обіцяю, бо зараз навіть статті писати не вистачає часу. --Alex-engraver 12:27, 8 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]
    Окрім іншого вважаю доцільним залишити лінк на мовознавчу статтю, де автор пише, що так в житті склалось, що «Гаусс» став вийнятком з правила. --Alex-engraver 15:43, 7 жовтня 2011 (UTC)[відповісти]

Знов комусь закортіло притягнути подвоєння. Немає там ss в оригіналі, там один звук s. Есцет позначає лише те, що s в цьому місці читається як s, а не як z. artem.komisarenko (обговорення) 20:07, 25 березня 2017 (UTC)[відповісти]