Вілла Штірліц
Будинок-музей Юліана Семенова  | |
|---|---|
 | |
| 44°24′41″ пн. ш. 33°51′50″ сх. д. / 44.41150000002777176° пн. ш. 33.8640000000277723° сх. д.Координати: 44°24′41″ пн. ш. 33°51′50″ сх. д. / 44.41150000002777176° пн. ш. 33.8640000000277723° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Тема | Семенов Юліан Семенович |
| Назва на честь | Семенов Юліан Семенович |
| Розташування | Олива, вул. Перемоги, 7 |
| Адреса | Республика Крым, гор. округ Ялта, пос. Олива, ул. Победы, 7[1] |
| Засновано | 2006 |
| Режим роботи | щодня, з 10 до 18 годин. |
| Вартість | безкоштовно |
| Куратор | Андрій Єлісєєв |
| Сайт | semenov-foundation.org |
  Вілла Штірліц (Україна) | |
 | |
 Вілла Штірліц у Вікісховищі | |
Будинок-музей Юліана Семенова — історико-літературний музей, що розташований у селищі Олива (або Верхня Мухалатка, Ялтинська міськрада) в Криму. Інша відома назва будинку — «Вілла Штірліц», на честь найвідомішого персонажу автора.
Історія[ред. | ред. код]
Юліан Семенов (справжнє прізвище Ляндрес; 8 жовтня 1931, Москва, СРСР — 15 вересня 1993, Москва) — російський радянський письменник, сценарист, журналіст, поет. Засновник журналу «Детектив і політика» і газети «Совершенно секретно» (1989)[2], для якої придумав назву. Один із піонерів жанру журналістські розслідування в радянській періодиці[3].
Юліан Семенов вперше побував у Криму в 1955 році і з цього часу часто працював у Ялті — в Будинку творчості Літфонду, готелі «Ялта», санаторії «Росія» і в будинку творчості письменників у Коктебелі. У 1960–1970 роках він проводив у Криму більше часу, ніж у Москві, і часто називав Крим своєю другою домівкою[4]. У 1983 році він придбав у Верхній Мухалатці ділянку з залишками будиночка і незабаром збудував невеликий двоповерховий маєток. У ньому гостювало багато відомих особистостей — від Алли Пугачової і радянського прем'єра Андрія Громика до барона Едуарда Олександровича фон Фальц-Фейн.
У цьому будинку були написані романи «Наказано вижити», «ТАРС уповноважений заявити», «Аукціон», «Експансія», «Горіння», «Ненаписані романи», «Таємниця Кутузовського проспекту», «Версії», «Обличчям до обличчя».
Культурний Фонд Юліана Семенова був створений у 2006 році з ініціативи Ольги Юліанівни Семенової, дочки письменника, з метою збереження і поширення культурної спадщини письменника.[5] Саме він опікується музеєм. 29 вересня 2012 був відкритий пам'ятник Семенову в Ялті — перед готелем «Ореанда». Автор пам'ятника — народний художник Росії Олександр Рукавишников.[6]
Музей[ред. | ред. код]
Музейна експозиція розташована в декількох кімнатах першого поверху, де стараннями дочки письменника, Ольги Семенової, зберігається обстановка і дух цього будинку. Облаштовуючи будинок, Семенов хотів, аби предмети, що нагадують йому про рідних і близьких людей, пам'ятні епізоди, важливі періоди життя, були поруч. Майже всі стіни житлових кімнат будинку обвішані численними фотографіями, афішами, картинами і заставлені сувенірами, що нагадують письменнику про його мандри.
|
У кабінеті на столі робочий безлад: план на день, листи з правкою, касетний диктофон, друкарська машинка, і записка від руки «Я скоро повернуся». На стінах картини старшої доньки Дарини, фотографії з автографами легендарних особистостей ХХ століття, з яким товаришував або був знайомий Юліан Семенович, у тому числі дарчий підпис на обкладинці книги самого Отто Скорцені — оберштурмбанфюрера СС, німецького диверсанта, який прославився в роки війни спецопераціями, в числі яких і звільнення з ув'язнення поваленого Беніто Муссоліні … На каміні сувеніри з відряджень: зрешечений кулями в'єтнамців шматок фюзеляжу американського літака, бумеранг і спис австралійських аборигенів, інкрустований ріг, дерев'яна фігурка ченця… На полицях меблевої стінки — годинник, чарки і келихи, книги в тому випадковому порядку, який залишив письменник.
Оригінальний текст (рос.) В кабинете на столе рабочий беспорядок: план на день, листы с правкой, кассетный диктофон, печатная машинка, и записка от руки «Я скоро вернусь». На стенах картины старшей дочери Дарьи, фотографии с автографами легендарных личностей ХХ века с которым дружил или был знаком Юлиан Семенович, в том числе дарственная подпись на обложке книги самого Отто Скорцени — оберштурмбанфюрера СС, немецкого диверсанта, прославившегося в годы войны спецоперациями, в числе которых и освобождение из заключения свергнутого Бенито Муссолини… На камине сувениры из командировок: изрешеченный пулями вьетнамцев кусок фюзеляжа американского самолета, бумеранг и копье австралийских аборигенов, инкрустированный рог, деревянная фигурка монаха… На полках мебельной стенки — часы, рюмки и бокалы, книги в том случайном порядке, который оставил писатель.[7] |
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://web.archive.org/web/20220426104916/https://юлиан-семенов.рус/contacts/
- ↑ Телеканал «Культура». Вспоминая Юлиана Семёнова. Архів оригіналу за 7 травня 2012. Процитовано 9 серпня 2015.
- ↑ Юлиан Семенов. Информация к размышлению. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 9 серпня 2015.
- ↑ Татьяна Барская «Крым Юлиана Семенова». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 серпня 2015.
- ↑ Культурний Фонд Юліана Семенова. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 9 серпня 2015.
- ↑ ПАМЯТНИК ЮЛИАНУ СЕМЁНОВУ Источник: http://www.newlookmedia.ru/?p=23173 © Издательский Дом «Новый Взгляд». Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 9 серпня 2015.
- ↑ Майк Львовски «На вилле „Штирлиц“ в Крыму Пугачева пела для Семенова» СЕГОДНЯ.ua, 05 ноября, 2010
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Дом-музей Юлиана Семёнова в Оливах (Крым) Відео на YouTube (рос.)- Передача о доме-музее Юлиана Семенова в Оливе (Крым) по телеканалу Ялта-TV Відео на YouTube (рос.)
- Мухалатка агента Штирлица (газета «Взгляд». Автор — Михаил Ашветия) [Архівовано 9 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Крым Юлиана Семенова (газета «Ялтинский Курьер». Автор — Татьяна Барская, заслуженный журналист Украины) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ольга Семенова: «Не верю, что мэр Ялты был против памятника отцу» (Сегодня.ua, 26 августа 2011 г.) [Архівовано 4 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Штирлиц был наполовину украинец Галина Сапожникова, Комсомольская Правда в Украине, 08 октября 2011 [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
