Вілмош Другет
| Вілмош Другет | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1334 — 1342 | ||
| Попередник: | Янош Другет | |
| Наступник: | Міклош Зимбокі | |
| Народження: |
невідомо невідомо | |
| Смерть: |
1342 невідомо | |
| Країна: | Угорське королівство | |
| Рід: | Другети | |
| Батько: | Янош Другет | |
| Шлюб: | Марія Фоллія | |
| Діти: | 3 сина | |
Вілмош Другет (Віллерм Друґет[1], угор. Drugeth Vilmos; пом. 1342) — державний і військовий діяч Угорського королівства.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив із франкського знатного роду з Неаполітанського королівства. Старший син Яноша Другета, палатина Угорщини. Службу розпочав при батькові.
У 1327 році після смерті стрийка Філіппа отримав право на частку його майна, але лише 1328 року це закріпили відповідними грамотами. 1330 року брав участь у поході під керівництвом батька на допомогу Польщі проти Тевтонського ордену. Того ж року призначений ішпаном комітатів Спиш і Уйвар.
1333 році стає також ішпаном комітатів Земплин, Унг, Шариш, Торна, Гемер, Гевеш і Боршод. В тому ж році після смерті батька успадкував значні володіння. 1334 року супроводжував короля Карла Роберта до Неаполя. По поверненню того ж року призначено палатином королівства.
Продовжив підготовку з'їзду королів, розпочату батьком. Вона відбулася 1335 року у Вишеграді. Того ж року отримав 10 сіл, що належали померлому Домокошу Надошді, а невдовзі разом з братами став власником 15 сіл в 30 000 холдів.
1337 року брав участь у поході проти імператора Священної Римської імперії Людвіга IV. Діяв у Сілезії на користь польського короля Казимира III, проте без значного успіху. Підготував Другий з'їзд монархів у Вишеграді, що відбувся 1339 року. У 1340 року спробував піти з посади, проте не отримав згоди короля.
21 липня 1342 року був учасником коронації Лайоша I. У вересні того ж року Вілмош Другет помер. Його володіння поділили брати Міклош і Янош.
Володіння[ред. | ред. код]
Мав значні статки, серед яких були замки Соланц і Гйонц в комітаті Абауй, Регейц, Токай, Поріч і Барко в комітаті Земплин, Єсенев у комітаті Унґ, Палоча у комітаті Шарош, Соколя, Подолін, Лубло та Дунаєць у комітаті Спиш, Требич у Моравії. Також мав численні маєтності в Неаполітанському королівстві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Войтович Л. Ще раз про права князя Любарта-Дмитра Гедиміновича на спадщину Романовичів [Архівовано 22 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 227.
Джерела[ред. | ред. код]
- Zsoldos Attila. A Drugethek és a «hét vármegye» // «KöztesEurópa» vonzásában. Ünnepi tanulmányok Font Márta tiszteletére. Szerk: Bagi Dániel. — Fedeles Tamás. — Kiss Gergely. Pécs, 2012. — 577—585
- Рід Другетів та їх діяльність у добу Анжу [Архівовано 20 вересня 2019 у Wayback Machine.]