Вінницький ґебіт
| Kreisgebiet Winniza Вінницький ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Житомир |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | Маргенфельд[1] |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 230,407 |
| Джерело: territorial.de | |
Ві́нницький ґебі́т або окру́га Ві́нниця (нім. Kreisgebiet Winniza) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Житомир райхскомісаріату Україна з центром у Вінниці. Існувала протягом нацистської окупації Української РСР у часи Німецько-радянської війни.
На території округи містилася таємна ставка Гітлера «Вервольф».
Історія[ред. | ред. код]
Опівдні 20 жовтня 1941 року[2] на території Вінницької області утворено Літинську округу (ґебіт) (нім. Kreisgebiet Litin) з Літинського, Хмільницького районів та частини Жмеринського (названого Браїлівським) району, що залишилася після того, як більшість Жмеринського району увійшла до Могилівського повіту Трансністрії (румунської зони окупації).[3] Одночасно було утворено Вінницьку міську округу (нім. Kreisgebiet Winniza-Stadt) у межах міста Вінниця та Вінницьку сільську округу (нім. Kreisgebiet Winniza-Land) на території тогочасного Турбівського і Вінницького районів.[2] Назви округ указують на їхні адміністративні центри. Округами (ґебітами) керували ґебітскомісари, зокрема Літинським — Віцерман (нім. Wizermann).[2] Ґебітскомісарів призначав райхсміністр у справах окупованих східних областей Альфред Розенберг.
15 січня 1943 р. відбулося перше об'єднання — злиття Вінницької міської та Вінницької сільської округ в одну нову Вінницьку округу (нім. Kreisgebiet Winniza). 1 квітня 1943 р. шляхом об'єднання Вінницької округи та тієї частини Літинської округи, до якої входили Літинський і Браїлівський (неприєднаний до румунської Трансністрії залишок Жмеринського) райони, створено нову, збільшену округу Вінниця. Станом на 1 вересня 1943 р. округа охоплювала п'ять створених німцями районів: чотири сільські райони Вінницької області (Браїлівський, Вінницький, Літинський, Турбівський) та місто Вінницю, яке й було офіційним місцем перебування Вінницького ґебітскомісара.
Органом Вінницької міської управи була газета «Вінницькі вісті». Відомі її випуски з 31 серпня 1941 по 1943 рік. Редактором був Михайло Зеров.[4] У Вінниці у січні-березні 1944 року (після Харкова і Полтави) виходив часопис для евакуйованих «Нова Україна», редактором якого був Петро Сагайдачний і Всеволод Царинник. У Вінниці також друкувалося німецькомовне видання для вермахту «Східний фронт» (нім. Ostfront), яке перед тим теж видавалося у Полтаві.
Ґебіт формально існував до 4 лютого 1944 р.[5] 19-20 березня 1944 р. окружним центром Вінницею оволоділи радянські війська.
Адміністративно-територіальний поділ[ред. | ред. код]
Станом на 20 жовтня 1941 р. округа Літин поділялася на 3 райони:
Станом на 20 жовтня 1941 р. сільська округа Вінниця поділялася на 2 райони:
Станом на 20 жовтня 1941 р. міська округа Вінниця складалася з 1 району:
- міський район Вінниця (нім. Rayon Winniza-Stadt)
Станом на 1 вересня 1943 р. округа Вінниця поділялася на 5 районів:
- Браїлівський (нім. Rayon Brailow)
- Вінницький (нім. Rayon Winniza-Land)
- Літинський (нім. Rayon Litin)
- Турбівський (нім. Rayon Turbow)
- Вінниця (нім. Rayon Winniza-Stadt)[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Державний архів Вінницької області в період нацистської окупації
- ↑ а б в г Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Історична довідка про створення Жмеринського району. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 жовтня 2015.
- ↑ Періодичні видання на окупованій території України в 1941-1944 роках. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 жовтня 2015.
- ↑ Verein für Computergenealogie. GOV:Kreisgebiet Winniza [Архівовано 17 серпня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)