Вінтонів Роман Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Іванович Вінтонів
У студії програми «#@)₴?$0» (2018)
Ім'я при народженні Роман Іванович Вінтонів
Псевдо Майкл Щур
Народився 5 березня 1982(1982-03-05) (42 роки)
Долина, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст, телеведучий, тележурналіст, актор, сценарист, музикант, військовослужбовець
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов українська і російська
Військове звання молодший лейтенант
У шлюбі з Бабінець Анна Володимирівна[1]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вінтонів.

Рома́н Іва́нович Вінто́нів (нар. 5 березня 1982, Караганда[2], Казахська РСР, СРСР) — український тележурналіст, актор, сценарист, музикант. Відомий українським глядачам під ім'ям свого гумористичного образу — Майкла Щура.

Колишній член правління ПАТ «НСТУ», відповідальний за суспільно-політичний напрям діяльності.[3]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 березня 1982 року в Казахстані (тоді Казахська РСР). Виріс у місті Долині Івано-Франківської області.[4]

Останні шкільні роки готувався стати економістом, але вступив на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, де закінчив кафедру телебачення та радіомовлення.[5][4] Протягом навчальних років стажувався у хмельницькій газеті «Є» та на львівському ТРК «Люкс», куди його згодом запросили працювати на телестудії.[5] По тому близько року працював на телеканалі «К1».[4][5]

З січня 2007 року — працював журналістом на телеканалі «Інтер».[5][6][7] З травня 2007 року — журналістпрацював журналістом новоствореної компанії ТОВ «Національні інформаційні системи» (НІС), що виробляла новини для телеканалу «Інтер».[5][8] Був репортером програми «Подробиці тижня».[5][9] Після зміни керівництва та редакційної політики НІСу на провладну й звільнення Наталки Гуменюк, яка обіймала посаду керівника міжнародного відділу[10], Роман Вінтонів звільнився 11 грудня 2009 року.[9][11][12]

З 15 січня 2010 року працював журналістом в «Українській службі BBC».[9][13]

З червня 2010 року обіймав посаду шеф-редактора інформаційної служби нового телеканалу «ZIK», а з вересня, після запуску каналу, також виконував на ньому роль ведучого програми «Погляд на тиждень». У цей час Вінтонів відповідав за запуск та вихід чотирьох інформаційних програм — «Огляд дня», «Погляд на тиждень», прогноз погоди та «Насправді це серйозно». У останній програмі поєднувалися елементи прихованої камери, гумору та суспільної проблематики.[14] У листопаді 2010 року звільнився.[9]

Після цього працював журналістом в редакції програми «Сніданок з 1+1».[4][9][15] У грудні 2010, після бійки у Верховній Раді, Вінтонів прийшов у парламент у новорічному костюмі зайця, прокоментувавши це словами: «Якщо ВР перетворюється на цирк, то це треба офіційно визнати та вдягатися відповідним чином».[15]

В жовтні 2011 року Роман Вінтонів стверджував, що думає повернутися до «серйозних тем».[16]

З лютого 2012 року Роман Вінтонів працює старшим редактором нового соціального ток-шоу «Говорить Україна», який знімає компанія «The Show Time» для телеканалу «Україна».[17][18][12]

В лютому-березні 2012 року він також перевівся з редакції «Сніданку з 1+1» у департамент журналістських розслідувань каналу «1+1». Однак перший же його сюжет для програми «Гроші» не вийшов в ефір. Головний редактор департаменту Максим Сухенко пояснив, що «веселий стьобний сюжет» Вінтоніва у стилі, «напрацьованому у „Сніданку“», не підпадає під формат програми.[19] 3 жовтня 2012 року було створено канал «Телебачення Торонто» на сайті YouTube, де Роман Вінтонів з'явився в образі канадського журналіста Майкла Щура.[20] Серія інтерв'ю з українськими політиками була профінансована грантом від «Новий громадянин» та «Чесно».[21]

У березні 2013 року[22] почала виходити програма «Але є одне але» (АЄОА), автором і ведучим якої був Роман Вінтонів в образі Майкла Щура.[12] Програма була некомерційним проєктом, що здійснювався спільно із сайтом ukrlife.tv.[12] Згодом співавторами сценарію стали також Євген Самойленко і Андрій Кондратенко.[23]

Майкл Щур за часів програми «Але є одне але», 2014

26 квітня 2014 року, за місяць до Президентських Виборів 2014 року в Україні, Роман Вінтонів спільно із «Громадським телебаченням» почав знімати програму «Вйо до Трону», в якій він в образі Майкла Щура розглядав кандидатів на пост президента. Загалом вийшло п'ять випусків «Вйо до Трону», присвячених восьми із 21-го кандидата.[24][25][26] Після виборів, починаючи з 3 червня 2014, вийшло ще чотири випуски програми під зміненою назвою — «Вже на Троні».[27]

Майкл Щур у Канаді на зборі пожертв для учасників АТО, квітень 2015

18 жовтня 2014 року на «Першому національному телеканалі» відбулася прем'єра нового щотижневого сатиричного дайджесту новин «Утеодин» із ведучим Романом Вінтонівим в образі Майкла Щура.[28][29] Креативний продюсер проєкту — Євген Самойленко, сценаристи і редактори — Андрій Кондратенко, Олександр Очаковський, Юрко Космина.[29] 25 липня 2015 року вийшов останній, 35-ий[30], випуск цієї передачі у сезоні.

Водночас Романа Вінтоніва призвали в армію (у останній шостій хвилі мобілізації)[3][31] і він мав взяти участь у проєкті «Прикомандировані журналісти», на меті якого є налагодження співпраці військових і журналістів.[32][33][34] Однак службу відбув у 169-му навчальному центрі у смт Десна, де сукупно провів більше року (близько 444 днів).[3][35] Займався в групі посиленої підготовки, яку готували для участі в АТО, однак підготовку припинили через суперечності зі статутами ЗСУ.[31] Снайпер[36]. Демобілізувався 18 жовтня 2016 року.[35]

6 листопада 2016 року вийшов перший випуск нової програми «#@)₴?$0» («Ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль»[37]), яку Роман Вінтонів веде у ролі Майкла Щура. Співавтор програми — креативний продюсер Євген Самойленко. Нова програма виходить щонеділі на трьох мовниках — «Першому» (до 23 травня 2022 року називався «UA: Перший»), каналі «24» та «Громадському» та на каналі «Телебачення Торонто» в YouTube.[38]

29 жовтня 2017 року на «UA: Першому» почало виходити пізньовечірнє ток-шоу[en] «ЧереЩур» із Майклом Щуром.[39]

1 серпня 2019 року звільнився з «Суспільного», де був членом правління із 2017 року, аби зосередитися на власному проєкті.[40]

Деякий час Роман Вінтонів називав свої творчі методи небанальної журналістики «дурналістикою»[41] та «хулналістикою»[12] (хуліганською журналістикою).[38]

1 березня 2022 року, під час відкритого російського вторгнення на територію України, записав відеозвернення до російських журналістів, де повідомив, що служить у ЗСУ[42].

Під час повномастабного вторгнення росіян в Україну, в 2022 році Роман став бійцем 112 бригади ТРО.[43]

Наразі працює в Управлінні преси та інформації Міністерства оборони України.

Майкл Щур[ред. | ред. код]

Майкл Омелянович[44] Щур — комічний персонаж, вигаданий Романом Вінтонівим. За легендою Майкл Щур є кореспондентом телеканалу «УТ-Торонто» української діаспори Канади,[12] який був відряджений до України перед парламентськими виборами 2012 року, щоб зробити інтерв'ю з українськими політиками.[45][46] У нього є дружина Аманда[47][48][49] та двоюрідна сестра Тетяна Щур.

У своїй програмі «Чим живеш, Україно?» журналіст ставив прямолінійні й наївні запитання українським політикам. Загалом вийшло шість випусків цієї програми.[12][18]

Наприкінці 2014 року канал «Телебачення Торонто», через який поширюються усі відео Майкла Щура, здобув «Срібну кнопку» від сайту YouTube (англ. Silver Play Button Youtube), як канал, що має 100 тисяч підписників.[50]

Легенда про «канадськість» Майкла Щура була ключовим компонентом гумору у його ранній творчості, але поступово втратила актуальність. У 2019 році, Роман Вінтонів так висловився про свій образ:[51]

У мене немає кількох образів: є Щур і є Вінтонів. Вони майже однакові, просто по-різному називаються. Щур раніше говорив із канадським акцентом, але потім перестав, а Вінтонів не носив вусів, а потім почав.

Образ Майкла Щура Вінтоніву допомогла створити його дружина Анна Бабінець, яка користувалася псевдонімом Аманда Щур.[48][47] Натхненником образу також слугував британський комік Саша Барон Коен із його вигаданими персонажами, які брали інтерв'ю у знаменитостей.[52]

Музика[ред. | ред. код]

У вільний час Роман Вінтонів пише музику.[5][12] Був учасником львівського гурту «Трейсер»,[9]⁣ а також створеного разом з друзями гурту «Екстра! Екстра!» в Києві.[5][9]

Пісня «Гітарний перебор», виконана в образі Майкла Щура, здобула популярність під час Євромайдану.[12][53][54]

Сім'я[ред. | ред. код]

11 червня 2011 року одружився з журналісткою Анною Бабінець.[55][18][56]

31 січня 2015 року[джерело?] у них народилася донька Катерина. У лютому 2019 року подружжя подало на розлучення, 22 травня 2019 року шлюб було розірвано.[57][56]

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[58]

Під час російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року він пішов захищати Україну в лавах ЗСУ. Роман, у військовій формі і з автоматом у руках, записав звернення до росіян, які активно чи своїм мовчанням підтримують війну, та розкритикував їхню позицію, застерігши, що продовження війни матиме катастрофічні наслідки для репутації Росії[59].

Критика[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Нагороди[ред. | ред. код]

Номінації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://conp.com.ua/lawsuit/82328840
  2. ↑ CreativityDays. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  3. ↑ а б в Роман Вінтонів — Менеджмент [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] — Перший канал. (Перевірено 24 листопада 2017)
  4. ↑ а б в г Роман Вінтонів [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] — Українська правда. Блоги. (Перевірено 12 квітня 2014)
  5. ↑ а б в г д е ж и Роман Вінтонів: «Політика — це нетелевізійна тема» [Архівовано 2013-12-31 у Wayback Machine.] // Телекритика, 07.07.2008.
  6. ↑ Ганну Безлюдну запросив на «Інтер» особисто Валерій Хорошковський [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] // Телекритика, 28.12.2006.
  7. ↑ «Інтер» підтвердив призначення Антона Нікітіна та інших колишніх працівників К1 [Архівовано 2014-04-13 у Wayback Machine.] // Телекритика, 16.01.2007.
  8. ↑ «НІС» — новинарня майбутнього? [Архівовано 2014-04-13 у Wayback Machine.] // Телекритика, 30.05.2007.
  9. ↑ а б в г д е ж Левко Стек. Роман Вінтонів: Складається враження, що досвідчений журналіст не потрібен [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Vlaskor.net, 08.11.2010.
  10. ↑ Юрій Сидоренко: «У НІСі щодня виходиш на роботу, як на війну» [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] // Телекритика, 05.11.2009.
  11. ↑ Роман Вінтонів теж написав заяву на звільнення з «Інтера» [Архівовано 2014-04-27 у Wayback Machine.] // Телекритика, 11.12.2009.
  12. ↑ а б в г д е ж и к Анна Журба. Роман Вінтонів: «Навіть якщо найідеальніша опозиція прийде до влади, все одно буде над чим посміятися» [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Школа журналістики УКУ, 03.03.2014.
  13. ↑ Екс-інтерівець Роман Вінтонів працюватиме в Українській службі Бі-бі-сі [Архівовано 2014-03-11 у Wayback Machine.] // Телекритика, 14.01.2010.
  14. ↑ Роман Вінтонів: Я ще ніколи не керував запуском новин, і мені цікаво спробувати [Архівовано 2014-03-11 у Wayback Machine.] // Телекритика, 02.09.2010.
  15. ↑ а б Журналіст шокував Верховну Раду, одягнувшись зайцем [Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine.] // Українська правда, 21.12.2010.
  16. ↑ Олег Шинкаренко. Роман Вінтонів попсував нерви міліцейському начальству // ВідеоТеКа, 24.10.2011.
  17. ↑ Роман Вінтонів поєднує роботу над проектами «1+1» і «України» [Архівовано 2014-03-11 у Wayback Machine.] // Телекритика, 03.04.2012.
  18. ↑ а б в Роман Вінтонів: Майкл Щур має повернутися [Архівовано 2014-03-10 у Wayback Machine.] // Телекритика, 10.01.2013.
  19. ↑ «Гроші» не дали в ефір перший сюжет Вінтоніва, тому що «неформат» (ОНОВЛЕНО) [Архівовано 2014-03-11 у Wayback Machine.] // Телекритика, 29.03.2012.
  20. ↑ Телебачення Торонто [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] — YouTube. (Перевірено 26 липня 2015)
  21. ↑ Роман Кравець, Ельдар Сарахман. Роман Вінтонів: Майкл Щур виник як реакція на ситуацію, коли багато г*ндонів, а всі реагують, ніби все о'кей [Архівовано 18 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Українська правда, 01.10.2019. Повне інтев'ю [Архівовано 2 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Файні новини Але є одне «але» скорочено АЄОА з Майклом Щуром Випуск #1 [Архівовано 23 травня 2014 у Wayback Machine.] // Телебачення Торонто, 27.03.2013.
  23. ↑ Під кожним випуском у описі до відео вписані всі, хто працював над програмою [1] [Архівовано 18 липня 2014 у Wayback Machine.]
  24. ↑ «Вйо до трону» на «Телебаченні Торонто»
  25. ↑ Вйо до трону: Новий хіт від Майкла Щура про Путіна та посмішку Царьова (ВІДЕО). Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 8 червня 2014.
  26. ↑ «Вйо до трону»: Майкл Щур розповідає про Гриценка та Ляшка. ВІДЕО. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 8 червня 2014.
  27. ↑ «Вже на троні» з Майклом Щуром: Порошенко планує перейменувати Росію в Рошен. ВІДЕО. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 8 червня 2014.
  28. ↑ Шоксенсация! Майкл Щур люстрировал Зураба Аласанию. ВИДЕО [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Медианяня, 19.10.2014.(рос.)
  29. ↑ а б Майкл Щур готує сатиричний дайджест новин, прем'єра — 18 жовтня [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Телекритика, 14.10.2014.
  30. ↑ Утеодин з Майклом Щуром №35 на YouTube
  31. ↑ а б Соня Кошкіна, Олег Базар. Майкл Щур: Глобальне завдання — змусити людей сумніватися у тому, що їм показують по телевізору [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // LB.ua, 06.01.2017.
  32. ↑ Повістка [Архівовано 13 серпня 2015 у Wayback Machine.] // Роман Вінтонів на Facebook, 2015-07-25. Перевірено 2015-08-13.
  33. ↑ Ведучого програми «Утеодин з Майклом Щуром» Романа Вінтоніва мобілізують. Телекритика. 26 липня 2015. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
  34. ↑ Мінінформполітики залучає Романа Вінтоніва до проекту Embedded Journalism (ОНОВЛЕНО). Телекритика. 26 липня 2015. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
  35. ↑ а б Ведучий Майкл Щур демобілізувався [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Детектор медіа, 20.10.2016.
  36. ↑ Роман Вінтонів (Майкл Щур) про війну, кота, цензуру, телебачення Торонто і консервативний камінг-аут (uk-UA) , процитовано 21 серпня 2022
  37. ↑ #@)₴?$0 з Майклом Щуром № 5 — YouTube, 04.12.2016.
  38. ↑ а б Катерина Толокольнікова. Майкл Щур: Армія дуже класно провітрила мені голову [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Медіаграмотність, 09.11.2016.
  39. ↑ 29 жовтня — прем'єра ток-шоу «ЧереЩур» на «UA: Першому» [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Медіаграмотність, 27.10.2017.
  40. ↑ Телеведучий Майкл Щур звільнився з Суспільного [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.] // UA: Українське радіо, 23.07.2019.
  41. ↑ Роман Вінтонів: «Сміятись можуть всі, навіть пан Турчинов» [Архівовано 19.10.2013, у Wayback Machine.] // Відеотека, 16.10.2013.
  42. ↑ Щур, Майкл (Вінтонів, Роман) (1 березня 2022). Мене звуть Роман. Тиждень тому я ще був журналістом. Зараз я служу в ЗУ. Я звертаюсь до російських журналістів. Facebook. Процитовано 10 березня 2022.
  43. ↑ Все про ТрО: стрім «Повернись живим» і Телебачення Торонто (uk-UA) , процитовано 15 квітня 2023
  44. ↑ Повістка [Архівовано 13 серпня 2015 у Wayback Machine.] // Майкл Щур на Facebook, 2015-07-25. Перевірено 2015-08-13.
  45. ↑ Чим живеш, Україно? — Випуск 4. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
  46. ↑ Журналісти «Громадського телебачення» стали гостями чату на «Волинь Post» [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Mediasapiens, 04.08.2013.
  47. ↑ а б Як Майкл Щур з Канади українських депутатів «взув» [Архівовано 28 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Галицький кореспондент, 24.12.2012.
  48. ↑ а б Тетяна Руденька. «Будьте хуліганами!», — Роман Вінтонів [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Школа журналістики УКУ, 24.02.2014.
  49. ↑ Ірина Широка. Майкл Щур — болюча сатира, чи проста правда устами іноземця? [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Український Ванкувер.
  50. ↑ «Громадське ТБ», 5 канал, «Еспресо TV» і Майкл Щур отримали «Срібні кнопки» YouTube (ВІДЕО) [Архівовано 29 липня 2015 у Wayback Machine.] // Телекритика, 08.12.2014.
  51. ↑ Василь Семенченко. «Те, якою мовою ви пишете, — це вже громадянська позиція» [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.] // День, 09.09.2019.
  52. ↑ Борат-2, Валерій Ананьєв, Тищенко, ганьба Трампа та Байдена, дельфіни: #@)₴?$0 з Майклом Щуром #5 [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] // Телебачення Торонто, 4 жовтня 2020.
  53. ↑ Гітарний перебор, Віктор. Це перебор [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Українська правда, 08.12.2013.
  54. ↑ 7 пісень, які не дають забути про Революцію Гідності [Архівовано 23 листопада 2016 у Wayback Machine.] // espreso.tv, 22.11.2016.
  55. ↑ Роман Винтонив женится! [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Дуся, 14.06.2011.
  56. ↑ а б 22.05.2019 13:30 761/6830/19 Цивільні справи / за заявою Бабінець А. В., Вінтонів Р. І. про розірвання шлюбу; склад суду: Савицький О. А.[недоступне посилання]
    Рішення по справі № 761/6830/19 від 22.05.2019
  57. ↑ Роман Вінтонів (Майкл Щур) | 16+ (uk-UA) , архів оригіналу за 18 березня 2020, процитовано 3 листопада 2019
  58. ↑ Sentsov 57. YouTube. Free Sentsov. 8 червня 2018. Процитовано 31 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  59. ↑ "Прокажена держава": Майкл Щур записав сильне послання до росіян (відео). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  60. ↑ Журналістську премію імені Кривенка отримав Роман Вінтонів. BBC News Україна. 25 травня 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2020.
  61. ↑ Люди 2020-го. “Українська правда” нагороджує журналістів, волонтерів і митців року. Українська правда. 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2021.
  62. ↑ Вінтонів, Казарін та Логвиненко у шорт-листі Премії Георгія Ґонґадзе. Українська правда. 2 квітня 2020. Архів оригіналу за 6 березня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вінтонів Роман Іванович
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінтонів_Роман_Іванович&oldid=42336269