ГТ-Т
| ГТ-Т | |
|---|---|
 | |
| Тип | гусінний тягач важкий |
| Історія використання | |
| На озброєнні | експлуатується |
| Оператори |
 Україна,  Росія |
| Історія виробництва | |
| Розробник |
.svg){kind=small} ХТЗ |
| Виробник | Рубцовский машинобудівний завод, Семипалатинський машинобудівний завод |
| Виготовлення | 1961 - до сьогодні (в Семипалатинську) |
| Характеристики | |
| Вага | 8200 кг |
| Довжина | 6340 |
| Ширина | 3140 |
| Висота | 2160 |
| Обслуга | 4 (місць в кабіні) |
| Десант | 21 (місць в кузові) |
|
| |
| Броня |
відсутня;
|
Другорядне озброєння |
додатково: маса причепа, що буксирується, 6000 кг |
| Двигун |
В-6А ЯМЗ-238М2 200к.с.; для ЯМЗ-238М2 = 240 к.с. |
| Підвіска |
гусінна машина тиск на ґрунт: 0,24 з вантажем |
| Дорожній просвіт |
450 мм колія: 1900 мм; Ширина гусениць – 300 мм |
| Паливо |
дизпаливо "Л","3","А" паливні баки, л = 550
|
| Швидкість | шосе: 45 |
|
| |
ГТ-Т у Вікісховищі | |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ГТ-Т |
Гусеничний транспортер-тягач, відомий під позначенням «Виріб 21», був створений в СРСР в кінці 1950-х років і широко використовувався в Радянській Армії і в народному господарстві [1] Більш ніж через півстоліття, снігоболотоходи ГТ-Т, різні модифікації і модернізації даної машини все ще придатні для експлуатації та користуються попитом. Дана техніка широко застосовується в різних сферах виробництва, особливо в умовах Крайньої Півночі.
Історія[ред. | ред. код]
Тягач - транспортер був розроблений в 1958-1960 роках на Харківському тракторному заводі. Виробництво майже одразу було перенесено на новий на той час рубцовський машинобудівний завод (РПЗ Росія). У Рубцовську перші два корпуси транспортера були виготовлені в кінці 1961 року. У 1962 р. здано в експлуатацію головний конвеєр по їх випуску, зібрані і здані перші два вироби. Протягом 1962 року було додатково виготовлена установча партія ще з п'яти машин.
У 1963 році обсяг виробництва ГТ-Т склав 10 машин на місяць, а до кінця 1966 року досяг 110-120 машин на місяць.
До 1968 року також створено філію РМЗ з виробництва плаваючих всюдиходів ГТ-Т в Семипалатинську [2], а з 1977 року виробництво даних машин, яких було зібрано понад 10 тисяч штук, було остаточно передано семипалатинській філії.
З 1983 і до початку 1990-х років в Семипалатинську щорічно збирали і реалізовували близько 600-700 гусеничних транспортерів-тягачів ГТ-Т. У 1990-ті роки велися роботи по модернізації машини, зокрема, проводилася заміна дизельного двигуна В-6А на більш досконалі і потужні ярославські двигуни ЯМЗ-238.
Моторний відсік був перенесений в середню частину тягача, що дозволило добитися кращої розваговки машини. Також були розроблені котки з максимально зносостійким поліуретановим покриттям.
Особливості конструкції[ред. | ред. код]
Гусеничний важкий транспортер-тягач є швидкохідною машиною високої прохідності, що здатна плавати, з несучим корпусом і передніми ведучими колесами.
Даний транспортер-тягач [3] призначений для перевезення людей та вантажів по бездоріжжю в умовах лісисто-болотистої місцевості, по засніженій цілини в районах Крайньої Півночі і Заполяр'я з одночасним буксируванням спеціальних колісно-лижних причепів чи інших систем загальною масою не більше 4-х тонн.
Вантажопідйомність транспортера 2 тонни або 23 людини, екіпаж — 2 людини. Рух транспортера на воді забезпечується за рахунок гусеничного рушія. Для підвищення швидкості руху транспортера на плаву при подоланні водних перешкод спереду на підкрилки корпусу ГТ-Т можуть бути встановлені швидкоз'ємні гідродинамічні щитки.
Корпус[ред. | ред. код]
Несучий цільнометалевий, зварений у вигляді понтонного короба, забезпечує хорошу плавучість. Розділений на три відсіки. Моторно-трансмісйний, кабіна, відкритий кузов.
Моделі різних років випуску мають різне компонування. Так, на базі відкритого кузова встановлювалися дуги із тентом, кузов виварювався у вигляді короба, цей короб теж мав різну форму: борти кузова могли бути продовженням по площині вгору, кузов міг мати форму паралелепіпеда як із прямими бічними верхніми гранями, так і зі скошеними на трапецію. Силовий агрегат в моделях пізніших випусків переносився за кабінний відсік, що покращило розваговку машини [4]. В тягачах, переобладнаних під військові апаратні (зв'язку, шифрувальні станції [5], РЛС ППО), кузов виварювався як типовий військовий КУНГ.
Двигун і трансмісія[ред. | ред. код]
6-циліндровий чотиритактний дизельний двигун В-6А рідинного охолодження, максимальна потужність 200 к.с. при 1800 об / хв. Двигун працював в зв'язці з механічною двопоточною трансмісією з двома планетарно-фрикційними механізмами повороту. Трансмісія має 5 передач переднього ходу і одну - заднього. Максимальна теоретична швидкість руху ТГ-Т по дорогах з твердим покриттям на п'ятій передачі становила 45,5 км / год, максимальна швидкість руху назад 6,54 км / год. При цьому [6] середня технічна швидкість тягача ТГ-Т при русі по сухій ґрунтовій дорозі середньої якості з вантажем і причепом 22-24 км / ч. Середня витрата палива 90-110 літрів на 100 кілометрів, що забезпечувало машині запас ходу близько 500 км.
Ходова частина[ред. | ред. код]
Містить пар опорних обрезиненних котків [7]. У передній частині машини розташовувалися ведучі колеса, в задній - напрямні колеса.
Кожна гусениця включала в себе 92 дрібних ланки з шарнірно-плаваючими пальцями і цівочного зачепленням.
Підвіска всюдихода незалежна торсіонна.
Рух машини на плаву забезпечувався за рахунок гусеничного рушія, максимальна швидкість ГТ-Т на спокійній воді 6 км / год. Для підвищення швидкості ходу на плаву могли використовуватися швидкоз'ємні гідродинамічні щитки.
Додаткові опції[ред. | ред. код]
- Бурова установка для буріння свердловин, діаметр 300 мм під опори ЛЕП;
- Технічна вишка-підйомник для ремонту і обслуговування високовольтних ліній електропередач;
- установка крана-маніпулятора;
- сідельний тягач для перевезення довгомірних вантажів (труб);
- пересувна зварювальна установка;
- установка для пожежогасіння.
Модифікації[ред. | ред. код]
ГТ-ТМ[ред. | ред. код]
Версія цивільного призначення. Снігоболотохід призначений для перевезення вахтових і ремонтних бригад, доставки великогабаритних вантажів в райони з важкими грунтово-кліматичними умовами.
- Особливості
- У передній частині ГТ-ТМ знаходиться віброшумоізольована кабіна для водія і двох пасажирів, в задній частині - пасажирсько-вантажний тентовий кузов.
- Управління гусеничним всюдиходом виготовлене штурвального типу з гідрооб'ємним механізмом повороту.
- Моторне відділення знаходиться в закритому відсіку, до якого при необхідності обслуговування забезпечується вільний доступ.
- Конструкція гусеничного транспортера-тягача дозволяє здійснювати буксирування спеціального обладнання і причепів. Долати водні перешкоди машина може з ходу.
- На всюдиході встановлений більш потужний 8-циліндровий V-подібний дизельний двигун рідинного охолодження ЯМЗ-238БВ робочим об'ємом 14,86 літра. Цей двигун Ярославського моторного заводу розвиває потужність 310 к.с. (228 кВт).
- Маса ГТ-ТМ в спорядженому стані досягає 11,6 тонни.
- Вантажопідйомність зросла до 2500 кг, маса причепа на буксирі - до 5000 кг.
- Максимальна швидкість всюдихода, завдяки установці більш потужного дизеля, збільшилася до 60 км / год, запас ходу по паливу становить 600 км.
- Діапазон температур для експлуатації -45 — +45 градусів Цельсія.
ГТ-ТБК[ред. | ред. код]
Шасі збільшено на один опорний коток. Випускається з 2007 року. Внаслідок збільшення бази вантажопідйомність зросла до 4000 кг, маса до 9000 кг. Розміри вантажної площадки (Д х Ш) 3600 × 1800 мм. Габарити (Д х Ш х В) 7345 × 3140 × 2185 мм.
ГТ-ТС[ред. | ред. код]
Гусеничний снігоболотоходний сідельний тягач, обладнаний сідельно-зчіпним пристроєм від колісного сідельного тягача ЗІЛ-157 В.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ГТ-Т на сайті Семипалатинського заводу
- Плаваючий гученичний транспортнр-тягач ГТ-Т (рос.) [Архівовано 6 травня 2020 у Wayback Machine.]
- «Уралтехноград » ГТ-Т. Всюдихід (рос) [Архівовано 19 червня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Початок серійного виробництва ГТ-Т стало причиною припинення розробки в Радянському Союзі ряду колісних всюдиходів (наприклад, ЗІЛ-Е167). Створення настільки універсальною машини, яка має відмінними характеристиками прохідності та вміє плавати, виводило радянських машинобудування на новий рівень.
- ↑ https://web.archive.org/web/20141008194112/http://semmashzavod.ru/ru/gtt-tby/14-gt-t.htm На сайті завода в Семипалатинськуl
- ↑ із незалежною торсіонної підвіскою
- ↑ При цьому, коли механік - водій давав газ, з боків під впливом вихлопних газів підіймалися щитки, наче великі вуха, за що машину звали «Чебурашкою»
- ↑ СА-9
- ↑ відповідно до технічної документації та інструкції по експлуатації
- ↑ В пізніших моделях база збільшена і додано ще пару котків; усього 7 пар
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
