Габріеле Ферцетті
| Габріеле Ферцетті | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Gabriele Ferzetti | ||||
_Gabriele_Ferzetti.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | італ. Pasquale Ferzetti | |||
| Народився |
17 березня 1925[1][2][…] Рим, Італія[1] | |||
| Помер |
2 грудня 2015[2][3][4] (90 років) Рим, Італія | |||
| Громадянство |
 Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||
| Діяльність | актор театру, кіноактор, актор | |||
| Alma mater | Національна академія драматичного мистецтваd | |||
| Роки діяльності | 1942 — 2015 | |||
| Діти | Anna Ferzettid | |||
| IMDb | nm0275213 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Габріеле Ферцетті у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Габріеле Ферцетті (італ. Gabriele Ferzetti, справжнє ім'я — Паскуале, 17 березня 1925, Рим — 2 грудня 2015, Рим) — італійський театральний і кіноактор.
Життєпис[ред. | ред. код]
З ранніх років цікавився театром. У 17 років вступив до Академії драматичного мистецтва Сільвіо Д'Аміко, після чого грав в театрі (зокрема, в п'єсах Луїджі Піранделло і Теннессі Вільямса. З 1942 року — в кіно. У 1953 році виступав партнером Джини Лоллобриджиди у фільмі режисера Маріо Сольдаті «Провінціалка» — за цю роль Ферцетті було відзначено престижною італійською кінопремією «Срібна стрічка»[7][8][9].
Незабаром після цього відбулося знайомство Ферцетті з Мікеланджело Антоніоні, який дав йому головні ролі в двох своїх фільмах: «Подруги» (1955) і «Пригода» (1960). Ферцетті приніс новий кінообраз в італійське кіно неореалізму — його елегантні і аристократичні герої прийшли на зміну відчайдушним мачо періоду італійського економічного дива. Надалі він виконував найрізноманітніші ролі в картинах різних режисерів, жанрів і країн: «Три кімнати на Мангеттені» Марселя Карне (1965), «Кожному своє» Еліо Петрі (1967, за цей фільм Ферцетті отримав другу «Срібну стрічку»), «Одного разу на Дикому Заході» Серджо Леоне (1968), «На секретній службі Її Величності» Пітера Ганта (1969), «Нічний портьє» Ліліани Кавані (1974). Всього Габріеле Ферцетті виконав ролі більш ніж у 100 фільмах[8][9]
Вибіркова фільмографія[ред. | ред. код]
- 1953: «Провінціалка» (La provinciale) — Франко Ванюцці
- 1955: «Подруги» (Le amiche) — Лоренцо
- 1957: «Слово злодія»[it] (Parola di ladro) — Дезідеріо
- 1968: «Одного разу на Дикому Заході» (C'era una volta il West) ― містер Мортон
- 1974: «Аппассіоната» (Appassionata) ― Еміліо Рутеллі
- 1978: «Загибель мадам Леман» (L'ordre et la sécurité du monde) ― Жорж
- 1979: «Кровний зв'язок» (Bloodline) ― Маресціалло Кампанья
- 1995: «Отелло»[en] (Othello) ― герцог Венеції
- 2009: «Я — це кохання» (Io sono l'amore) ― Едуард-старший
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1061361209 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ È morto Gabriele Ferzetti, il «marito tradito» dalla Lollo (італ.). Corriere della sera. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 3 лютого 2016.
- ↑ а б Addio a Gabriele Ferzetti, il seduttore introverso del nostro cinema (італ.). La Repubblica. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 3 лютого 2016.
- ↑ а б Il cinema piange Gabriele Ferzetti, aveva 90 anni (італ.). 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 3 лютого 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 17 березня
- Народились 1925
- Уродженці Рима
- Померли 2 грудня
- Померли 2015
- Померли в Римі
- Лауреати премії «Срібна стрічка»
- Лауреати премії «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль другого плану
- Італійські театральні актори
- Кіноактори Італії XX століття
- Кіноактори Італії XXI століття
- Актори, відомі під псевдонімами
- Актори, які зіграли роль Джакомо Казанови