Гай Вібій Панса Цетроніан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Вібій Панса Цетроніан
лат. Caius Vibius C.f.C.n. Pansa Caetronianus
Народився 89 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Помер 43 до н. е.[1]
Болонья, Священна Римська імперія або Стародавній Рим
·загиблий у бою
Країна Стародавній Рим
Діяльність давньоримський політик
Посада консул
Термін 43 до н. е.

Гай Ві́бій Па́нса Цетроніа́н (? — 43 р. до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, консул 43 до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Вібієв. Був сином Гая Вібія Панси, монетарія 90 року до н. е. Його батько був прихильником Гая Марія, тому у 83 році до н. е. після повернення Луція Корнелія Сулли зі Сходу до Риму потрапив до проскрипцій. Це факт змусив Цетроніана стати на бік популярів, у подальшому підтримувати Гая Юлія Цезаря.

З 54 до 53 року до н. е. Панса служив у Гая Цезаря під час Галльської війни. У 51 році до н. е. обрано народним трибуном. На цій посаді наклав вето на рішення сенату, які були спрямовані проти Цезаря.

Із початком громадянської війни поміж Гаєм Цезарем та Гнеєм Помпеєм у 49 році до н. е. Гай Вібій підтримав першого. У 48 році до н. е. став претором. З 47 до 46 року до н. е. як пропретор керував провінцією Віфінія та Понт. У 46 році до н. е. призначається намісником провінції Цізальпійська Галлія. У 45 році до н. е. повернувся до Риму. Того ж року став членом колегії авгурів.

Після загибелі Цезаря у 44 році до н. е. Гай Панса мав намір відновити республіканській устрій, підтримавши сенат. У 43 році до н. е. обрано консулом разом з Авлом Гірцієм. За наказом сенату виступив на допомогу Мутині (перед тим сформував 2 нових легіона — Legio IV Sorana й Legio V Urbana), яку взяв в облогу Марк Антоній. 14 квітня 43 року до н. е. біля м. Галльський Форум обидва консули завдали поразки Антонію. Втім Панса був тяжко поранений й 23 квітня цього року помер (за деякими відомостями отруєний Октавіаном, який знаходився у сенатській армії). Поховано на Марсовому полі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • T. Robert S. Broughton, The Magistrates of the Roman Republic, Vol II (1952). (англ.)
  • Syme, Ronald, The Roman Revolution, Clarendon Press, Oxford, 1939. (англ.)
  1. а б в Digital Prosopography of the Roman Republic