Гайда (одиниця вимірювання)
Га́йда або карруката (англ. hide, англо-сакс.: hϊd або hiwisc; лат. carrucate) — одиниця величини земельних ділянок у англосаксонській Британії (за винятком Кенту та територій данського права). Одна гайда являла собою величину оброблюваної земельної ділянки, достаньої для утримання сім'ї одного вільного селянина-керла.
Реальна площа гайди варіювалась в залежності від регіону: так у Кембриджширі та, скоріш за все, у інших середньоанглійських областях, звичайна гайда досягала 120 акрів орної землі, у той час, як в Вілтширі та Дорсеті всього 40[1]. Різниця у площі гайд у різних регіонах пояснювалась тим, що гайда фактично була не одиницею площі землі, а одиницею її продуктивності. Спочатку гайда була земельним володінням одного вільного землероба або однієї сім'ї[2]. Відповідно обов'язки вільного землероба у ранніх англосаконських королівствах (військова служба у фірді, продуктова рента королю, утримання мостів та замків) розподілялись по гайдам. У подальшому практика оцінки землі у фіскальних або інших державних цілях збереглась, не зважаючи на те, що самі гайди перестали являти собою володіння однієї сім'ї.
У кінці англосаксонського періоду гайда фактично стала одиницею обкладення земельних володінь державними та феодальними повинностями: так при Ательстані від кожних 5 гайд землі виділявся 1 озброєний солдат у королівське ополчення, а при зборі данських грошей від кожної гайди сплачувалось 2 шилінги. Гайда також мала адміністративно-територіальну функцію: поселенням англосаксів, у залежності від їхньої величини[3] присвоювалось 5, 10, 20 або більше (але кратне 5) число гайд, згідно з яким конкретне село або містечко несли повинності на користь короля, території з населенням, що відповідало 100 гайдам, утворювали сотні, які у свою чергу групувались у графства.
Гайда зберегла своє фіскальне значення і деякий час після нормандського завоювання. Ще у «Книзі Страшного суду»[4] гайда грає роль одиниці оцінки і обкладення земель у південній та середній Англії (за винятком Кету та Данелагу).
Одна четверта частина гайди називалась віргатою та була базовою одиницею наділу феодально залежного селянства (англосаксонських гебурів, а після нормандського завоювання — вілланів).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Stenton, F. Anglo-Saxon England. Oxford, 1973.
- ↑ Гуревич А. Я. Английское крестьянство в X — начале XI вв. — Средние века. — вып. IX. — М., 1957.
- ↑ Імовірно, кількість гайд присвоєних кожному поселенню відповідала традиційній величині продуктової ренти, що сплачувалась мешканцями цих поселень королю.
- ↑ Книга Страшного суду [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Національного архіву Великої Британії.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Гайда на сайті www.sizes.com [Архівовано 15 липня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
- Гайда в англосаксонських грамотах(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Гуревич А. Я.: Из истории имущественного расслоения общинников в процессе феодального развития Англии. — Средние века. — вып. VIII. — М., 1955.
- Гуревич А. Я.: Английское крестьянство в X — начале XI вв. — Средние века. — вып. IX. — М., 1957.
- Соколова М. Н.: Свободная община и процесс закрепощения крестьян в Кенте и Уэссексе в VII — X вв. — Средние века. — вып. VI. — М., 1955.
- Stenton, F.: Anglo-Saxon England. Oxford, 1973.
- Tait, J.: Large Hides and Small Hides, 1902.