Гайда Пилип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайда Пилип
Народився 24 вересня 1892(1892-09-24)
с. Пронятин, нині в межах м. Тернополя
Помер 30 серпня 1989(1989-08-30) (96 років)
м. Детройт
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща ПольщаСША США
Національність українець
Діяльність письменник, вчитель
Галузь соціальна активність[d][1], військова служба[1] і творче та професійне письмоd[1]
Alma mater Львівський університет
Знання мов українська[1]
Військове звання  Поручник

Пили́п Га́йда (24 вересня 1892, с. Пронятин, нині в межах м. Тернополя — 30 серпня 1989, м. Детройт) — український галицький громадський діяч, педагог, громадський діяч, вояк армії УНР і УГА.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 вересня 1892 року в с. Пронятин (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині в межах м. Тернополя, Тернопільська область, Україна).

Закінчив Українську гімназію Тернополя у 1913 році (у 1912/1913 навчальному році був учнем VIIIb класу[2]), студіював на філософському факультеті Львівського університету (1913—1914), по тому — університету у Граці (Австрія, 1922—1926).

1914—1915 рр. — брав участь в 1-й світовій війні як старшина австрійської армії. У березні 1915 р. потрапив у російський полон під час капітуляції фортеці м.Перемишль. У 1915—1917 рр. перебував у таборі австрійських полонених в м.Ташкент. В 1917 р. разом з групою українців втік звідти і прибув до м.Київ, де брав участь у подіях української революції. В лютому 1918 р. його мало не розстріляли російські більшовики Муравйова, які саме захопили місто. Працював за УД в міністерстві шляхів, в тому числі був перекладачем під час поїздки делегації цього міністерства УД до Німеччини. Після приходу до влади Директорії УНР вступив до лав підрозділу армії УНР — січових стрільців, де був старшиною відділу. Наприкінці 1919 р. після поранення і перехворівши на тиф, приєднався до УГА, поручник Переходового відділу 1 корпусу.

Командир 3-го куреня 4-го полку Січових Стрільців, учасник повстанчої групи отамана Волинця. Брав участь в організації університету в Кам'янці на Поділлі.

1929 року на вшанування пам'яті 68-х роковин смерті Тараса Шевченка в Тернополі серед інших брали участь мішаний і жіночий хори гімназій під керівництвом Пилипа Гайди.

Вчителював у Тернополі: у 1927—1935 роках — в гімназії товариства «Рідна школа» (викладав українську мов), польськомовної гімназії (1935—1939), СШ № 3 (1939—1941). У 1941 по 1944 роки — в Тернопільській гімназії як професор.

З 1944 року на еміграції, з 1949 — у США, там і жив до смерті (помер 30 серпня 1989 року в м. Детройт).

1992 року в Тернополі друком вийшла його праця «Тернопіль в історії українського театру. Тернопіль: погляд крізь століття — історія міста очима емігрантів».

Внук о. Павло Гайда, священник УГКЦ.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1912/1913 [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1906. — С. 85.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]