Гайнц Рюманн
| Гайнц Вільгельм Рюманн | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Heinz Wilhelm Rühmann | |||||
 | |||||
| Дата народження | 7 березня 1902[1][2][…] | ||||
| Місце народження | Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] | ||||
| Дата смерті | 3 жовтня 1994[1][2] (92 роки) або 4 жовтня 1994[4] (92 роки) | ||||
| Місце смерті | Aufkirchend, Берг, Штарнберг, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина | ||||
| Поховання | Aufkirchend | ||||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Веймарська республіка.svg){kind=small} Третій Рейх  ФРН | ||||
| Alma mater | Maria-Theresia-Gymnasiumd | ||||
| Професія | кінорежисер, кінопродюсер, сценарист, актор театру, кіноактор, співак, льотчик | ||||
| Нагороди |
| ||||
| IMDb | ID 0004464 | ||||
 Гайнц Вільгельм Рюманн у Вікісховищі | |||||
Гайнц Вільгельм Рюманн (нім. Heinz Wilhelm Rühmann; 7 березня 1902, Ессен — 3 жовтня 1994, Ауфкірхен) — німецький актор і режисер.
Життя і творчість[ред. | ред. код]
Гайнц Рюманн народився в сім'ї власника готелю. Дитинство пройшло у місті Ванне-Айкель. У 1913 році сім'я переїхала до Ессена, де купила готель біля Центрального вокзалу. У 1916 році батьки хлопчика розлучилися; незабаром після цього батько покінчив життя самогубством. Мати з трьома дітьми переїхала до Мюнхена. У 1919–1920 роках, після закінчення реального училища, Рюманн вивчав акторську майстерність і у червні 1920 року отримав свою першу роль в театрі міста Бреслау. У 1922 році він поступив до театру Ганновера, де виступав разом з Тео Лінгеном. Потім працював в театрах Бремена та Мюнхена. У серпні 1924 року Рюманн одружився з акторкою єврейського походження Марією Гербот.
У кіно Рюманн дебютував у 1926 році в німому фільмі «Das deutsche Mutterherz» («Серце німецької матері»). Його було запрошено до Берліна, де він грав у театрі разом з Марлен Дітріх. У 1930 році до актора прийшов великий успіх. Після участі у кінострічці «Die drei von der Tankstelle» («Троє з бензоколонки») він став — разом з Гансом Альберсом — одним з найпопулярніших артистів Веймарської Німеччини.
У роки правління в Німеччині націонал-соціалістів Рюманн прагнув не втручатися в політику. Проте це не перешкодило йому зробити запаморочливу кар'єру. У 1938 році він розлучився зі своєю першою дружиною (єврейкою). У 1939 році одружився з акторкою Гертою Файлер, з якою він познайомився у 1938 році на зйомках свого фільму «Лише брехня». У 1933–1945 роках Рюманн зіграв у 37 кінофільмах і поставив ще чотири. Націонал-соціалісти активно використовували талант актора у своїй пропаганді за часів Другої світової війни. У 1940 році Рюманну було присвоєно звання «державного артиста». Не дивлячись на те, що артист був відмінним пілотом, його звільнили від несення військової служби, а у серпні 1944 року за розпорядженням Геббельса внесли до списку осіб, назавжди звільнених від мобілізації.
По закінченні війни Рюманн деякий час проживав у Східній Німеччині й співпрацював там з радянською владою. Проте у березні 1946 року внаслідок політики денацифікації йому заборонили працювати актором на території радянської окупаційної зони. Рюманн переїхав до Західного Берліна. У 1947 році він заснував там кіностудію Comedia. У 1956 році артист знявся в кінокомедії «Капітан з Кепеніка», за гру в якій у 1957 році удостоївся премії німецьких кінокритиків. Радянським глядачам картина відома під назвою «Сила мундиру». У 1960-х роках він грав на сценах Мюнхена і Відня. У 1980 році виступав у програмі «Зірки на манежі» з радянським клоуном Олегом Поповим.
Музична діяльність[ред. | ред. код]
Рюманн мав приємний задушевний тенор, співав у кіно і з успіхом (особливо у 1930-ті та 1940-ві рр.) записувався на платівки. Принаймні, три пісні, що виконувалися ним, визнані в Німеччині «вічними» шлягерами: Ich brech' die Herzen der stolzesten Frau'n (1938), Das kann doch einen Seemann nicht erschüttern (матроська пісня, 1939) та (колискова) La-Le-Lu (ін.назва Unser Lied, 1955).
Пам'ять[ред. | ред. код]
Дві вулиці в Баварії, де актор прожив останні роки, названі його ім'ям. Похований в Ауфкірхені.
Обрана фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Мовою оригіналу | Роль | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1930 | Троє з бензоколонки | Die Drei von der Tankstelle | Ганс | |||
| 1938 | Людина, яка була Шерлоком Холмсом | Der Mann, der Sherlock Holmes war | сищик Мекі Макферсон / доктор Ватсон | |||
| 1938 | 13 стільців | 13 Stühle | Фелікс Рабе | |||
| 1941 | Квакс, невдалий пілот | Quax, der Bruchpilot | Квакс | |||
| 1944 | Пунш з паленого цукру | Die Feuerzangenbowle | доктор Йоганнес Пфайффер | |||
| 1947 | Квакс у Африці | Quax in Afrika | Квакс | |||
| 1948 | Пан з іншої зірки | Der Herr vom andern Stern | Пан з іншої зірки | |||
| 1956 | Тітка Чарлея | Charleys Tante | Доктор Отто Дернбург | |||
| 1958 | Залізний Густав | Der eiserne Gustav | Густав Гартман | |||
| 1959 | Людина проходить крізь стіну | Ein Mann geht durch die Wand | Бушбаум | |||
| 1960 | Бравий солдат Швейк | Der brave Soldat Schwejk | Йозеф Швейк | |||
| 1960 | Паршива вівця | Das schwarze Schaf | Отец Браун | |||
| 1962 | Згубна пристрасть | Er kann’s nicht lassen | панотець Браун | |||
| 1965 | Корабель дурнів | Ship of Fools | Юлій Льовенталь | |||
| 1965 | Вінок з маргариток | Das Liebeskarussell | професор Хелльберг | |||
| 1967 | Операція «Святий Петро» | Operazione San Pietro | Кардинал Ерік Браун | |||
| 1971 | Капітан | Der Kapitän | Вільям Еббс |
Нагороди[ред. | ред. код]
- медаль Венеційського кінофестивалю (1938)
- присвоєно звання «Державний артист» (1940)
- особливий приз Венеційського кінофестивалю (1949)
- художня премія м. Берліна (1957)
- Великий хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1966)
- премія Бамбі (1962, 1963, 1964, 1965, 1967, 1968, 1969, 1971, 1972, 1973, 1978, 1984)
- Великий офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1972)
- премія Золотий екран (1972, 1973)
- Великий хрест із зіркою і плечовою стрічкою ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1977)
- Орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» (Баварія) (1981).
Література[ред. | ред. код]
- Georg A. Weth: Heinz Rühmann Lebens-Rezepte eines unsterblichen Optimisten. Langen-Müller GmbH, München 2002, ISBN 3-7844-2854-1.
- Torsten Körner: Ein guter Freund: Heinz Rühmann. Aufbau-Verlag, Berlin 2003, ISBN 3-7466-1925-4.
- Torsten Körner. Rühmann, Heinz Wilhelm Hermann. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 2005, Band 22, S. 219–221 (Digitalisat).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118603949 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Find a Grave — 1996.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гайнц Рюманн
- Бібліографія. Гайнц Рюманн // Німецька національна бібліотека
- Гайнц Рюманн [Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Filmportal.de [Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Spiegel Online Dossier: 7 Artikel 1949—2002 [Архівовано 13 травня 2015 у Wayback Machine.]
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Heinz Rühmann(нім.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з німецької.
|
- Народились 7 березня
- Народились 1902
- Уродженці Ессена
- Померли 3 жовтня
- Померли 1994
- Померли 4 жовтня
- Померли в Баварії
- Кавалери Великого хреста із зіркою та плечовою стрічкою ордена «За заслуги перед ФРН»
- Нагороджені Великим офіцерським хрестом ордена За заслуги перед ФРН
- Командори ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Баварського ордена Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
- Статті, які варто перекласти з німецької
- Кіноактори Німеччини
- Лауреати Берлінської художньої премії
- Лауреати премії Deutscher Filmpreis
- Люди на марках