Гаузе Георгій Францович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Чоловік= |Мати=

Георгій Францович Гаузе
Георгий Францевич Гаузе
Народився	27 грудня 1910(1910-12-27) Москва
Помер	2 травня 1986(1986-05-02) (75 років) Москва
Поховання	Кунцевський цвинтар
Місце проживання	СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	біолог, еколог
Alma mater	Московський державний університет
Галузь	мікробіологія, екологія
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Членство	Польська академія наук
Відомий завдяки:	один з фундаторів екології
Нагороди

Георгій Францович Гаузе (27 грудня 1910 р., Москва — 2 травня 1986 р., там само) — радянський мікробіолог, еволюціоніст, академік АМН СРСР, один з фундаторів екології.

Закінчив біологічне відділення фізико-математичного факультету Московського університету (1931). Працював там же до 1942р. Доктор біологічних наук (1935), професор (1940). З 1942р. завідувач лабораторії антибіотиків Інституту медичної паразитології і тропічної медицини Наркомздоров'я, з 1948 р. завідувач лабораторією антибіотиків АМН СРСР. З 1960 по 1986 р. — директор Інституту з вишукування нових антибіотиків АМН СРСР.

Найважливіші наукові праці присвячені екології та протозоології, а також пошуку антибіотиків і встановлення механізму їх дії. Підтвердив експериментально принцип конкурентного виключення (принцип Вольтерри — Гаузе, іноді закон Гаузе), згідно з яким два види не можуть стійко існувати в обмеженому просторі, якщо чисельність обох лімітована одним життєво важливим ресурсом. У 1934 р. опублікував у США англійською мовою книгу «Боротьба за існування» (The Struggle for Existence), що зробила великий вплив на розвиток екології. Виконав дослідження асиметрії протоплазми, розглядаючи її в аспекті біологічної еволюції. У 1942 р. разом з М. Г. Бражниковою отримав перший радянський антибіотик — граміцидин С. Отримав, досліджував і впровадив у виробництво ще кілька антибіотиків, у тому числі поліміцін (неоміцин), мономіцин, рістоміцин, геліоміцин, альбоміцин, лінкоміцин, протипухлинні антибіотики олівоміцин і рубоміцин. Розробляв класифікацію актиноміцетів — продуцентів антибіотиків.

Сталінська премія (1946, спільно з Марією Георгіївною Бражниковою, його дружиною) за відкриття граміцидину С. Член Польської академії наук (1967), член президії (з 1959) і віце-президент (з 1962) Міжнародного товариства хіміотерапії.

Ім'я Г. Ф. Гаузе носить Науково-дослідний інститут з вишукування нових антибіотиків РАМН в Москві [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].

Твори

• Gause G.F. The Struggle for Existence. Baltimore, 1934.
• Гаузе Г. Ф. О процессах уничтожения одного вида другим в популяциях инфузорий // Зоол. журн. — 1934. — Т. 13, вып. 1. — С. 18-26.
• Гаузе Г. Ф. Асимметрия протоплазмы. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1940.
• Гаузе Г. Ф. Лекарственные вещества микробов. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1946.
• Гаузе Г. Ф. Антибиотики и их лечебное применение.
• Гаузе Г. Ф. Лекции по антибиотикам. 3-е изд. М.: Изд-во АН СССР, 1958.
• Гаузе Г. Ф. Экология и некоторые проблемы происхождения видов. / В сб.: Экология и эволюционная теория. Л.: Наука, 1984.
• Гаузе Г. Ф., Дудник Ю. Ф. Противоопухолевые антибиотики. М.: Медицина, 1987.
• Гаузе Г. Ф. Борьба за существование. М.-Ижевск, 2002.

Література

• Галл Я. М. Г. Ф. Гаузе — эколог и эволюционист. СПб.: Альманах, 1997. 160 с.
• Биологи. Биографический справочник. Киев: Наукова думка, 1984. 816 с.

Ресурси Інтернета

• Галл Я. М. Г. Ф. Гаузе
• The Struggle for Existence — російський переклад.