Географія Алжиру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Алжиру
Географічне положення Алжиру
Географічне положення Алжиру
Географічне положення
Континент Африка
Регіон Північна Африка
Координати 28°00′ пн. ш. 3°00′ сх. д. / 28.000° пн. ш. 3.000° сх. д. / 28.000; 3.000
Територія
Площа 2,38 млн км² (10-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 998 км
Державний кордон 6734 км
Рельєф
Тип здебільшого рівнини і плато, на півночі й півдні — гори
Найвища точка гора Тахат (3003 м)
Найнижча точка шотт Мельгір (-40 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Шеліфф (230 км)
Найбільше озеро Шотт-Мельгір (5 515 км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, залізні руди, фосфати, уранові руди, руди кольорових металів
Стихійні лиха землетруси, зсуви ґрунту
Екологічні проблеми ерозія ґрунтів, перевипасання, опустелювання

Алжир — північноафриканська країна, що розташовується на північному заході континенту від середземноморського узбережжя на півночі, через гірський хребет Атласу до гірського масиву Ахаггар, що в центрі Сахари, на півдні . Загальна площа країни 2 381 741 км² (10-те місце у світі, 1-ше на континенті), з яких на суходіл припадає 2 381 741 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни майже у 3 рази більша за площу України, і майже в 3,5 рази більша за площу Техасу.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Алжирська Народно-Демократична Республіка, Алжир (араб. الجزائر‎). Назва країни походить від назви столиці країни, міста Алжир[2][3]. Назва ж міста Ель-Джаза́їр з арабської перекладається як острови, оскільки уздовж узбережжя знаходилися чотири острови, що належали племені Бані Мазганнаї, на яких і було засновано місто 1525 року. До української мови назва прийшла з арабської через спотворену французьку[1].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Порівняння розмірів території Алжиру та США

Алжир — північноафриканська країна, що межує з сімома іншими країнами: на сході — з Лівією (спільний кордон — 989 км) і Тунісом (1034 км), на півдні з Нігером (951 км) і Малі (1359 км), на південному заході — з Мавританією (460 км) і Західною Сахарою (41 км), на заході — з Марокко (1900 км). Загальна довжина державного кордону — 6734 км[1]. Алжир омивається водами Середземного моря, крайня західна частина якого має власну назву — море Альборан. Загальна довжина морського узбережжя 998 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[4]. Зона континентального шельфу і права на нього не заявлені[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 32-52 морських миль від узбережжя[1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Алжир лежить між 37°05′23′′ і 18°58′05′′ паралелями північної широти, 8°40′00′′ меридіаном західної і 5°21′00′′ меридіаном східної довготи.

Крайні пункти Алжиру

Крайні пункти:

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час в Алжирі

Час в Алжирі: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[6].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Алжиру

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Алжиру багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, залізну руду, фосфати, уранові руди, свинець, цинк.

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Див. також: Вулкани Алжиру

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Алжиру

Середні висоти — 800 м; найнижча точка — шотт Мельгір (40 м нижче рівня моря); найвища точка — гора Тахат (3003 м). Алжир займає центральну частину Атлаських гір і пустелі Сахара, на його території знаходяться гори Ахаггар і низовина Шотт-Мельгір. На півночі гірської частини розташований невисокий гірський хребет Тель-Атлас, що простягається на півночі, вздовж узбережжя прорізують нечисленні бухти і долини. Телль-Атлас підноситься над рівнем моря більш ніж на 1830 м і має у своєму складі масиви Тлемсен, Велику і Малу Кабілію, Меджерду. Південна частина Телль-Атласу являє собою високе плато середньою висотою 1070 м. Розташований далі на південь Сахарський Атлас (абсолютні висоти до 2330 м) підіймається на висоту 150 м над рівнем плато і потім знижується убік Сахари на 300 м. Найбільш піднесеною частиною Сахарського Атласу є гірські системи Ксур, Амур і Улед-Наїль. Центральна височинна частина Алжиру — плато Тадемаїт, навколо якого піщані пустелі — Великий Західний і Великий Східний Ерги. На південному сході Алжиру— гірська область Ахаггар, де поблизу південного кордону розташована найвища вершина країни — гора Тахат (2908 м). Середня відмітка висот у Сахарі — близько 460 м над рівнем моря. Велику частину Сахари займають кам'янисті (гамади) і галечникові пустелі (реги), приблизно 1/4 частину території займають — піщані пустелі (ерги).

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Алжиру

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Алжиру

Більша частина території Алжиру (пустеля Сахара) лежить у тропічному кліматичному поясі[7]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[8]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[8]. Переважають східні пасатні вітри. Північна частина країни, найбільш населена, лежить у субтропічному кліматичному поясі[7]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[8]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[8]. Кількість атмосферних опадів на узбережжі від 500 до 1000 мм, у пустелях — не більше 200 мм.

Алжир є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[9].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 11,67 км³[1]. Найдовша річка країни — Шеліфф (700 км — річище, 230 км — постійний водотік).

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 5700 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Алжиру

Річки країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану і течуть на північ з північних схилів Атласу. Більша частина внутрішньої території належить до безстічних областей Сахари.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Алжиру

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Алжиру

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Алжиру

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Алжиру

На узбережжі рослинність середземноморського типу (маквіс), на більш зволожених схилах гір — ліси з коркового і вічнозеленого дуба, алеппської сосни, в інших частинах Алжиру — напівпустельні й пустельні формації.

Земельні ресурси Алжиру (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 17,3 %,
    • орні землі — 3,1 %,
    • багаторічні насадження — 0,4 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 13,8 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,6 %;
  • інше — 82 %[1].
Див. також: Ліси Алжиру

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Алжиру

зоогеографічно територія країни належить до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя і гори Атлас — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції[8].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Алжир є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Алжиру

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси у гірських районах Атласу; зсуви ґрунту і повіді у сезон дощів[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • ерозію ґрунтів через перевипасання та екстенсивне тваринництво;
  • опустелювання;
  • забруднення вод скиданням неочищених побутових стоків, відходів нафтопереробки, інших промислових викидів;
  • води Середземного моря поблизу узбережжя забруднені нафтовими плямами, мінеральними добривами, що потрапляють з полів;
  • недостатні запаси питної води.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Algeria, Geography. Factbook.
  2. Поспелов Е. М., 2001.
  3. Котляков В. М., 2006.
  4. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 3 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. а б Атлас. Географія материків і океані, 2014.
  8. а б в г д ФГАМ, 1964.
  9. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  10. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

  • Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
  • Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Французькою[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]