Географія Бахрейну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Бахрейну
Географічне положення Бахрейну
Географічне положення Бахрейну
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Західна Азія
Координати 26°00′ пн. ш. 50°33′ сх. д. / 26.000° пн. ш. 50.550° сх. д. / 26.000; 50.550
Територія
Площа 760 км² (188-ме)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 161 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип низовинний горбистий
Найвища точка пагорб Джабель-ед-Духан (122 м)
Найнижча точка Перська затока (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Відсутння (0 км² км)
Найбільше озеро озеро Мухаррак (5,5 квадратних кілометрів км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, риба, перли
Стихійні лиха посухи, пилові бурі
Екологічні проблеми спустелювання, деградація узбереж, дефіцит прісної води

Бахрейн — невелика західноазійська острівна країна, що знаходиться на південному заході континенту в акваторії Перської затоки . Загальна площа країни 760 км² (188-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 760 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни незначно менша за площу території міста Києва, це найменша арабська держава.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Королівство Бахрейн, Бахрейн (араб. 'مملكة البحرين'‎, Мамлакат ель-Бахрейн)[2]. Назва країни походить від арабського слова море — бахр і два, тобто Два моря, води, що відділяють острів з обох сторін, від Аравії та Персії[3]. Давня назва острова — Дільмун.

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Бахрейн — західноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону[4]. Бахрейн займає три відносно великих і багато дрібних островів[5]. Морем межує з Іраном на сході й північному сході; Катаром на півдні й південному сході; із Саудівською Аравією на заході (відстань 16 км)[5]. Бахрейн омивається водами Перської затоки Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 161 км[6][1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[7][1]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[7][1]. Континентальний шельф — поширюється на усе морське дно у міжнародно визначених кордонах[8][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Бахрейні

Час у Бахрейні: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[9].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Бахрейну

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Бахрейну багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ[10].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Бахрейну

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Перської затоки (0 м); найвища точка — гора Джабель ед-Духан (122 м). Рельєф країни рівнинний. Плаский пустельний ландшафт плавно підвищується до невисокої центральної височини Джебель-ад-Дукхан («Гора диму», найвища точка 122 м). У центрі височини лежить Центральна депресія, що являє собою велику долину, відому завдяки «Дереву життя» — невеликому кущу акації, що є єдиною великою рослиною в оточенні безплідної пустелі. Центральна частина острову, складена вапняками, підіймається лише на 30-40 м вище рівня моря. Переважну більшість території Бахрейну займає кам'яниста і піщана пустеля.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Берегова лінія Бахрейну являє собою ланцюг піщаних пляжів. В південній частині основного острова прибережні піски утворюють довгу косу Рас-ель-Бар. На північно-західному березі переважають піщані дюни. На західному — піски часто змінюються ділянками кам'янистого степу, який біля берега переходить у засолені болота. На північному сході над прибережними пісками виростає кам'яниста гряда, утворюючи півострів Рас-ер-Руман.

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Бахрейну

Бахрейн займає три відносно великих і більше тридцяти дрібних островів.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Бахрейну

Територія Бахрейну лежить у тропічному кліматичному поясі[11]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[12]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[12]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[12]. Середня температура липня +37°С, січня +16°С. Середньорічна кількість опадів становить близько 90 мм, проте вологість повітря дуже висока, особливо в квітні-вересні. Влітку часто бувають пилові й піщані бурі. 

Бахрейн є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[13].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,12 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 40 км² зрошуваних земель[1]. На жодному з островів Бахрейнського архіпелагу немає річок, струмків чи озер. Прибережні райони на півдні і південному заході зайняти солончаками.

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Бахрейну

Тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Перської затоки Індійського океану.

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Бахрейну

Уздовж західного узбережжя смуга мілководних солоних маршів.

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Бахрейну

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Бахрейну

Більшу частину країни вкриває пустеля. Тим не менш, країна широко відома своєю пишною рослинністю — численні джерела підземних вод живлять оази, обрамлені фініковими пальмами[14]. Флора Бахрейнського архіпелагу порівняно різноманітна. На островах росте більше 200 різновидностей рослин[15]. У пустелі ростуть такі сухостійні рослини, як саксаул, верблюжа колючка, тамариск, астрагал тощо[14]. Біля виходів на поверхню ґрунтових вод поширені оази з фініковою пальмою й іншими культурами[15][14].

Земельні ресурси Бахрейну (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 11,3 %,
    • орні землі — 2,1 %,
    • багаторічні насадження — 3,9 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 5,3 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,7 %;
  • інше — 88 %[1].
Див. також: Ліси Бахрейну

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Бахрейну

Зоогеографічно територія країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[12]. Серед доволі бідної фауни переважають птахи, гризуни й земноводні[14]. У прибережних водах налічується близько 400 видів риб, поширені морські черепахи[15]. У коралових рифах мешкають краби, омари, креветки, молюски тощо[14]. Велике видове різноманіття коралів (більше 2000 видів)[15].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Бахрейн є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Бахрейну

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: періодичні посухи; пилові бурі[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • спустелювання зменшує сільськогосподарські угіддя, збільшує період посух і тривалість діб з пиловими бурями;
  • деградацію узбережж внаслідок інтенсивного судноплавства і діяльності нафтових підприємств;
  • руйнування коралових рифів;
  • обмежені ресурси питної води (тільки ґрунтові води та опріснена морська вода).

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Бахрейну можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Bahrain, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. Поспелов Е. М., 2005.
  4. а б Атлас світу, 2005.
  5. а б ' Бахрейн : [арх. 30 березня 2019 року] // geograf.com.ua. — Geograf.com.ua. — Дата звернення: 30 березня 2019 року.
  6. Азия › Бахрейн : [рос.] : [арх. 30 березня 2019 року] // worldgeo.ru. — Всемирная География, 2018. — 19 апреля. — Дата звернення: 30 березня 2019 року.
  7. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  8. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  9. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  10. Бахрейн // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  11. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  12. а б в г ФГАМ, 1964.
  13. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  14. а б в г д География Бахрейна : [рос.] : [арх. 30 березня 2019 року] // newtours-tmb.ru. — Туристическое агентство «Нью Турс». — Дата звернення: 30 березня 2019 року.
  15. а б в г Бахрейн — Государство Бахрейн : [рос.] : [арх. 30 березня 2019 року] // webgeo.ru. — Портал «География» проекта «Электронная Земля: научные информационные ресурсы и информационно-коммуникационные технологии», 2007. — 19 апреля. — Дата звернення: 30 березня 2019 року.
  16. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]