Географія Нової Зеландії

Географія Нової Зеландії
	Географічне положення країни на мапі Землі
Географічне положення
Континент	Океанія
Регіон	Нова Зеландія
Координати	41°00′ пд. ш. 174°00′ сх. д. / 41.000° пд. ш. 174.000° сх. д.
Територія
Площа	267710 км² (76-те)
• суходіл	97,9 %
• води	2,1 %
Морське узбережжя	15,1 тис. км
Рельєф
Найвища точка	гора Аоракі (Гора Кука) (3724 м)
Найнижча точка	Рівнини Таїері (-2 м)
Клімат
Тип	субтропічний,; помірний
Внутрішні води
Найдовша річка	Ваїкато ( км)
Найбільше озеро	Таупо ( км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, залізні руди, будівельні матеріали, кам'яне вугілля, деревина, гідроенергія, золото
Стихійні лиха	землетруси, активний вулканізм
Екологічні проблеми	знеліснення, ерозія ґрунтів, інвазивні види

Розташування[ред. | ред. код]

Нова́ Зела́ндія (англ. New Zealand) — країна в південній частині Тихого океану, розташована на південний схід від Австралії, на двох великих островах (Північному і Південному) і великій кількості (приблизно 700) дрібніших островів, таких як Стюарт, Чатем, Оклендські острови. Загальна площа країни — 268 680 км^².

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Нова Зеландія видовжена більш ніж на 1600 км, її максимальна ширина 450 км. Б.ч. країни — горби та гори. Найвища точка — г. Кука на о. Південному (вис. 3724 м). На о. Північному — вулканічне плато (діючі вулкани, ґейзери, часті землетруси). Клімат субтропічний морський. Річки повноводні, багато озер вулканічного походження.

Південний острів Нової Зеландії[ред. | ред. код]

Острів Південний (151 тис. км^²). У західній частині острова підноситься ланцюг складчастих гір — Південні Альпи, в межах яких знаходиться покрита сніжною шапкою гора Кука. У горах нараховується 360 льодовиків. Характерні глибокі U-подібні долини, сильно розчленований рельєф і холодні озера довгастої форми — Те-Анау, Манапоурі, Вакатіпу і Хавеа. Кентерберійська рівнина — найбільша на Новій Зеландії низовина протяжністю бл. 320 км і шириною 64 км — знаходиться на сході острова. Вона складена потужними галечниками, перекритими шаром тонкозернистих пісків і глини товщиною до 3 м. Ряд річок льодовикового живлення — Уаїмакарірі, Ракаїа і Рангітата, води яких звичайно лише частково заповнюють вислане галькою русло. Найповноводніша річка Південного острова і країни — Клута (322 км), що дренує плато Отаґо.

Північний острів Нової Зеландії[ред. | ред. код]

Острів Північний (115 тис. км²). Гірська система Південного острова, уриваючись вузькою протокою Кука, продовжується на Північному острові хребтами Тараруа, Руахіне, Каїманава і Гуїарау. На північ і захід від хребта Каїманава тягнеться плато, покрите вулканічним попелом, лавою і пемзовими відкладами. Над ним підносяться три вулканічних піки — Руапеху (2797 м), Тонгаріро (1968 м) і Нгаурухое (2290 м). На захід від плато підіймається симетрична гора Егмонт (2518 м), що панує в цій частині країни. Загалом гористий і горбистий рельєф займає 63 % площі Північного острова. У центрі Північного острова розташоване найбільше в Новій Зеландії озеро — Таупо (площа 606 км², глибина бл. 159 м). З нього витікає найдовша річка країни — Ваїкато (425 км). Навколо Роторуа та Ваїракеї зустрічаються гарячі джерела, ґейзери та грязьові «казани». У Ваїракеї геотермальна пара використовується для отримання електроенергії. На крайній півночі острова знаходяться великі поля піщаних дюн. Місцями вздовж західного узбережжя на пляжах зустрічаються виходи залізистих пісків.

Вулкани Нової Зеландії[ред. | ред. код]

Вулканічна діяльність у Новій Зеландії висока. На території країни є 6 активних вулканічних зон, 5 з яких — на Північному острові. В районі озера Таупо у 186 до н.е. відбулося найбільше в історії людства вулканічне виверження. Його наслідки описані в хроніках Китаю та Греції. На місці виверження сьогодні знаходиться озеро за площею таке як Сінгапур.