Світлані Георгій Данилович

Світлані Георгій Данилович
Ім'я при народженні	Піньковський Григорій Данилович
Народився	3 лютого 1895(1895-02-03) Свічківка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	20 березня 1983(1983-03-20) (88 років) Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, юнга, скрипаль
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва (1922)
Заклад	Московський державний театр естрадиd
Роки діяльності	з 1941
IMDb	nm0841249

Георгій Данилович Світлані (справжні ім'я та прізвище — Григорій Піньковський; (3 лютого 1895(1895-02-03), Свічківка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 20 березня 1983(1983-03-20), Москва)) — радянський актор кіно та естради. У дитинстві був юнгою на імператорській яхті «Штандарт» та товаришем за іграм цісаревича Олексія.

Біографія

Григорій Піньковський народився 3 лютого 1895 року в бідній селянській родині в селищі Свічківка Полтавської губернії. Батько віддав сина в п'ятирічному віці на виховання в школу юнг при Санкт-Петербурзькому Гвардійському екіпажі. Там за зразкову поведінку, старанність і успіхи в навчанні, а також за «ангельський голос» хлопчика визначили на літню службу на улюблену яхту Миколи II «Штандарт». У 1907—1908 роках плавав на «Штандарті» з імператорською родиною, був приставлений до спадкоємця престолу Олексія (якому було тоді три-чотири роки) для ігор, проводив багато часу в товаристві царських дітей.

Історії Григорія Даниловича про царську сім'ю передавалися з вуст в уста. Актор не приховував свого минулого і дуже смішно згадував про те, як спадкоємець престолу Олексій не їв, не спав і не грався, якщо поруч не було юнги Гриньки Піньковського. Інтриги царського двору перервали спілкування селянського сина з Його Імператорською Високістю досить швидко, Гринька прослужив на «Штандарті» всього два роки.

1911 року Піньковський закінчив Школу юнг Гвардійського екіпажу, 1914 року — Імператорські курси диригентів, 1922 року — ГІТІС імені Луначарського (за рекомендацією В. Меєргольда).

До революції Піньковський грав на скрипці в оркестрі, служив регентом, викладав танці, а 1918 року вийшов на драматичну сцену. У 1918—1919 роках він — актор Червоноармійського театру в Глазові Вятської губернії, в 1919—1920 роках — театру в Кірсанові Тамбовської губернії, в 1920—1923 роках — Московського театру Революційної сатири, 1-го Пересувного театру мініатюр, в 1923—1939 роках — Театру естради.

У серпні 1925 року на гастролях у Швеції отримав лист від дружини про народження доньки Світлани (8 серпня 1925 — 5 листопада 2023). Відтоді актор узяв псевдонім «Свєтлані».

Помер 20 березня 1983 року в Москві на 89-му році життя, похований у Москві на Ваганьківському цвинтарі (діл. № 16), поряд з дружиною.

Родина

• Дружина — Аполлінарія Фадіївна Піньковська (1893—1968). Похована в Москві на Ваганьківському цвинтарі (діл. № 16).

• Дочка — Світлана Григорівна Піньковська (8 серпня 1925 — 5 листопада 2023). Закінчила Музично-театральне училище імені Глазунова в 1949 році, потім отримала диплом ГІТІСа. Після цього була актрисою естрадного театру «Ермітаж», працювала в Московському театрі транспорту, потім — у Москонцерті. Також виступала із жіночим естрадним оркестром, де її знали під сценічним псевдонімом «Світланова». Була викладачем музики.
• Правнучка — Серафима (нар. 1993).

Кіно

Зйомки в першому ж фільмі — «Діло Артамонових» — збіглися з першим днем німецько-радянської війни. Георгій Світлані виїхав з кіностудією в евакуацію і продовжував зніматися. Його хоча б по разу запросили багато радянських режисерів, але більше за інших кликав Григорія Даниловича Леонід Гайдай. У «Кавказькій полонянці», наприклад, Світлані навіть немає в титрах, але епізод із ним пам'ятають усі. Боягуз, Бовдур і Бувалий підходять до пивної бочки і починають передавати один одному кухоль пива, причому герой Віцина за інерцією пхає його далі — п'яному дідусеві, що виходить із кущів…

Головну роль Георгій Світлані зіграв лише один раз — у фільмі «Спорт, спорт, спорт». Його легендарний масажист упродовж усієї картини розповідає неймовірні байки і є стрижнем усієї документально-ігрової оповіді. В останньому фільмі, де він знявся, «ТАРС уповноважений заявити...», до нього звертаються майже за власним ім'ям та по батькові, Георгій Данилович, хоча в літературному першоджерелі його персонаж зветься Ігнатієм Васильовичем.

Пам'ять

У 2015 році вийшов документальний фільм «Товариш його високості» (автор сценарію та режисер — Сергій Капков), присвячений долі Георгія Світлані.

Фільмографія

• 1941 — Діло Артамонових — Борис Морозов
• 1941 — Свинарка і пастух — листоноша
• 1942 — Машенька — дядя Вася
• 1942 — Котовський — Феденька
• 1942 — Вбивці виходять на дорогу
• 1943 — Білоруські новели — дід Андрон, партизан («Бджілка»)
• 1943 — Повітряний візник — Сєня-флейтист
• 1943 — Актриса
• 1945 — Близнюки — продавець
• 1946 — Неспокійне господарство — Сороконожкін
• 1949 — Кубанські козаки — конюх
• 1954 — Чемпіон світу
• 1954 — Анна на шиї — чиновник
• 1954 — Вірні друзі — епізод
• 1956 — На підмостках сцени
• 1957 — Справа була у Пенькові — Федір Петрович Уткін
• 1957 — Борець і клоун — скрипаль
• 1958 — Капітанська дочка — писар
• 1958 — Сорока-злодійка
• 1958 — Вітер
• 1959 — Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — Антон Прокопович Голопуз
• 1961 — Біля крутого яру — Гурей
• 1961 — Людина йде за сонцем — перехожий з вудками
• 1962 — Третій тайм
• 1963 — Коли козаки плачуть — Сашко
• 1964 — Весняні турботи — дядя Міша
• 1964 — Непрошена любов — дід-станичник
• 1965 — Тридцять три — Митрич, працівник заводу безалкогольних напоїв
• 1965 — Дайте книгу скарг — старий скрипаль у ресторані «Кульбабка»
• 1965 — Герой нашого часу — служивий
• 1965 — Ми, російський народ — інвалід
• 1966 — Королівська регата — дідусь Олени
• 1966 — Людина без паспорта — офіціант у вагоні-ресторані
• 1966 — Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика — старий біля пивної бочки
• 1967 — Три тополі на Плющисі — епізод
• 1967 — Про дива людські — пастух
• 1968 — Війна і мир — епізод
• 1968 — Діамантова рука — пенсіонер, помічник кербуда
• 1969 — Брати Карамазови
• 1969 — Зінка — дід
• 1970 — Таємниця залізних дверей — дідусь з двома валізами
• 1970 — Спорт, спорт, спорт — дядя Володя, масажист (озвучує Ролан Биков)
• 1970 — Пригоди жовтої валізки — дідусь базіки
• 1970 — Біг — професор з контрабасом
• 1970 — Море у вогні
• 1971 — «Тигри» на льоду — дідусь Зіни та Ігната
• 1972 — Руслан і Людмила — шаман
• 1972 — Інженер Прончатов — старий-мисливець
• 1973 — Безстрашний отаман — станичник
• 1973 — Призначення — Кузьма Степанович
• 1974 — Гончарний круг — дід Олександр
• 1975 — Не може бути! — любитель пива («Губить людей не пиво…»)
• 1975 — Єдина…
• 1975 — Діаманти для диктатури пролетаріату — старий
• 1975 — Ау-у! — дід в маршрутці
• 1976 — Туфлі із золотими пряжками — Ярижка-кочерижка
• 1976 — Вся справа в браті — член приймальної комісії в цирковому училищі
• 1977 — Ходіння по муках — Афанасій Афанасійович, староста
• 1977 — Білий Бім Чорне вухо — фельдшер ветклініки
• 1977 — Фронт за лінією фронту — дідусь
• 1978 — Живіть в радості — дід
• 1979 — Гонка з переслідуванням — дід в придорожньому кафе
• 1979 — Жив-був настроювач — глухуватий дідок
• 1979 — Задача з трьома невідомими — дідок-більярдист
• 1980 — Канікули Кроша — Федосій Вікентійович
• 1980 — Вечірній лабіринт — ліфтер
• 1981 — Циганське щастя — дід
• 1982 — Інспектор ДАІ — перукар
• 1983 — Кохаю. Чекаю. Олена. — старий скрипаль
• 1983 — Ніжний вік — епізод
• 1984 — ТАРС уповноважений заявити... — Георгій Данилович Кузнєцов, ювелір

Озвучування мультфільмів

• 1978 — Подарунка — Кокованя / текст від автора

Бібліографія

• Капков С. В. Світлані Г. Д. Товариш Його Високості. — Н. Новгород: Деком, 2002.
• Капков С. В. Епізодники. — М. .: Ексмо, 2005.