Германаріх
| Германаріх лат. Hermanaricus | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: | 265 | |
| Смерть: | 376[1] | |
| Релігія: | язичництво | |
| Рід: | Амали | |
| Батько: | Ахіульф | |
| Діти: | Хунімунд | |
Германа́ріх, або Ермана́ріх (гот. 𐌰𐌹𐍂𐌼𐌰𐌽𐌰𐍂𐌴𐌹𐌺𐍃; близько 265 — 375) — остготський король з роду Амалів, який у IV столітті підкорив своїй владі остготські та вестготські племена на Північному Причорномор'ї, а також дрібні угрофінські племена Поволжя. Підкорені Германаріхом племена були обкладені даниною. Його батьком був король остготів Ахиульф.
Імена[ред. | ред. код]
- Ерманарік, або Ерманаріх (гот. 𐌰𐌹𐍂𐌼𐌰𐌽𐌰𐍂𐌴𐌹𐌺𐍃, 𐌰𐌹𐍂𐌼𐌹𐌽𐌰𐍂𐌴𐌹𐌺𐍃, Aírmanareiks; L лат. Ermanaricus)
- Германарік, або Германаріх (лат. Hermanaricus)
- Еорманріч (давн-англ. Eormanrīc, МФА: [ˈeormɑnriːtʃ])
- Йормунрекр (давньоскан. Jörmunrekr, МФА: [ˈjɔrmunrekr])
Біографія[ред. | ред. код]
Вів війни з антами, племінний союз яких очолював король (князь) Бож (Βοξ). Готський племінний союз, який очолював Германаріх був нетривким державним об'єднанням. Після війни між аланами і остготами 370 року, гунський князь (каган) Баламир запропонував аланам приєднатися до гунського союзу. Зібравши військо, Баламир пішов походом проти готів на чолі з королем остготів Германаріхом й переміг їх. Відомо також, що Баламир покарав готського короля Витимира за вбивство антського короля Божа.
Розбивши остготів, Баламир рушив далі. 375 року гуни перейшли річку Дніпро й розгромили військо вестготів. Вони взяли остготську столицю — Данпарштадт (місто Донара — бога грому і війни), що знаходилось на південь від сучасного Києва. Замість зруйнованих укріплень, була заснована нова фортеця Ківи (історик Василь Татищев так пояснює походження назви Києва).
Залишки вестготів відійшли за Дунай й попросили притулку у Римського імператора Валентиніана I, який їх прийняв. Менша частина на чолі з Атанаріхом закріпилась у лісах між Прутом і Дунаєм. Але, зрозумівши безнадійність подальшого опору, цар Атанаріх домовився з імператором Візантії Феодосієм, після чого в 378 році перевів своє військо на службу Візантійській імперії.
Германаріх був розгромлений під час гунської навали в першому ж її році — в 375. І щоб не бачити кінець своєї держави він наклав на себе руки. Після нього королем остготів став Витимир.
Примітки[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Монографії[ред. | ред. код]
- Heather, P. Goths and Romans 332-489. Oxford University Press, 1991. pp. 86–89
- Millet, V. Germanische Heldendichtung im Mittelalter. Berlin, New York: de Gruyter, 2008. pp. 332–370.
Довідники[ред. | ред. код]
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Dahn, Felix, Ermanarich // Allgemeine Deutsche Biographie 6 (1877), S. 230-231. [1] [Архівовано 4 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- mittelalter-genealogie.de [Архівовано 6 січня 2007 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
