Голтянський повіт (Трансністрія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Голтянський повіт (рум. Județul Golta) — адміністративно-територіальна одиниця губернаторства Трансністрія (рум. Transnistria) в роки Другої світової війни. Був розташований на території сучасних Миколаївської і Одеської областей України.

Повіт знаходився в північно-східній частині губернаторства. Межував з Балтським, Ананьївським і Березівським повітами губернаторства Трансністрія. По річці Південний Буг межував з генеральною округою Миколаїв рейхскомісаріату Україна.

Структура[ред. | ред. код]

Голтянський повіт губернаторства Трансністрія був створений відповідно до Декрету маршала Й.Антонеску, виданого 19 серпня 1941 року.

Центром повіту визначено місто Голта (правобережна частина Первомайська).

Голтянський повіт (жудець Голта) ділився на 5 районів (пласів):

Керівництво[ред. | ред. код]

В Голті знаходилась префектура повіту.

Префект повіту — підполковник Модест Ізопеску.

Супрефект — Аристид Падурі.

Промисловість і сільське господарство[ред. | ред. код]

Всі промислові підприємства на території повіту були націоналізовані. Керівництво підприємств було лише з старих громадян Румунії.

В 1941 році румунська влада зберегла колгоспно-радгоспну систему, а навесні розпорядженням губернатора Трансністрії Г.Алексяну № 55 від 14 березня 1942 року колишні колгоспи були перетворені в трудові общини за сімейним принципом, радгоспи стали іменуватись державними фермами. Трудові общини (1 велике або 2-3 малих села) в свою чергу ділились на бригади (до 20 сімей в кожній). Кожна бригада в середньому обробляла до 200 гектарів землі. Орендна плата за 1 га землі становила 50 рейхсмарок.

У своєму розпорядженні № 24 префект повіту М.Ізопеску повідомляв: «В сільськогосподарській роботі немає 8-годинного робочого дня. Вона повинна починатись від сходу сонця і тривати до його заходу. Хто не буде виходити на роботу, буде вивезений в інше місце зі своєю родиною і працюватиме примусово під наглядом жандарма».

Освіта[ред. | ред. код]

В повіті збереглася лише початкова 4-класна освіта. Викладання велось румунською мовою. Навчання не було обов'язковим, тому більша частина дітей школу не відвідувала, а допомагала батькам на польових роботах.

Іноді проводилось професійне навчання кадрів по найнеобхіднішим спеціальностям. Так, наприклад, з 10 по 20 грудня 1942 року в Голті проводились 10-денні курси підготовки завідувачів сепараторними відділеннями молокозаводів. Навчання проводилось за рахунок підприємств, на кожного слухача виділялось по 48 рейхсмарок.

Голокост[ред. | ред. код]

На території повіту було створено 17 гетто і концентраційних таборів для євреїв не лише місцевих, але й для переселених з Молдови і Одеси. Найбільшими з них за кількістю бранців були Акмечетка, Богданівка, Голта, Доманівка.

21 грудня 1941 року в таборі с. Богданівка розпочалась операція «Подарунок Сталіну». Протягом двох тижнів було знищено близько 40 тисяч євреїв, а до 1 лютого 1942 року — близько 54 тисяч, ще 2 тисячі хворих було спалено живцем в бараках. За цей же період в повіті було знищено від 8 до 10 тисяч циган.

15 лютого 1942 року вийшов наказ про припинення масових розстрілів євреїв. В подальшому ті, що залишились живими, працювали в гетто.

Кінець повіту[ред. | ред. код]

В зв'язку з наближенням лінії фронту до кордонів Трансністрії, 26 січня 1944 року цивільне управління було скасоване, влада перейшла до військового генерал-губернатора Г.Потопяну.

21 березня 1944 року румунську владу було скасовано і німці встановили свою військову адміністрацію, проте до кінця березня територія повіту була звільнена від німецько-румунських загарбників.

Посилання[ред. | ред. код]