Грегор Райш
| Грегор Райш | ||||
|---|---|---|---|---|
| Gregor Reisch | ||||
 | ||||
| Народився |
1467 Балінген, Вюртемберг | |||
| Помер |
9 травня 1525 Фрайбург | |||
| Країна | Німеччина | |||
| Діяльність | письменник, монах, пріор, картезіанець | |||
| Alma mater | університет Фрайбурга | |||
| Заклад | університет Фрайбурга | |||
|
| ||||
 Грегор Райш у Вікісховищі | ||||
Грегор Райш (нім. Gregor Reisch; близько 1467, Балінген, Вюртемберг — 9 травня 1525, Фрайбург) — німецький енциклопедист, чернець картезіанського ордену. Відомий завдяки енциклопедичному твору «Перлина філософії» (нім. «Margarita philosophica»)[1][2].
Біографія[ред. | ред. код]
У 1487 році Райш став студентом Фрайбурзького університету, Баден, отримав ступінь магістра в 1489 році. Потім вступив в Картезіанський орден. З 1500 року був пріором монастиря. Підтримував дружні стосунки з гуманістами: Еразмом Роттердамським, Якобом Вімпфелінгом, Беатусом Ренанусом, Ульріхом Цазіем[en] і проповідником Йоганном Гейлером фон Кайзербергом[en]. Йоганн Екк був його учнем.
Він також був відвідувач Рейнської провінції. Докладав багато зусиль у боротьбі з лютеранством. Райш мав адаптивну репутацію, тому вважався «Оракулом». Він був одним з найпомітніших інтелектуалів на початку нової ери, який прагнув збирати енциклопедичні праці.
«Margarita philosophica»[ред. | ред. код]
«Margarita philisophica» — головна праця Грегора Райша, яка вперше з'явилася у Фрайбурзі в 1503 році. Книга написана у формі діалогу між вчителем і учнем. Частини або книги твору, присвячені тому чи іншому з семи вільних мистецтв, починаються звичайно з символічного зображення предмета, про який говориться. Найцікавішими з них є зображення арифметики, геометрії і астрономії. Це енциклопедія знань, задумана як підручник для юних студентів і міститься у дванадцяти книгах латинської граматики, діалектики, риторики, арифметики, музики, геометрії, астрономії, фізики, історії, природної фізіології, психології та етики.
Книга, присвячена арифметиці, складається з теоретичної частини, складеної за Боецієм, і з практичної, що містить поділ чисел на пальцеві і суглобові, нумерацію, додавання, віднімання, множення, ділення, добування кореня і прогресії в додатку до цілих чисел і до дробових звичайним і шістидесятковим, рахунок на лініях і потрійне правило. Численні гравюри і повні записи збільшили корисність роботи.
Також з двох частин, теоретичної і практичної, складається і книга, присвячена геометрії. Перша містить собою дуже мізерний відбиток Евкліда. Друга частина, присвячена практичній геометрії, починається короткою таблицею вимірювань, за якою йде опис двох вимірювальних приладів: кутомірного, наче астролябії, із зазначенням правил для його застосування lkz вимірювання висот і якобштаба. Наступні після цієї статті присвячені вимірюванню кола (при ), прямолінійних фігур і тіл. У книзі, присвяченій астрономії, за викладом відомостей по сферичній і теоретичної астрономії слідує астрологія.
У 1510 році Райш також опублікував статути і привілеї картезіанського ордену, і допоміг Еразму Роттердамському у його виданні Ієроніма.
TYPUS ARITHMETICAE[ред. | ред. код]
.png)
Картина під назвою TYPUS ARITHMETICAE знаходиться в 4 книзі Margarita philosophica «De quadrivii rudimentis», яка пов'язана з арифметикою. В центрі персоналізована дама Арифметика тримає в кожній руці відкриту книгу, ймовірно, з описом, зображених на картинці двох обчислювальних систем; на її сукні можна знайти зачатки двох геометричних прогресій чисел: 1 — 2 — 4 — 8 і 1 — 3 — 9 — 27. На передньому плані дві таблиці на яких змагаються у обчисленнях: справа — Піфагор за рахівницею, а зліва — Боецій з цифрами і символами таблиці. Те, що дама Арифметика дивиться на Боеція вказує на те, що вона ставиться до нього більш прихильно.[3]
У середньовіччі Піфагора помилково називали винахідником, широко використовується з давніх часів його обчислювальна «машина» («Конвертування на лінії» — назва його обчислювальної «машини»); обчислювальні рахунки мають чотири горизонтальні лінії, де знаходяться «обчислювальні пенні»; кожен рядок являє собою точку в десятковій системі; лінії для тисяч і мільйонів — хрести; нижня лінія А-лінія; де є «Rechenpfennig[de]» між двома лініями, означає, п'ять одиниць в нижньому рядку. На лівій частині екрана зображено Боеція, якого в середньовіччі помилково вважали винахідником арабських цифр, що стало перевагою для обчислювального процесу; це, як відомо, цифри від 1 до 9, без цифри 0, що є «нічим» саме по собі, але може збільшити в десятки разів попередні числа.
Посилання[ред. | ред. код]
- Gregorius Reisch, Margarita philosophica nova Anastatic reprint with an introduction (in Italian) by Lucia Andreini, Salzburg: Institut für Anglistik und Amerikanistik, Universität Salzburg, 2002 (3 voll.).
- Natural Philosophy Epitomised: Books 8-11 of Gregor Reisch's Philosophical pearl (1503) Translated and edited by Andrew Cunningham, Sachiko Kusukawa, Aldersht: Ashgate, 2010.
- Petreius, Bibliotheca Carthusiana (Cologne, 1609), 109—112
- Hugo von Hurter, Nomenclator, II (3rd ed. Innsbruck, 1906), 1278–79
- Hartfelder, Gregor Reisch, in Zeitschrift fur die Geschichte des Oberrheins, New Series, V (Freiburg, 1890), 170—200.
Додаткові посилання[ред. | ред. код]
- An illustrion from Geometry [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- An illustration from Arithmetic
- Selected images from Margarita philosophica [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] From The College of Physicians of Philadelphia Digital Library
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- ↑ Gregor Reisch // Catholic Encyclopedia.
- ↑ Історія рахівниці. // The Abacus.
Джерела[ред. | ред. код]
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- «Margarita philosophica»
|
