Губкіна Євгенія Ігорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євгенія Губкіна
Народилася7 травня 1985(1985-05-07) (39 років)
Харків
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьархітекторка, історикиня
Alma materХарківська національна академія міського господарства
Галузьісторія і теорія архітектури
ЗакладUrban Forms Center, Університетський коледж Лондона

Євгенія Ігорівна Губкіна (англ. Ievgeniia Gubkina; нар. 7 травня 1985, Харків) — українська архітекторка, історикиня архітектури та містобудування, кураторка, яка спеціалізується на архітектурі та містобудуванні XX століття в Україні та мультидисциплінарному підході до вивчення спадщини. Співзасновниця громадської організації Urban Forms Center[1] та авангардного жіночого руху «Модерністки»[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Харкові в родині архітекторів.

У 2008 році з відзнакою закінчила архітектурний факультет Харківської національної академії міського господарства за спеціальністю «містобудування».[3] Під час навчання у 2006–2008 роках — лауреатка стипендії імені О. М. Бекетова.

У 2008–2011 роках навчалася в аспірантурі того ж закладу за спеціальністю «Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури».[4]

Діяльність

[ред. | ред. код]

У 2006–2008 роках займалася архітектурною діяльністю, зокрема працювала у ВАТ «Харківський проектний інститут».[5]

У 2014 році стала засновницею громадської організації Urban Forms Center[6], розпочавши активістську діяльність у сфері архітектури, дослідження, популяризації й захисту архітектурної спадщини[7][8][9][10][11][12][13].

У 2015–2018 роках — дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові.[14][15] Започаткувала й курувала розвиток перших в Україні літніх архітектурних і міждисциплінарних шкіл, зокрема шкіл «Новий Львів» у Львові (2015)[16] та «Ідея міста: перевірка реальністю» у Славутичі (2016)[17].

Перша книга дослідниці — «Slavutych: Architectural Guide» — вийшла друком 2015 року в берлінському видавництві «DOM Publishers» (тримовне видання: англійською, українською й російською мовами). Її темою стала архітектура останнього радянського міста Славутич, побудованого після Чорнобильської катастрофи для працівників Чорнобильської атомної електростанції.[18]

У 2019 році як підсумок багаторічного дослідження у видавництвах «Основи» (Київ) і «DOM Publishers» (Берлін) опубліковано другу книгу — «Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955–1991» [19][20]. Її видано англійською мовою й супроводжено фотографіями об’єктів радянської архітектури другої половини XX ст. з різних регіонів України[21].

У 2020 році — кураторка мультимедійного онлайн-проєкту «Енциклопедія архітектури України».[22] Працюючи в полі архітектури, історії, критики, кінематографу й візуального мистецтва, за допомогою різних медіаінструментів, проєкт продемонстрував панораму архітектури України[23], а його куратори й учасники запропонували аналіз того, як суспільство формує архітектуру і як архітектура формує суспільство.[24][25] Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду і Zagoriy Foundation.

У 2021 році — авторка і сценаристка аудіовізуального дійства «Український конструктивізм»[26], створеного на перетині сучасного візуального мистецтва, балету, електрофолк музики й історичної драми. У проекті брали участь українські музиканти Ната Жижченко (Onuka) та Євген Філатов (the Maneken), українсько-данський художник і архітектор Сергій Святченко[27] і данський балетмейстер Себастіан Клоборг. В основу сценарію покладено історію архітекторки Лотте Стам-Бейсе — однієї з перших жінок школи Баугауз, яка у 1932—1933 роках працювала у Харкові, проектуючи у складі команди архітекторів соцмісто тракторного заводу «Новий Харків» (після переїзду до Нідерландів вона стала головною архітекторкою післявоєнного Роттердама).[28] Проект утілено в життя за сприяння Українського культурного фонду.

Дослідниця регулярно публікує наукові й публіцистичні тексти в українських і закордонних часописах, а також в онлайн-медіа (The Calvert Journal[29], Springerin, RGOW[30], Obieg[31], ERA21, Dérive[32], Tribune[33]). З 2021 року — колумністка українського видання міжнародного глянцевого журналу «L’Officiel», у якому надрукувала низку статей про архітектуру й інтерв’ю з відомими архітекторами, зокрема з Михайлом Будиловським[34].

Унаслідок початку повномасштабної війни Росії проти України 2022 року Євгенія Губкіна разом із донькою була змушена залишити рідний Харків. Вони знайшли притулок у Юрмалі, потім у Парижі, і зрештою оселилися в Лондоні, де дослідниця отримала стипендію Рендольфа Квірка в Університетському коледжі Лондона.[35]

Працюючи в Лондоні, Євгенія Губкіна активно виступає з публічними лекціями, доповідями на конференціях, симпозіумах і інших публічних заходах у різних країнах Європи. Крім того, вона дає інтерв'ю й публікує есеї й маніфести. Її експертний голос став одним із найпомітніших голосів, що закликають до захисту української культурної спадщини під час війни, апелюючи до бездіяльності міжнародних організацій в цій сфері.[36][37][38][39][40]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Авторські книги:

  • Slavutych: Architectural Guide (English, Ukrainian and Russian Edition), Berlin: DOM publishers, 2015. ISBN 978-3869224244
  • Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955–1991. Berlin: DOM publishers, 2019. ISBN 978-3-86922-706-1

Книги за редакцією:

  • Баугауз — Запоріжжя. Запорізький модернізм і школа Баугауз: Універсальність явищ. Проблеми збереження модерністської спадщини / заг. ред. та упоряд. Є. І. Губкіної. — Х.: ТОВ «Діса Плюс», 2018. — 512 с. : іл. ISBN 978-617-7645-32-9.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Офіційний сайт громадської організації «Urban Forms Center». Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 20 березня 2022.
  2. «Модерністки». Жінки, що будують міста. Громадське радіо. 7 березня 2016. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  3. Губкіна Євгенія: містобудування, урбанізм, архітектура. Povaha.org.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 20 березня 2022.
  4. Архітектуру модернізму не можна знищувати. Constructivism-Kharkiv.
  5. Curriculum Vitae. Academia. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  6. Архітекторка та дослідниця історії архітектури Євгенія Губкіна: Нам дійсно є чим пишатись, але не варто боятися шрамів. Українська правда. 15 серпня 2020. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  7. У руйнуванні будівель радянської доби зацікавлений будівельний бізнес, а не ідеологічні опоненти. Громадське радіо. 1 грудня 2017. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  8. Звернення до Президента України щодо збереження архітектурної спадщини конструктивізму (PDF). https://kievvlast.com.ua/. 15 листопада 2021. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  9. Зруйнований Харків: як виглядає місто після російських бомбардувань. Суспільне мовлення України. 6 березня 2022. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  10. Архітектура Харкова. Ukraїner. 26 червня 2021. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  11. “Любим мы нашу архитектуру или нет – это не волнует ни девелоперов, ни власть”. Korydor. 18 січня 2019. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  12. Чому нам варто захищати "Квіти України" та інші пам'ятки модернізму: Пояснює експертка Євгенія Губкіна. БЖ. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  13. Дніпрогес, Держпром, студія Довженка: Українські пам’ятки архітектури ХХ століття, які треба внести до списку ЮНЕСКО. Bird In Flight. 17 грудня 2021. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  14. «Новий Львів» на Новому Львові. Збруч. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 20 березня 2022.
  15. Модернізм Львова і Харкова: між "буржуазним" функціоналізмом і соціалістичним конструктивізмом. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. 12 жовтня 2016. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 20 березня 2022.
  16. Міжнародна архітектурна школа "Новий Львів". Центр міської історії. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 20 березня 2022.
  17. Міждисциплінарна літня школа "Ідея міста: перевірка реальністю". Центр міської історії. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 березня 2022.
  18. У Києві презентують архітектурний путівник Славутичем. Хмарочос. 20 квітня 2016. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 20 березня 2022.
  19. Издательство «Основы» выпустило книгу о советском модернизме в украинской архитектуре. Bird In Flight. 22 травня 2019. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 20 березня 2022.
  20. Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. DOM Publishers. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  21. Видавництво "Основи" випустило книгу Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. L’Officiel. 21 травня 2019. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  22. Архітектура та суспільство: хто кого?. ZAXID.NET. 24 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20 березня 2022.
  23. Автори Енциклопедії архітектури України розповідають, як створювали документальний серіал про простір навколо нас. Культура і Креативність. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 20 березня 2022.
  24. Архитектура с новой оптикой. Kyiv Daily. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 20 березня 2022.
  25. Фронтони, люди, міфи і шрами. Про енциклопедію архітектури України. Support Your Art. 29 грудня 2020. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  26. Що потрібно знати про проєкт "Український конструктивізм": Розповідає дослідниця модернізму Євгенія Губкіна. Buro 24/7. 12 листопада 2021.
  27. Сергій Святченко про мультимедійний проєкт «Український конструктивізм» та його концепцію. Support Your Art. 12 Листопада 2021. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  28. Onuka дала голос німецький архітекторці: розповідаємо, навіщо. Медіа Великих Історій. 13 листопада 2021. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  29. Modernist Kharkiv: behind the battle to protect avant-garde architecture in post-Maidan Ukraine. The Calvert Journal. 18 липня 2017. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  30. „Losing my religion“ – der ukrainische Sowjetmodernismus und wir. RGOW. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  31. Losing my religion. O powojennej sowieckiej architekturze w dzisiejszej Ukrainie. Obieg. 20 березня 2020.
  32. Dérive – Zeitschrift für Stadtforschung, Heft 88 (3/2022) (німецькою) . Dérive. липень — вересень 2022. Процитовано 29 березня 2023.
  33. A Letter From Kharkiv. tribunemag.co.uk (брит.). Процитовано 29 березня 2023.
  34. Михайло Будиловський: архітектор між соціалізмом і капіталізмом. L’Officiel. 22 лютого 2022. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  35. Su, Hannah (24 лютого 2023). Ievgeniia Gubkina weighs in on plan to rebuild Kharkiv. The Architect’s Newspaper (амер.). Процитовано 29 березня 2023.
  36. A Leading Ukrainian Urban Scholar on Russia’s Violent War | Architectural Record. www.architecturalrecord.com (англ.). Процитовано 29 березня 2023.
  37. BAUWELT - All war crimes must be dealt with – including those against our architectural heritage. bauwelt.de (нім.). Процитовано 29 березня 2023.
  38. Architekturhistorikerin: Wahl zwischen Kultur und Überleben ist eine Illusion. DER STANDARD (de-AT) . Процитовано 29 березня 2023.
  39. Травмованому українському суспільству потрібна нова архітектура. НашКиїв.UA (ua) . Процитовано 29 березня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  40. Heritage Protection: the Case of Ukraine | Sciences Po PSIA. www.sciencespo.fr (англ.). 18 жовтня 2016. Процитовано 29 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]