Гуменюк Феодосій Максимович
Гуменюк Феодосій Максимович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
6 вересня 1941 (82 роки) Рибчинці, Хмільницький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
Національність | українці | |||
Країна |
СРСР Україна | |||
Навчання | Дніпропетровське художнє училище (1965) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1971) | |||
Діяльність | художник, викладач | |||
Вчитель | Калашник Яків Петрович і Серебряний Йосип Олександрович | |||
Відомі учні | Яценко Олександр Павлович і Годунова Ірина Георгіївна | |||
Працівник | Ленінградське вище художньо-промислове училище імені Віри Мухіної, Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет і Українська академія мистецтв | |||
Член | Спілка художників Росіїd і Спілка художників України | |||
У шлюбі з | Павленко Наталія Митрофанівна | |||
Вчене звання | професор | |||
Нагороди | ||||
|
Феодосій Максимович Гуменю́к (нар. 6 вересня 1941, Рибчинці) — український художник і педагог; член Спілки художників Росії з 1988 року, Спілки художників України з 1993 року та Міжнародної слов'янської академії мистецтв, науки, культури[1]. Чоловік мистецтвознавця Наталії Павленко, батько художниці Уляни Гуменюк[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 6 вересня 1941 року в селі Рибчинцях (нині Хмільницький район Вінницької області, Україна). Українець. Упродовж 1959—1965 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі, де був учнем Якова Калашника; у 1965—1971 роках продовжив навчання на живописному факультеті у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна, де був учнем Йосипа Серебряного.
Після здобуття фахової освіти залишився у Ленінграді та протягом 1971—1973 років викладав живопис та рисунок у Вищому художньо-промисловому училищі імені Віри Мухіної; у 1973—1974 роках викладав живопис та рисунок у Ленінградському інженерно-будівельному інституті, а з 1974 по 1977 рік працював художником-виконувачем на Ленінградському комбінаті живописно-оформлювального мистецтва[2].
1977 року повернувся до Дніпропетровська, де до 1983 року працював художником-виконувачем місцевого художньо-виробничого комбінату. У 1983—1993 роках перебував на творчій роботі у Ленінграді. Протягом 1993—2015 років у Києві очолював навчально-творчу майстерню історичного живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (з 2000 року — професор кафедри живопису і композиції)[3]. Мешкає у Києві в будинку на вулиці Антоновича, № 90/92[4].
Творчість[ред. | ред. код]
Працює у галузях станкового живопису, станкової та книжкової графіки, іконопису. Серед робіт:
- графіка
- «Колядники» (1987);
- «Коза» (1990);
- «Вертеп» (1990);
- «Різдвяна зірка» (1990);
- «Обретіння» (1990);
- «Дівчата ворожать» (1990);
- «Гетьмани» (1990);
- «Заклик весни» (1990);
- «Парубки колядують» (1990);
- «Полтавські криниці» (1990);
- «Гончар» (1993);
- «Зустріч весни» (1993);
- «Купала» (1993);
- «Великодні дзвони» (1993);
- живопис
- «Вірність Україні» (1972);
- «Наші святі» (1973);
- «Маки» (1973);
- «Повернення чумака» (1974);
- «Козак Мамай» (1974);
- «Ряджені» (1975);
- «Зелені свята» (1976);
- «Сивий гетьман» (1976);
- «Свята родина» (1976);
- «Гонта та Залізняк» (1976);
- «Змієборець (Святий Юрій)» (1978);
- «Жнива» (1978);
- «Покинуте село» (1978);
- «Дружина» (1979);
- «Бандурист» (1979);
- «Маки» (1979);
- «Мій край» (1980);
- «Козак-дзвонар» (1980);
- «Трійця» (1981);
- «Сорочинський ярмарок» (1982);
- «Гетьман Полуботок» (1984);
- «Різдво в Україні» (1984);
- «Коляда» (1986);
- «Маруся Чурай» (1986);
- «Водохреща» (1987);
- «Марена» (1987);
- «Маланка» (1988);
- «Весна на Поділлі» (1989);
- «Писанка» (1990);
- «Покрова» (1991);
- «Освячення криниці» (1991);
- серія портретів — «Гетьмани України» (1991—1995): Дмитра Байди-Вишневецького, Петра Конашевича-Сагайдачного, Северина Наливайка, Івана Мазепи;
- «Колядники у гетьмана» (1995);
- «Іван Мазепа та Карл ХІІ» (1996);
- «Маруся Богуславка» (1997);
- «Конотоп. 1659 рік. Зустріч гетьмана Івана Виговського» (2001);
- «Обрання гетьмана Павла Полуботка» (2001);
- «Різдво. Нова радість стала» (2002).
- інше
- за його ескізами на початку 1980-х років у Дніпропетровську в готелях «Україна» та «Дніпропетровськ» виконано вітражі;
- написав ікони для іконостасу Свято-Покровської церкви у Києві («Спаситель», «Божа Мати», «Святий князь Володимир», «Крутянська Богородиця», «Архангели Гавриїл та Михаїл»), 12 ікон апостолів, 2 ікони пророків Мойсея і Аарона (кінець 1990-х), настінні розписи у вівтарі (2003);
- проілюстрував книгу «Козак Голота» (Київ, 1990)[5];
- автор дослідження «Історичний живопис і завдання академічної художньої освіти» // «Українська академія мистецтв. Дослідження та науково-методичні праці», Київ, 1994, випуск 1.
Бере участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних художніх виставках з 1966 року. Персональні виставки відбулися у Торонто у 1978, 1980, 1983, 1989, 1996 роках, Вінніпезі у 1984 році, Львові у 1988, 1998 роках, Києві у 1988, 1991, 1997, 2001, 2006 роках, Оттаві та Нью-Йорку у 1989 році, Харкові у 1990 році, Дніпропетровську у 1990—1991 роках, Парижі у 1991 році, Вінниці та Хмельницькому у 1992 році, Чернівцях та Кам'янці-Подільському у 1993 році.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993; за серію портретів історичних діячів: Петра Сагайдачного, Павла Полуботка, Івана Мазепи, Марусі Чурай, Байди Вишневецького, Северина Наливайка, Івана Гонти, Максима Залізняка)[6];
- Заслужений діяч мистецтв України з 1995 року;
- Народний художник України з 2009 року[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гуменюк Феодосій Максимович / Київська організація Національної спілки художників України.
- ↑ а б Гуменюк Феодосій Максимович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
- ↑ Феодосій Гуменюк / Кращий художник.
- ↑ Гуменюк Феодосій Максимович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 40.
- ↑ «Козак Голота» / Бібліотека українського мистецтва.
- ↑ Указ Президента України від 24 лютого 1993 року № 60/93 « Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка 1993 року»
- ↑ Указ Президента України від 7 жовтня 2009 року № 810/2009 «Про відзначення державними нагородами України діячів образотворчого мистецтва»
Література[ред. | ред. код]
- Гуменюк Феодосій Максимович // Хто є хто в Україні. — Київ : К.І.С., 1997. — С. 132—133. — ISBN 966-7048-03-9.;
- Феодосій Гуменюк // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 49. — ISBN 966-95504-1-6.;
- Головко В. В.. Гуменюк Феодосій Максимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 254. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.;
- Гуменюк Феодосій Максимович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.;
- С. М. Бушак. Гуменюк Феодосій Максимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
|
- Народились 6 вересня
- Народились 1941
- Уродженці Хмільницького району
- Випускники Дніпропетровського художнього училища
- Випускники Санкт-Петербурзького державного академічного інституту живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна
- Викладачі Санкт-Петербурзької державної художньо-промислової академії імені О. Л. Штігліца
- Викладачі НАОМА
- Члени Національної спілки художників України
- Народні художники України
- Заслужені діячі мистецтв України
- Лауреати Шевченківської премії
- Лауреати Шевченківської премії 1993 року
- Українські живописці
- Радянські художники
- Українські графіки
- Радянські графіки
- Українські ілюстратори
- Ілюстратори СРСР
- Українські іконописці
- Радянські педагоги
- Українські професори
- Члени Спілки художників Росії
- Художники Києва