Густав Гір

Густав Гір
нім. Gustav Gihr
Народився	10 січня 1894(1894-01-10) Geisingend
Помер	31 жовтня 1959(1959-10-31) (65 років) Кобленц, Рейнланд-Пфальц, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева Нагрудний знак «За поранення» в золоті Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу

Густав Гір (нім. Gustav Gihr; 18 серпня 1894, Гайзінген — 31 жовтня 1959, Кобленц)  — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту.

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після закінчення війни перейшов працювати в поліцію. 16 березня 1936 року перейшов у вермахт. Учасник Польської і Французької кампаній. З вересня 1943 по 27 лютого 1944 року — командир 95-ї, з 20 жовтня по 17 листопада 1943 року — одночасно 216-ї, з 30 листопада по 8 грудня 1943 року — одночасно 7-ї, з 27 лютого 1944 року — 45-ї, з 9 квітня 1944 року — 35-ї, з 11 травня 1944 року — 110-ї, з 15 травня 1944 року — 707-ї піхотних дивізій. 27 червня 1944 року Гір був захоплений у радянський полон.

8 грудня 1944 роки 50 німецьких генералів з комітету «Вільна Німеччина», серед яких був і Гір, підписали так зване «Звернення 17 генералів» під назвою «До народу і армії», в якому закликали німецький народ і армію припинити підтримку нацистського режиму, щоб якомога швидше закінчити війну. 11 жовтня 1955 року Густав Гір був звільнений з радянського полону і повернувся на батьківщину.

Звання

• Фанен-юнкер (10 січня 1914)
• Фенріх (25 серпня 1914)
• Лейтенант (2 жовтня 1914)
• Оберлейтенант (20 червня 1918)
• Оберлейтенант поліції (7 жовтня 1920)
• Гауптман поліції (7 листопада 1921)
• Майор поліції (29 січня 1934)
• Майор (16 березня 1936)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1937)
• Оберст (1 квітня 1940)
• Генерал-майор (1 жовтня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (23 вересня 1914)
  • 1-го класу (1 червня 1917)
• Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами (11 серпня 1916)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті (1 липня 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (14 січня 1935)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті»
  • 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) (2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
  • 1-го класу (25 років) (10 січня 1939)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (19 грудня 1939)
  • 1-го класу (6 липня 1940)

Література

• Ernst Beyersdorff. Geschichte der 110. Infanterie Division. — Podzun Verlag, 1965.
• Wilhelm Hertlein. Chronik der 7. Infanterie-Division. — München: Bruckmann, 1984. — ISBN 3-7654-1956-7.
• Martin Jenner. Die 216./272. niedersächsische Infanterie-Division. — Bad Nauheim: Podzun-Pallas-Verlag, 1964. — ISBN 3-89555-333-6.
• Karl Knoblauch. Kampf und Untergang der 95. Infanterie Division: Chronik einer Infanterie Division von 1939—1945 in Frankreich und an der Ostfront. — Flechsig Verlag, 2008. — ISBN 978-3-88189-771-6.
• Steven Lehrer. Hitler Sites: A City-by-city Guidebook (Austria, Germany, France, United States). — McFarland, 2002. — 224 с. — ISBN 0-7864-1045-0.
• Herbert Michaelis. Band 1 // Ursachen und Folgen: Vom deutschen Zusammenbruch 1918 und 1945 bis zur staatlichen Neuordnung Deutschlands in der Gegenwart; eine Urkunden- und Dokumentensammlung zur Zeitgeschichte. — H. Wendler, 1956.
• Samuel W. Mitcham, Jr. German Order of Battle, Volume One: 1st — 290th Infantry Divisions in WWII. — PA: Stackpole Books, 2007. — ISBN 978-0-8117-3416-5.