Давид і Йонатан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давид і Йонатан
CMNS: Давид і Йонатан у Вікісховищі
Картина Рембрандта «Давид і Йонатан», 1642 рік
«Давид і Йонатан». Ілюстрація з манускрипту, приблизно 1300 рік. Британська бібліотека, Лондон
Картина італійського художника да Конельяно «Давид і Йоанатан», написана між 1505 та 1510 роками

Давид і Йонатан, або Іоанафан (гебр. דוד ויהונתן) — ключові біблійні персонажі зі П'ятикнижжя (Старого Завіту), історія взаємовідносин яких оспівується у Першій та Другій книзі пророка Самуїла.

Йонатан був сином першого царя Об'єднаного Ізраїльського царства Саула, а Давид був наймолодшим з вісьмох синів Єссея, родом з Вифлеєма (пізніше став другим царем Ізраїля після Саула).

Історія взаємин Давида та Йонатана перегукується з епосом про Гільгамеша та Енкіду[1], та частково з історією про Александра та Гефестіона.[2]

Оповідь про стосунки цих двох персонажів у Біблії займає найбільше розділів (глав та віршів), ніж про будь-які інші біблійні стосунки щодо інших персонажів.[3]

Інтерпретації[ред. | ред. код]

Класичні тлумачення[ред. | ред. код]

Традиційна і поширена інтерпретація зазначає про відносини обох, як про приклад платонічної любові. Характер особистих гомосоціальних взаємовідносин між Давидом і Йонатаном подекуди нагадує броманс[4].

За часів Середньовіччя і Ренесансу ця історія часто подавалася і використовувалася також, як для підкреслення міцної чоловічої дружби[5].

Класичних версій стосунків Давида та Йонатана (дружби, платонічного кохання) дотримуються більшість богословів та консервативних дослідників-біблеїстів.

Модернові тлумачення[ред. | ред. код]

У новітні часи, починаючи з середини 20-го століття, розглядаються й інші версії. Зокрема деякими вченими в історії взаємовідносин Давида та Йонатана вбачаються елементи гомоеротизму[6], а самі відносини вважають яскравим прикладом не стільки платонічної любові та/або дружби, скільки конкретно історії одностатевого кохання та союзу[7][8].

На підтвердження останньої версії, американська біблеїстка Сьюзен Акерман та французький ассиролог Жан-Фабрис Нарделлі[9], зокрема, виділяють різні моменти з цих двох книг пророка Самуїла, де стосунки Давида і Йонатана, пройняті особливою еротикою, а любов одного до іншого нагадує більше, ніж просто дружбу. Зокрема Акерман виділила такі ключові моменти у текстах[10]:

  • у Першій книзі 18 глави: «Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою...», «І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою», «І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого» (з Біблії у перекладі І. Огієнка);
  • у Першій книзі 19 глави: «І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида» (з Біблії у перекладі І. Огієнка);
  • у Першій книзі 20 глави: «І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?», «І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив?», «І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу», «І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки!» (з Біблії у перекладі І. Огієнка);
  • у Першій книзі 23 глави: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул. І вони обидва склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому» (з Біблії у перекладі І. Огієнка);
  • у Другій книзі 1 глави: «Йонатан на пагірках твоїх ось забитий! Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!» (з Біблії у перекладі І. Огієнка).

Професори біблеїстики зі Швейцарії Сильвія Шрер і Томас Штаублі також вважають, що к припущенню гомосексуальності відносин Давида та Йонатана, які, скоріш за все, включають не лише романтичні, але і сексуальні дії, наштовхує прямо сам текст[11]. Зокрема, вони проводять паралель тієї ситуації, коли Йонатан запрошує Давида разом з ним «вийти в поле» («Йонатан сказав до Давида: Ходи лишень та вийдемо в поле», Перша книга Самуїла, глава 20, вірш 11, з Біблії у перекладі І. Хоменка), що на їх думку є місцем, куди можливо коханці йшли залишатися наодинці, з іншим пасажем з Пісні Пісень («Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!», глава 7, вірш 12, з Біблії у перекладі І. Огієнка), коли діва шепоче своєму коханцю так само вийти у поле, а у восьмій главі першого вірша цієї ж Пісні Пісень бажає, аби її коханий був їй «за брата», щоби вона могла цілувати його привселюдно («О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!», з Біблії у перекладі І. Огієнка). На думку дослідників, виходячи з цих паралелей, Давид та Йонатан аналогічним чином намагалися легітимізувати свої відносини, хотівши зробити їх так само публічними[11].

Тезу щодо поняття «брата», яке вживає Давид до Йонатана, інший історик-дослідник з Єльського університету Джон Босвелл трактує інакше, натякаючи, що у минулому довгий час це поняття використовувалося для спеціального позначення саме одностатевих відносин, приводячи у приклад історію взаємин Гільгамеша з Енкіду, а також Ніанххнума з Хнумхотепом, які теж були «братами».[12] Джон Босвелл, так само як і інший до нього вчений Том Хорнер[13], заперечили і фундаменталістське класичне тлумачення про характер взаємовідносин Давида та Йонатана, як дружні, звернувши окрему увагу на фразу у Другій книзі 1 глави, що більш відома, як Плач Давида, де Давид, тугуючи за Йонатаном проголошує «кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!» (з Біблії у перекладі І. Огієнка). На думку дослідників, жінки не володіли рівними правами з чоловіками у ті часи, а дружба між чоловіком і жінкою була, по суті, неможливою, а від того, Давид не міг порівнювати свою дружбу з Йонатаном, як дружбу з умовною жінкою.[13]

Український дослідник-юдаїст Віталій Черноіваненко припускає, що історія взаємин Давида і Йонатана є одним з найяскравіших гомоеротичних сюжетів і мотивів у Біблії. Проте, дослідник вважає, що якщо між ними насправді і був сексуальний (а не еротичний) зв’язок, то, враховуючи те, що обидва персонажі також мали й стосунки з жінками, треба виходити з позиції радше їх бісексуальності, аніж гомосексуальності[14].

Інший вчений орієнталіст-антрополог угорець Рафаель Патай вважає, що тут безумовна історія кохання, яка мала аналоги при царських дворах у всіх частинах Близького Сходу в ті періоди.[15]

Аналізуючи історію відносин Давида та Йонатана, американський психіатр Джордж Генрі висловив думку, що Давид та Йонатан мали сексуальні відносини, у яких ініціатором виступив Йонатан, а Давид, будучи об'єктом, був і сам не проти відреагувати на бажання Йонатана. Але для Давида, на думку психіатра, це був лише перехідний етап, оскільки надалі докладно говориться про гетеросексуальні стосунки Давида з жінками.[16]

У культурі[ред. | ред. код]

Між 1505 та 1510 роками венеційський художник Чіма да Конельяно написав картину «Давид і Йонатан», яка перегукується одночасно з двома сюжетами з Біблії - сюжет відносин Давида та Йонатана з відсилкою до сюжета Давида та Голіафа.[17]

У 1642 році нідерландський художник Рембрандт написав картину «Давид і Йонатан» на сюжет останньої зустрічі і прощання Давида з Йонатаном.[18]

У 1688 році вперше, в Парижі, була поставлена опера під назвою «Давид і Йонатан» в п'яти діях на мотив цього біблійного сюжету, яка була написана французьким композитором Марком-Антуаном Шарпантьє.[19]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Horner T. М. Biblical Times. Philadelphia: Westminster, Press, 1978.
  • Schroer S., Staubli T. Saul, David and Jonathan — The Story of a Triangle? A Contribution to the Issue of Homosexuality in the First Testament, 2000. P. 22–36;
  • Jennings T. Jacob’s Wound: Homoerotic Narrative in the Literature of Ancient Israel. NY: Continuum, 2005. P. 13–36.
  • Nardelli, J.-F. Homosexuality and Liminality in the Gilgameš and Samuel (Amsterdam: Hakkert, 2007).
  • Franklyn Salzman. Gay or Nay,Modern Readings of the David and Jonathan Narrative
  • Anthony., Heacock, (2011). Jonathan loved David : manly love in the bible and the hermeneutics of sex. Sheffield Phoenix Press. ISBN 1-906055-50-5.
  • Peleg, Yaron. Love at First Sight? David, Jonathan, and the Biblical Politics of Gender:. Journal for the Study of the Old Testament
  • Tiemeyer, Lena-Sofia. The Love of David and Jonathan: Ideology, Text, Reception, written by James E. Harding. Vetus Testamentum P. 159–161
  • Перша книга Самуїла. Біблія у перекладі Івана Огієнка
  • Перша книга Самуїла. Біблія у перекладі Івана Хоменка
  • Друга книга Самуїла. Біблія у перекладі Івана Огієнка
  • Черноиваненко, Виталий (2013). "Превыше любви женской": гомоэротические мотивы и сексуальная мораль в Библии и Талмуде
  • Love, Covenant, and Friendship [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Morton, William H. (1947-10). Book Review: The Gilgamesh Epic and Old Testament Parallels. Review & Expositor. Т. 44, № 4. с. 489—490. doi:10.1177/003463734704400408. ISSN 0034-6373. Процитовано 24 лютого 2021.
  2. ↑ Corinne, Jouanno,. "Alexander's friends in the Alexander Romance". OCLC 870206626.
  3. ↑ 'One in spirit': same-sex unions in the Bible. www.abc.net.au (en-AU) . 20 липня 2012. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
  4. ↑ Morgenstern, Julian (1959-12). David and Jonathan. Journal of Biblical Literature. Т. 78, № 4. с. 322. doi:10.2307/3264728. ISSN 0021-9231. Процитовано 23 лютого 2021.
  5. ↑ Forbidden friendships: homosexuality and male culture in Renaissance Florence. Choice Reviews Online. Т. 34, № 07. 1 березня 1997. с. 34–4049-34-4049. doi:10.5860/choice.34-4049. ISSN 0009-4978. Процитовано 23 лютого 2021.
  6. ↑ Coggins, Richard (2006-11). Jacob's Wound: Homoerotic Narrative in the Literature of Ancient Israel ? Theodore W. Jennings. Conversations in Religion and Theology (англ.). Т. 4, № 2. с. 131—142. doi:10.1111/j.1479-2214.2006.00089.x. ISSN 1479-2206. Процитовано 24 лютого 2021.
  7. ↑ Brawley, Robert L.; Nissinen, Martti; Stjerna, Kirsi (2001). Homoeroticism in the Biblical World: A Historical Perspective. Journal of Biblical Literature. Т. 120, № 1. с. 143. doi:10.2307/3268599. ISSN 0021-9231. Процитовано 23 лютого 2021.
  8. ↑ author., Nissinen, Martti,. Homoeroticism in the Biblical world : a historical perspective. ISBN 978-0-8006-3645-6. OCLC 144542328.
  9. ↑ Jean-Fabrice., Nardelli, (2007). Homosexuality and liminality in the Gilgameš and Samuel. A.M. Hakkert. с. P. 28–63. ISBN 90-256-1226-1. OCLC 470949360. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  10. ↑ Susan, Ackerman,. When Heroes Love The Ambiguity of Eros in the Stories of Gilgamesh and David. ISBN 978-0-231-13260-2. OCLC 956785585.
  11. ↑ а б Schroer, Silvia. Saul, David and Jonathan - The story of a triangle? A contribution to the issue of homosexuality in the First Testament. Samuel and Kings (English) . Процитовано 24 лютого 2021.
  12. ↑ Kaelber, Lutz; Boswell, John (1995-05). Same-Sex Unions in Premodern Europe. Contemporary Sociology. Т. 24, № 3. с. 367. doi:10.2307/2076510. ISSN 0094-3061. Процитовано 24 лютого 2021.
  13. ↑ а б Horner, Tom (1978). Jonathan loved David : homosexuality in biblical times (вид. 1st ed). Philadelphia. ISBN 0-664-24185-9. OCLC 3345388.
  14. ↑ Черноіваненко, В. В. (2015). Мотиви і сюжети нетрадиційного еротизму в Єврейській Біблії: питання інтерпретації. Сходознавство. № 71-72. с. 108—109. Процитовано 24 лютого 2021.
  15. ↑ Patai, Raphael (1960). Family, love and the Bible. Macgibbon & Kee. с. 152—154, 159. OCLC 1203534927.
  16. ↑ Jonathan & David: An Introduction by Bruce L. Gerig. epistle.us. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
  17. ↑ Humfrey, Peter (2003). Cima da Conegliano. Oxford Art Online. Oxford University Press. Процитовано 24 лютого 2021.
  18. ↑ H., Carl, Klaus (2011). Rembrandt. Parkstone International. ISBN 978-1-78042-453-8. OCLC 779968227.
  19. ↑ Skei, Allen B.; Charpentier, Marc-Antoine; Duron, Jean (1982-03). David et Jonathas. Notes. Т. 38, № 3. с. 687. doi:10.2307/939582. ISSN 0027-4380. Процитовано 24 лютого 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давид_і_Йонатан&oldid=37139432