Дахновський Федір Тарасович

Дахновський Федір Тарасович
Народження	6 березня 1903(1903-03-06) Малі Хутори, Вінницький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть	18 грудня 1990(1990-12-18) (87 років) Вінниця, Вінницька область, УРСР, СРСР
Поховання	Кладовище Підлісне
Національність	українець
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Партія	КПРС
Звання	Полковник
Війни / битви	Радянсько-українська війна Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Федір Тарасович Дахновський (6 березня 1903 — 18 грудня 1990) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командувач артилерії 202-ї стрілецької дивізії, полковник. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

Народився в селі Малі Хутори, нині — Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області. Закінчив семирічку.

У лютому 1920 року добровільно вступив до лав Червоної армії. На боці більшовиків воював проти Добровольчої армії Антона Денікіна, повстанців отамана Семена Заболотного. Член ВКП(б) з 1926 року.

Закінчив Одеські курси червоних командирів у 1922 році, Київську об'єднану школу командирів Червоної армії у 1927 році, курси удосконалення командного складу (КУКС) у 1935 році.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років, протягом якої обіймав посаду командира артилерійського дивізіону.

Початок німецько-радянської війни зустрів на посаді помічника командира 570-го артилерійського полку 5-ї моторизованої кулеметно-артилерійської бригади, згодом — командувач артилерії 202-ї стрілецької дивізії. Воював на Північно-Західному, Центральному, 1-му, 2-му та 3-му Українських фронтах. Сім разів був поранений.

Особливо полковник Ф. Т. Дахновський відзначився при проведенні Будапештської стратегічної наступальної операції.

Після завершення війни продовжив військову службу. У 1946 році вийшов у відставку з посади заступника командувача артилерії 27-ї армії.

Мешкав у Вінниці, працював у виконкомі Вінницької обласної ради народних депутатів. Тривалий час був почесним головою Ради ветеранів 202-ї стрілецької дивізії.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм» полковникові Дахновському Федору Тарасовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 39819) і медалі «Золота Зірка» (№ 4888).

Нагороджений двома орденами Леніна (28.04.1945; 30.04.1945), трьома орденами Червоного Прапора (24.01.1943; 20.09.1943; 03.11.1944), орденами Кутузова 2-го ступеня (13.09.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

Вшанування пам'яті

У Вінниці, на Алеї Слави музею Повітряних сил Збройних сил України, встановлено погруддя Ф. Т. Дахновського.

Посилання

• Енциклопедія сучасної України.
• Дахновський Федір Тарасович. // Сайт «Герои страны» (рос.).