Девід Едвард Г'юз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Едвард Г'юз
англ. David Edward Hughes
Народився 16 травня 1831(1831-05-16)[1][2][…]
Лондон, Сполучене Королівство
Помер 22 січня 1900(1900-01-22)[1][4][…] (68 років)
Лондон, Сполучене Королівство
Поховання Гайґейтський цвинтар
Місце проживання Бардстаун
Боулінг-Грін
Країна  США
 Сполучене Королівство
Діяльність музикант, винахідник, фізик, музикознавець
Alma mater Spalding Halld
Членство Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки: мікрофон
Брати, сестри Joseph Tudor Hughesd
У шлюбі з Anna Merrill Chadbourne Morey Hughesd
Нагороди

CMNS: Девід Едвард Г'юз у Вікісховищі

Девід Едвард Г'юз (англ. David Edward Hughes; 16 травня 1831 — 22 січня 1900) — валлійський і американський винахідник.

У 1838 році семирічний Г'юз із батьками переселився в Сполучені Штати Америки. Цікаво, що в дитячі і юнацькі роки його талант проявився не в науці і техніці, а в музиці. Тому після закінчення коледжу Св. Йосипа в місті Бардстаун (штат Кентуккі) Хьюз спочатку був учителем музики, потім зайнявся природничими науками і з 1851 року викладав фізику в коледжі Бардстауна. У 1853 році Хьюз залишив вчителювання і переїхав у Бовлінґ-Ґрін (штат Кентуккі), де більшість свого часу присвятив науково-технічній творчості, заробляючи на життя і досліди приватними уроками музики. З 1853 року Г'юз працював над винаходом друкуючого телеграфного апарату. В удосконаленні апарату йому допомагав Джордж Фелпс (George May Phelps). В 1856 році апарат Г'юза вперше було застосовано для зв'язку між містами Вустер і Спрінгфілд, штат Массачусетс. У 1860-х роках апарат Г'юза отримав широке поширення у всій Європі.

Друкуючий телеграфний апарат Девіда Е. Г'юза (1860)
(з експозиції Музею науки)

Г'юзу належить також винахід мікрофона (1877 рік), індуктивних ваг і сонометра. На честь винахідника Лондонське королівське товариство заснувало медаль Г'юза, що присуджується з 1902 року.

У 1878—1880 роках Г'юз здійснив прийом та передачу електромагнітних хвиль на відстань до 500 м. Передавачем була індукційна котушка, приймачем було поєднання телефону та мікрофона власної конструкції.

Мікрофон Г'юза[ред. | ред. код]

Мікрофон Г'юза

Винайдений Г'юзом у 1877 році мікрофон складався з загостреної на кінцях вугільної (графітової) палички (A, див. рисунок), яка підтримувалася у вертикальному положенні двома вугільними стаканчиками (C), прикріпленими до тонкої платівки (K). Стаканчики за допомогою дротів (X іY) з'єднувалися з батареєю (B) і слуховою трубкою (на рисунку не показана). Дана конструкція і її подальші модифікації увійшли в історію під назвою паличкових мікрофонів[5].

Механічні коливання, що виникають у вугільній паличці під впливом звуку, впливають на електричний опір у місцях контакту палички зі стаканчиками. При пропусканні постійного струму в електричному колі виникає змінна напруги, що передається на слуховий апарат.

Нагороди[ред. | ред. код]

1880 році Г'юза обрано членом Королівського товариства, яке в 1885 році нагородило його медаллю «на знак визнання оригінальних відкриттів у галузі фізичних наук, зокрема, електрики і магнетизму, та їхнього застосування».

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117054771 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Find a Grave — 1996.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. SNAC — 2010.
  5. Ж. Дари. Электричество во всех его применениях, с многочисленными иллюстрациями. С.-Петербург, типография А. С. Суворина, 1903 год. (рос.)