Дерріл Занук

Дерріл Занук
англ. Darryl F. Zanuck
Зображення
Дата народження	5 вересня 1902(1902-09-05)
Місце народження	Вагу, Небраска, США
Дата смерті	22 грудня 1979(1979-12-22) (77 років)
Місце смерті	Палм-Спрінгс, Ріверсайд, Каліфорнія, США
Поховання	Кладовище Вествуд
Громадянство	США
Професія	кінорежисер
Заклад	Університет Південної Каліфорнії
Нагороди	Нагорода імені Ірвінга Тальберга (1938, 1945, 1951) премія імені Сесіль Б. ДеМілля (1954) Давид ді Донателло (1963) зірка на голлівудській Алеї слави
IMDb	ID 0953123
Дерріл Занук у Вікісховищі

Дерріл Френсіс Занук (англ. Darryl Francis Zanuck; 5 вересня 1902 — 22 грудня 1979) — американський продюсер, сценарист, режисер та актор, який відіграв помітну роль у становленні та розвитку американської кіноіндустрії.

Біографія

Дерріл Френсіс Занук народився в невеликому містечку в Небрасці в сім'ї керуючого готелем. Його предки були вихідцями зі Швейцарії, тому він виховувався в протестантських традиціях. У шестирічному віці Занук з матір'ю переїхав до Лос-Анджелесу, де клімат був більш сприятливий для її поганого здоров'я. Там же, через два роки, він вперше з'явився в кіно в епізодичній ролі, але його батько несхвально прийняв це, і Занук довелося повернутися в Небраску.

У 1918 році, у 16 років, він збрехав рекрутам про свій вік і вступив до армії США, і в наступні роки Першої світової війни воював у лавах Національної гвардії штату Небраска у Франції. Після закінчення війни Занук повернувся на батьківщину, де перший час без особливого успіху пробував себе як сценарист. Свій перший сценарій йому вдалося продати в 1922 році режисерові Вільяму Расселу, а його другий твір набув Ірвінг Тальберг. Після успішного співробітництва з Маком Сеннетом Занук вдалося отримати роботу на студії «Warner Bros.», де він надалі написав понад 40 сценаріїв з 1924 по 1929 рік, у тому числі для фільмів з Рін Тін Тином. У 1929 році він зайняв одну з управлінських посад на студії, а в 1931 році вже керував кіновиробництвом.

20th Century Fox

У 1933 році Дерріл Занук спільно з Джозефом Шенком, колишнім керівником компанії «United Artists», і Вільямом Гетцем заснував кіностудію «20th Century Pictures», яка через два роки злилася з «Fox Film Corporation», утворивши корпорацію «20th Century Fox». Президентом компанії став Джозеф Шенк, а Занук зайняв крісло віцепрезидента, активно беручи участь і керуючи кіновиробництвом нової студії.

Для Дерріла Занука, як, втім і для багатьох інших кіномагнатів того часу, позашлюбні любовні зустрічі були своєрідним ритуалом. З 1924 року він був одружений з актрисою Вірджинією Фокс, якій доводилося терпіти численні зв'язки чоловіка. У 1984 році британський журналіст Леонард Мослі опублікував біографію Занука, в якій розповідав про час любовних утіх знаменитого кіномагната, яким кожен день відводилося час з 16:00 до 16:30. За словами сучасників Деррілу Зануку постійно підбирали нових юних старлеток, і якщо вони відмовлялися від зв'язку з ним, то на їхній кар'єрі ставився хрест.

На церемонії «Оскар» в 1947 році

Дерріл Занук на церемонії Оскар

У 1950 році він покинув «20th Century Fox», щоб зосередити зусилля на виробництві незалежного кіно в Європі, куди в 1956 році, після розлучення з дружиною, він переїхав. Багато з пізніх його фільмів були зняті з метою розвитку кар'єри його європейських коханок, серед яких французькі актриси Белла Дарвін, Ірина Демік і Жіневьев Жілль, а також співачка Жюльєтт Греко.

У 1962 році Дерріл Занук повернувся до управління на студії «20th Century Fox», де в тому ж році виступив продюсером масштабної військової драми «Найдовший день», що отримала в результаті дві премії «Оскар». Будучи найвпливовішою людиною на студії, він узяв на одну з керівних посад свого сина, Річарда Д. Занук, який в 1969 році через конфлікт з батьком пішов у «Warner Bros.».

На початку 1970-х на студії «20th Century Fox» розпочалася боротьба за владу, в ході якої, в травні 1971 року, Дерріл Занук був змушений покинути своє дітище.

Його внесок у розвиток американської кіноіндустрії був відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави. Крім цього він тричі удостоювався Нагороди імені Ірвінга Тальберга від Американської кіноакадемії в 1938, 1945 і 1951 році.

Смерть

Дерріл Ф. Занук помер від раку в Палм-Спрінгс, Каліфорнія, в 1979 році у віці 77 років, похований на цвинтарі Вествуд.

Премії Американської кіноакадемії

• 1929—1930 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Дізраелі»
• 1932—1933 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «42-га вулиця»
• 1934 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Будинок Ротшильдів»
• 1935 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Знедолені»
• 1936 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Ромео і Джульєтта»
• 1937 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «У старому Чикаго»
• 1938 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Регтайм-бенд Олександра»
• 1940 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Грона гніву»
• 1941 Перемога Премія «Оскар» за найкращий фільм «Якою зеленою була моя долина»
• 1944 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Вільсон»
• 1946 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Лезо бритви»
• 1947 Перемога Премія «Оскар» за найкращий фільм «Джентльменська угода»
• 1949 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «На 12:00 нагору»
• 1950 Перемога Премія «Оскар» за найкращий фільм «Все про Єву»
• 1962 Номінація Премія «Оскар» за найкращий фільм «Найдовший день»