Дженні Черчилль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дженні Черчилль
Ім'я при народженні англ. Jeanette Jerome
Народився 9 січня 1854(1854-01-09)[2][3][…] або 1851[5]
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер 29 червня 1921(1921-06-29)[1][2][…]
Лондон, Сполучене Королівство
·гангрена
Поховання St Martin's Church, Bladond
Країна  США
Діяльність автобіографка, письменниця, світська особа, редакторка
Знання мов англійська[2]
Титул Леді[6]
Батько Leonard Jeromed[7]
Мати Clarissa Halld[7]
Брати, сестри Clarita Jeromed
У шлюбі з Рендольф Генрі Спенсер Черчилль[7], George Cornwallis-Westd[7] і Montagu Porchd[7]
Діти Вінстон Черчилль[7] і Jack Churchilld[8]
Нагороди
Decoration of the Royal Red Cross орден Індійської корони Орден святого Іоанна Єрусалимського

Дженні (Джанетт) Джером, знана за першим шлюбом як леді Рендольф Черчілль (9 січня 1854(18540109), Нью-Йорк — 9 червня 1921, Лондон) — американсько-британська світська левиця, письменниця (автобіографістка), редакторка. Мати та політична соратниця Вінстона Черчилля.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в Помпеях, штат Нью-Йорк, другою з чотирьох дочок фінансиста, біржового спекулянта і спортсмена Леонарда Джерома і Кларісси Голл, дочки землевласника Амбруаза Голла. Батько заснував Американський Жокейський клуб, володів частиною акцій The New York Times і Тихоокеанської поштової пароплавної компанії, мав на Медісон Авеню театр. Закладені ним Джером-Авеню і Джером-Парк в Бронксі досі існують. Йому приписують стосунки зі співачками, внаслідок яких дуже страждала його дружина. Голли наполягали, що у їх жилах тече кров ірокезів (документальних підтверджень не виявлено[9]).

«Леді Рендольф мала сліпучу красу, її скоріше можна було прийняти за італійку або іспанку. Вона була дуже жвавою і багато сміялася [...], завжди виглядала щасливою і добре проводила час».
Марія Единбурзька, королева Румунії. «Історія мого життя», 1934

Батька приймали у вищому суспільстві Нью-Йорка, але матір ні. Тому з трьома дочками, серед яких і 13-річна Дженні, Кларісса Голд-Джером вирушила до Парижа, де імператорка Євгенія де Монтіхо шанувала жителів США, маючи американські корені. Сім'я жила в Парижі до початку франко-прусської війни.

В юності Дженні Джером працювала редакторкою у журналі.

Будучи однією з перших красунь свого часу і попри американське і неаристократичне походження, вперше одружилася в 1874 з лордом Рендольфом Черчиллем, з яким познайомилася на королівській регаті в Каусі у серпні 1873[10].

Попри обурення герцога Мальборо («ти сам розумієш, що для нас дещо принизливо розглядати можливість подібної спорідненості»[11]), наречені наполягали. Герцог заборонив синові одружуватися, поки той не отримає місця в парламенті, але Рендольф несподівано виграв вибори. Джанетт отримала підтримку принца Вельського, який після подорожі в США склав про пару високу думку[12]. Британська рідня нареченого опротестовувала і пропозицію батька Джером зробити її капітал незалежним від чоловіка (врешті пара отримала 3600 фунтів на рік, з яких 2500 гарантував Джером, він же сплатив 2000-фунтові борги зятя). 15 квітня 1874 в Британському посольстві в Парижі[13] все ж відбувся шлюб, у якому Джанетт Джером отримала титул леді Рендольф Черчілль.

Джанетт Джером, прибл. 1880 рік

Народила сина Вінстона (1874—1965). Повернувшись в Лондон, оселилася з чоловіком на Керзон-стріт, потім перебралася в просторніший будинок на Чарлз-стріт. Черчиллі влаштовували чудові прийоми, на яких бував і принц Вельський, стали помітними фігурами в світському житті столиці.

За традиціями часу, про дітей дбали численні няні, такі, як улюблена Вінстоном місіс Еверест. Старший син все життя обожнював матір, часто писав їй з школи. За повноліття сина Джанетт збудувала з ним міцну дружбу і союзництво, активно просувала політичну кар'єру сина. Черчилль-молодший вказував, що вона для нього більш ніж мати чи сестра — політична менторка.

«Дженні відрізнялася незалежністю суджень і була гостра на язик. Вона прагнула „пити життя повною чашею“ і часто норовливою необачністю випробовувала терпіння рідних[14].

Політичний вплив[ред. | ред. код]

Другого сина Джона Стренджа Спенсера (1880—1947) народила в негласному вигнанні в Ірландії через неналежну поведінку чоловіка (за суперечку з принцом Вельським той сім років не відвідував подружжя). У 1880 повертається з чоловіком в Лондон, який після ірландського досвіду стає активно займатись політикою. Леді Рендольф теж зацікавлюється політикою, в той час як батько несе фінансові збитки і не може підтримувати її як раніше.

Маючи сильний характер, Дженні Джером швидко добилася місця у вищих світських і політичних колах, ставши респектабельною і впливовою фігурою. Її описували як розумну, дотепну і життєрадісну людину. Належала до творчинь знаменитої «Ліги первоцвіту» — першого жіночого політичного клубу. Джанетт Джером сприяла кар'єрі чоловіка: стояла за сценою, писала багато з його промов — союз був міцним навіть після охолодження стосунків з 1886, коли вони перетворення на товаришів. Відтоді леді Рендольф починає вести вільне особисте життя, незалежне від чоловіка. Суспільство широко обговорює звичку Рендольфа Черчилля тривало подорожувати з друзями-чоловіками[15], приблизно з цього часу у нього відкривається сифіліс, який вважають причиною його смерті. Власними сімейними зв'язками і особистими стосунками Джанет Джером значно посприяла політичним кар'єрам чоловіка і сина. Мала неприховані стосунки з Берті, принцом Вельським, графом Карлом Андреасом Кінскі (чеський аристократ), королем Сербії Миланом Обреновичем, сером Вільямом Гордон-Каммінгом, графом де Брейтелем. Неспростовних доказів стосунків з майбутнім королем немає, окрім розлогого, часом фривольного, але не компрометуючого листування[16].

1887 подорожує з чоловіком у Росію. Його стан погіршується, але Джером не покинула вмираючого, проявляючи зворушливу відданість до давнього соратника. Вирушила з ним в навколосвітню подорож, під час якої вони змушені зупинитися в Мадрасі. Повернулися в Лондон напередодні Нового року, і Рендольфа відвезли додому до матері, де 24 січня 1895 він помер у 45 років. Записаним діагнозом був «загальний параліч», хоча, швидше за все, це була остання стадія сифілісу[* 1]. В цей час граф Кінскі, з яким леді Рендольф пов'язували тісні стосунки, одружився з молодшою від неї на 20 років жінкою, чим образив світську левицю[16].

Попри смерть Рендольфа і повторні шлюби, Джанетт Джером іменувалася «леді Рендольф Черчілль», хоча титул вже офіційно їй не належав. Тим не менш, її право на нього ніхто не оскаржував.

У 1899—1900-х Джером почала видавати розкішний журнал «The Anglo-Saxon Review». У цей період вона зближується зі старшим сином, разом борючись із фінансовими труднощами: «Ми працювали, тепер разом, на рівних, швидше як брат і сестра, а не як мати і син», напише він пізніше.

Дженні Черчилль в 1913 році

Через п'ять років вдівства, 28 липня 1900 року 46-річна Джером одружилася з однолітком старшого сина — Джорджем Корнуоллісом-Вестом, (1874—1951), капітаном Шотландської гвардії. Сім'я нареченого була настільки шокована, що не з'явилася на церемонію. Клан Черчиллів, незважаючи на не менш скептичне ставлення до цього шлюбу, підтримала Джером, а герцог Мальборо вів вдову свого дядька до вівтаря. 12-річне сімейне життя затьмарили фінансові труднощі — борги Джером росли, а її чоловіка батько позбавив спадщини.

У ці роки Джером прославилася працею зі спорядження госпіталю-корабля для постраждалих на Англо-бурської війни, де в цей час знаходився старший син. У 1908 році вона написала «The Reminiscences of Lady Randolph Churchill».

Почала жити окремо від чоловіка з 1912, а розлучилась у квітні 1914. 1 червня 1918, в 64, одружилася з 41-річним колоніальним чиновником Монтегю Фіппеном Порчем (1877—1964), членом Британської цивільної служби в Нігерії. У ці роки вона активно і ефективно підтримувала політичну кар'єру сина Вінстона, звернувши на його користь всі навички, здобуті під час роботи з Рендольфом.

У 1921 році впала зі сходів в будинку друзів в Сомерсеті і зламала щиколотку. Після гангрени, ампутації лівої ноги, втрати крові 9 червня 67-річна Джанетт Джером померла в своєму будинку в Лондоні, куди її встигли перевезти.

Похована на цвинтарі церкви Святого Мартіна в Блейдоне, поруч з першим чоловіком і синами.

В культурі[ред. | ред. код]

  • 1974 — телефільм «Jennie: Lady Randolph Churchill». У ролі Дженні — Лі Ремік.
  • 1972 фільм «Юний Вінстон». У ролі Дженні — Енн Бенкрофт.
  • Деякі риси Дженні Джером, а також іншої американки, Консуело Вандербільт, що пошлюбила племінника Рендольфа, 9-го герцога Мальборо, послужили Едіт Вортон зразком для створення персонажки Кончіти Клоссон в романі The Buccaneers («Піратки») про американок, які підкорюють лондонський світ. В екранізації роману 1995 року роль грала Міра Сорвіно. Кончіта Клоссон — красива, незаможна американка, яка одружується з 2-м сином герцога, який внаслідок розгульного життя зрештою хворіє на сифіліс.
  • Вплив образу леді Дженні Черчилль та її відносин з сином простежується в персонажці леді Джессіки з «Дюни» Френка Герберта. Враження підкріплює фільм «Дюна» Девіда Лінча, де костюми і зачіски персонажки виконані в естетиці едвардіанської епохи.
  • Одна з міських легенд пов'язує з ім'ям Дженні Джепром створення знаменитого коктейлю Мангеттен, який вона начебто винайшла в нью-йоркському клубі «Мангеттен» у 1870-х, де проходила вечірка на честь перемоги Самуеля Л. Тілдена на виборах[18].

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
  1. Дженні писала сестрі напередодні смерті чоловіка: «Досі ні широка публіка, ні навіть світське суспільство не знають істинної правди. Буде дуже тяжко, якщо тепер, після моїх жертв і мук останніх шести місяців це випливе назовні. Це завдасть невимовної шкоди його політичній репутації і пам'яті»[17].
Джерела

Література[ред. | ред. код]

  • Роуз Н. Черчилль. Бурная жизнь = Rose N. Churchill. An Unruly Life. — М.: АСТ, 2003. — 448 с. — (Историческая библиотека). — 5000 экз. — ISBN 5-17-014478-4.
  • Lady Randolph Spencer Churchill. The Спогади of Lady Randolph Churchill, 1908 (Автобіографія)
  • Anne Sebba. «American Jennie: The Remarkable Life of Lady Randolph Churchill» (W. W. Norton, 2007) ISBN 0-393-05772-0
  • Anita Leslie. Lady Randolph Churchill: The Story of Jennie Jerome, 1968
  • Ralph G. Martin. Jennie: The Life of Lady Randolph Churchill — The Romantic Years, 1854—1895 (Prentice-Hall, Ninth printing, 1969)
  • Ralph G. Martin. Jennie: The Life of Lady Randolph Churchill — Volume II, The Dramatic Years, 1895—1921 (Prentice-Hall, 1971) ISBN 0-13-509760-6

Посилання[ред. | ред. код]

  • Churchill and the Great Republic (англ.). loc.gov. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 22 червня 2015. 
  • Holiday Manhattan (англ.). cocktailtimes.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 червня 2015. 
  • Mahon E. K. (22 січня 2008). American Jennie — Portrait of Jennie Jerome Churchill (англ.). scandalouswoman.blogspot.ru. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015. 
  • Mather J. H. Lady Randolph and the Historians (англ.). winstonchurchill.org; archive.org. Архів оригіналу за 2 травня 2008. Процитовано 22 червня 2015. 
  • Snell E. (2003(?)). Had Iroquois Ancestors (англ.). winstonchurchill.org; archive.org. Архів оригіналу за 16 грудня 2003. Процитовано 22 червня 2015.