Джонні Янг

Джонні Янг
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	Джон Олівер Янг
Дата народження	1 січня 1918(1918-01-01)
Місце народження	Віксбург, Воррен, Міссісіпі, США
Дата смерті	18 квітня 1974(1974-04-18) (56 років)
Місце смерті	Чикаго, Іллінойс, США
Причина смерті	інфаркт міокарда
Роки активності	1930-ті–1974
Громадянство	США
Професія	музикант, співак
Інструменти	вокал, мандоліна, гітара
Жанр	блюз
Гурт	Johnny Young's South Side Blues Band
Лейбли	Arhoolie, Blue Horizon, BluesWay, Testament, Vanguard

Джо́нні «Мен» Янг (англ. Johnny «Man» Young), повне ім'я Джон О́лівер Янг (англ. John Oliver Young; 1 січня 1918, Віксбург, Міссісіпі — 18 квітня 1974, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий співак, виконавець на мандоліні і гітарист. Грав з Карлом Мартіном, Чарлзом Мак-Коєм, Єнком Рейчеллом, Робертом Найтгоком, Сонні Бой Вільямсоном, Мадді Вотерсом, Волтером Гортоном, Отісом Спенном та ін.

Янг — один із небагатьох виконавців на мандоліні у післявоєнному блюзі (звідси отримав прізвисько «Man» від слова «mandolin»).

Біографія

Джон Олівер Янг народився 1 січня 1918 року у Віксбурзі, штат Міссісіпі. Син Гораса Янга і Неллі Вільямса, племінник Ентоні Вільямса; двоюрідний брат Генрі Вільямса і Джонні Вільямса. В дитинстві спочатку пробував грати на губній гармоніці, а потім переключився на гітару і самостійно освоїв мандоліну. У 1930-х роках періодично виступав у Мемфісі (Теннессі) і в рідному Віксбурзі. У юності зазнав впливу таких виконавців як Міссісіпі Шейкс, Мемфіс Мінні і брати Мак-Кой. У 1930-х роках грав у струнному гурті в Роллінг-Форк, штат Міссісіпі. Також стверджував, що працював зі Сліпі Джоном Естесом і Геммі Ніксоном в штаті Теннессі до свого переїзду в Чикаго у 1940 році.

В 1943 році грав з Сонні Бой Вільямсоном і Мадді Вотерсом. Став одним із найперших музикантів, що очолив електричний гурт у Чикаго, а також одним з найперших вихідців з півдня, що зробив свої записи у 1947 і 1948 роках. Його перший запис був зроблений у 1947 році на лейблі Ora Nelle — «Money Taking Woman»/«Worried Man Blues». На другій сесії наприкінці 1948 року до Янга і Вільямса приєднався Снукі Прайор. Сингл вийшов під назвою «Man Young» на лейблі Planet. Ще одна сесія для J.O.B. залишилась невиданою («Blues and Trouble» і «One More Time»), а після сесії зі Снукі Прайором для Vee-Jay, Янг пішов з блюзової сцени у 50-х роках. З 1948 по 1963 роки не записувався, однак регулярно виступав зі своїм гуртом в районі блошиного ринку на Максвелл-стріт. Там ж, познайомився з продюсером Пітом Велдінгом, для якого зробив декілька записів. У 1960-х Янг став популярною фігурою на фестивалях і концертах у період відродження інтересу до блюзу. З 1969 року і до самої смерті, був постійним учасником гурту Боба Ріді, взявши участь у записі його альбом Lake Michigan Ain't No River (Rounder, 1973).

З 1963 року Янг регулярно робив записи. У 1966 році вийшов дебютний альбом Johnny Young and his Chicago Blues Band на лейблі Arhoolie, в записі якого взяли участь члени гурту Мадді Вотерса (зокрема Отіс Спенн і Джеймс Коттон). Того ж року разом зі своїм гуртом записався для відомої серії Chicago/The Blues/Today! лейблу Vanguard Records (Янг вийшов у 3-му томі спільно з Джонні Шайнсом). Наступний альбом Chicago Blues (1968) був записаний у співпраці з Волтером Гортоном і випущений також Arhoolie. За ними послідували I Can't Keep My Foot from Jumping (BluesWay, 1973) і Johnny Young and his Friends (Testament, 1975). У 1972 році виступив на Американському фолк-блюзовому фестивалі в Німеччині.

Помер 18 квітня 1974 року від серцевого нападу в Чикаго у віці 56 років. Похований на кладовищі Лінкольн в Урбані (Іллінойс).

Дискографія

Альбоми

• Johnny Young and his Chicago Blues Band (Arhoolie, 1966)
• Chicago/The Blues/Today! Vol 3 (Vanguard, 1966; спільно з Джонні Шайнсом)
• Chicago Blues (Arhoolie, 1968)
• Fat Mandolin (Blue Horizon, 1970)
• I Can't Keep My Foot from Jumping (BluesWay, 1973)
• Johnny Young and his Friends (Testament, 1975)

Сингли

• «Money Taking Woman»/«Worried Man Blues» (Ora Nelle, 1947)
• «My Baby Walked Out»/«Let Me Ride Your Mule» (Planet, 1948)
• «All I Want For Breakfast»/«Humpty Dumpty» (U.S.A., 1963)
• «Slam Hammer»/«Wild, Wild Woman» (Arhoolie, 1966)

Література

• Gerard Herzhaft. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — University of Arkansas Press, 1992. — P. 235. — ISBN 1557284520.
• Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — P. 223. — ISBN 978-0-313-34423-7.

Посилання

• Біографія [Архівовано 30 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на Allmusic (англ.)
• Дискографія [Архівовано 2 січня 2014 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)
• Ілюстрована дискографія Джонні Янга [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)