Досудове розслідування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Досудове розслідування — діяльність компетентних правоохоронних органів, що полягає у збиранні, дослідженні, оцінці, перевірці та використанні доказів з метою попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, та закінчується винесенням правозастосовного акту за її наслідками.

Кримінальний процесуальний кодекс України визначає досудове розслідування як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності[1].

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Дізнання та досудове слідство є формами досудового розслідування.

Органи, що проводять досудове розслідування[ред. | ред. код]

Див. також: Підслідність

Правила підслідності визначають, слідчі яко́го органу здійснюють досудове розслідування у тих чи інших кримінальних справах. Крім поліції, в різних державах це можуть бути податкові, митні, екологічні, антикорупційні органи, прокуратура, спецслужби, органи нагляду в інформаційній галузі, збройні сили (щодо військових злочинів).

В Україні досудове розслідування здійснюють:

Строки досудового розслідування[ред. | ред. код]

Строк досудового розслідування, згідно ч. 1. ст. 219 ( в редакуії Закону № 3509-IX від 08.12.2023) обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:

1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу;

2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;

3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 298-4 цього Кодексу;

4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.[4].

Якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити протягом двох місяців із дня повідомлення особі про підозру в учиненні злочину, воно може бути продовжене в порядку ст. ст. 295–296 КПК України:

·                 до трьох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;

·                 до шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

·                 до дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками. [5]

Проведення досудового розслідування[ред. | ред. код]

Основним змістовним наповненням досудового розслідування є проведення слідчих дій.

Слідчі дії – це регламентовані нормами процесуального права та здійснювані в межах кримінально-процесуального провадження з дотриманням вимог норм права уповноваженою на те особою, а також супроводжувані необхідним документуванням процесуальні дії, які є комплексом пізнавально-засвідчувальних операцій, спрямованих на отримання, дослідження й перевірку доказів.[6]

Слідчі дії розподіляються на гласні та негласні.

Докладніше: Слідчі дії

У цій стадії особі повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення і надається право мати захисника та захищатись самому всіма передбаченими законом засобами. До підозрюваного можуть застосовуватись запобіжні заходи — застава, взяття під варту й інші. Прокурор та слідчий суддя здійснюють нагляд за додержанням законності в діяльності органів досудового розслідування, санкціонують окремі рішення слідчого.

Закінчення досудового розслідування[ред. | ред. код]

Досудове розслідування закінчується шляхом:

  1. закриття кримінального провадження;
  2. звернення прокурора до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
  3. звернення прокурора до суду з обвинувальним актом[7], що складений слідчим і затверджений прокурором, або з клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Стаття 3 КПК. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 10 листопада 2012.
  2. ↑ Бюро економічної безпеки України. Вікіпедія (укр.). 23 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  3. ↑ Стаття 216 КПК України. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 травня 2016.
  4. ↑ Стаття 219 КПК. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 10 листопада 2012.
  5. ↑ Тертишник В. М. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Вид. 21-ше, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2024. С. 413. ISBN 978-617-566-823-8
  6. ↑ Тертишник В. М. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Вид. 21-ше, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2024. С. 418. ISBN 978-617-566-823-8
  7. ↑ Раніше — обвинувальний висновок.
  8. ↑ Стаття 283 КПК. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 10 листопада 2012.

Література[ред. | ред. код]

  • Вакулік О. А., Азаров Ю. І. Початок досудового розслідування у кримінальному провадженні: навч. посіб.  К. : «Центр учбової літератури», 2015. 184 с.
  • Кваліфікація та розслідування порушення законів і звичаїв війни. Практичний посібник / Вознюк А.А., Жук І.В., Таран О.В., Чернявський С.С. та ін. / За заг ред. М. С. Цуцкірідзе. В. В. Чернєя, А. А. Вознюк.  Київ: Норма права, 2023. 332 с.
  • Конюшенко Я. Ю. Проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні: проблеми теорії та практики: монографія. Харків: Факт, 2020. 476 с.
  • Костенко О. Формула декриміналізації держави, або яким бути Національному бюро розслідувань. Урядовий кур'єр. 2005.  № 130 (16 липня).
  • Кримінальний процес України. Академічний курс: у 3 т. Т. 1. Загальна частина; За заг ред. акад.  акад.  НАПрН України, д-ра юрид. наук, проф,  В. Т. Нора, д-ра юрид. наук, проф. Н. Р. Бобченко. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2021. 912 с.
  • Лисецький О. О. Слідчий як суб'єкт доказування в кримінальному провадженні. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія Юриспруденція.  2015.  № 16.  Т. 2.  С.107-109.
  • Лісогор В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці. Право України.  2000.  № 3.  С. 64.
  • Маляренко В. Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу. Вісник Верховного Суду України.  2004.  № 8.
  • Особливі порядки кримінального провадження: підручник / [О. В. Капліна, О. І. Марочкін, М. І. Демура та ін.] ; за ред. О. В. Капліної ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого.  Харків : Право, 2024. – 366, [2] с. ISBN 978‑966‑998-573-6
  • Письменный Д. П., Омельченко О. Е. Процесуальна діяльність слідчого щодо запобігання злочинів .  К., 2005.
  • Смирнов М. Правова природа та особливості нагляду прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Підприємництво, господарство і право. 2016.  № 4.  108-112.
  • Столітній А. В. Початок досудового розслідування: правова природа, регламентація, та межі прокурорського нагляду. Право і суспільство.  2015.  № 3.  С. 200-206.
  • Татаров О. Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади. Монографія. Донецьк: ТОВ " ВПП «ПРОМІНЬ», 2012.  640 с.
  • Теорія доказів: підручник / К. В. Антонов, О. В. Сачко, В. М. Тертишник, В. Г. Уваров / За заг. ред. В. М. Тертишника.  Київ: Алерта, 2015.  294 с.
  • Тертишник В. М.  Настільна книга слідчого. Зразки правничих документів. Київ: Алерта, 2024. 448 с.  ISBN 978-617-566-820-7
  • Тертишник В. Деякі питання створення Національного бюро розслідувань та удосконалення статусу слідчого // Юридичний журнал.  2005.  № 10.  C. 114-117.
  • Тертишник В. М. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Вид. 21-ше, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2024. 1060 с. ISBN 978-617-566-823-8
  • Тертишник В. М. Проблеми незалежності слідчого. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції.  2015.  № 5.  С. 117-123.
  • Тертишник В. Розшукується слідчий. Особливі прикмети: незалежний, самостійний та недоторканний. Урядовий кур'єр.  2006.  № 115.  С. 17.
  • Тетерятник Г.К. Кримінальне провадження в умовах надзвичайних правових режимів: теоретико-методологічні та праксеологічні основи. Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2021. 500 с.
  • Тіщенко В. В. Теоретичні та практичні проблеми забезпечення ефективності досудового провадження / В. В. Тіщенко, Ю. П. Аленін, О. П. Ващук, А. В. Мурзановська, А. В. Торбас, Ю. М. Немно, А. О. Панасюк, М. В. Шкрибайло, О. А. Земляна // Наукові праці НУ ОЮА.  2014.  Т. XVII.  С. 106—157.
  • Взаємодія слідчого з іншими підрозділами під час досудового розслідування: навч. посіб. / Р. І. Благута, А. І. Кунтій, А. Я. Хитра ; [Р. І. Благута, А. І. Кунтій, А. Я. Хитра].  Львів: ЛьвДУВС, 2018.  204 с.  ISBN 617-511-263-2.
  • Хабло О. Ю., Вознюк А. А., Осетрова  О. С. Затримання уповноваженою службовою особою. К. : Нац. акад.внутр. справ. 2019. 52 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Досудове_розслідування&oldid=42339144