Дьюла Бенцур
.svg){kind=small}
Дьюла[2] Бенцур (угор. Benczúr Gyula, 28 січня 1844, Ньїредьгаза, Угорщина — 16 липня 1920, Сечень, Угорщина) — видатний угорський живописець, представник стилю академізм (академічного романтизму[3][4]). Його картини пройняті духом романтизму угорського національного відродження другої половини ХІХ віку. Бенцур писав головно історичний живопис, портрети, окрім того, також сцени з античної міфології[5], релігійні сюжети.
Картини Дьюли Бенцура є у фондах багатьох провідних художніх галерей різних країн, значна частина їх в Угорській національній галереї та в приватних колекціях.
З біографії[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї Вільмоша Бенцура (1811—1873) та його дружини Пауліни Лашґаллнер (1815—1885)[6].
Пізніше родина Бенцурів переїхала до міста Кошиці – до батьків по материній лінії. Тут і минули дитинство та ранні роки майбутнього художника[7].
Батьки, бачачи схильність юного Дьюли до малювання, мали намір вивчити його на інженера. Однак, через те, що вправність хлопця в малюванні виявилася досить рано, у батьків було досить часу, аби змінити рішення і забезпечити синові ґрунтовну початкову художню освіту для майбутнього навчання у Мюнхенській академії мистецтв[7].
Азами живопису оволодівав у братів Бели та Ференца Климковичів[8] в їхній приватній художній школі у місті Кошиці[4]. Впродовж 1861—1869 років Д. Бенцур навчався живопису в Мюнхенській академії мистецтв під керівництвом Германа Аншютца, Йогана Хільтеншпергера[ru], а від 1869 року[9] (за іншими даними — від 1865[4]) — під керівництвом Карла Теодора фон Пілоті, котрий мав значний вплив на формування художнього стилю молодого митця. Мюнхенська академія в цей час була популярною серед амбітних молодих художників багато в чому завдячуючи саме майстерності Пілоті як митця і педагога. У Пілоті навчалися багато майбутніх талановитих і всесвітньо відомих угорських художників – Мігай Мункачі (одночасно з Бенцуром), Ласло Паал, Геза Межьоль[en] (Месей, Масой), Берталан Секей та багато інших[7].
Під час навчання у Пілоті Бенцур мав змогу на дозвіллі вивчати роботи старих майстрів у Мюнхенській галереї[7].
Жив у Мюнхені. Допомагав К. фон Пілоті у розпису низки мюнхенських будівель, в тому числі Максиміліанеуму та нової мюнхенської ратуші[ru][10].
Перший великий успіх прийшов до молодого художника після написання полотна «Від'їзд Ласло [Владислава] Хуняді» (інший варіант назви «Прощання Ласло [Владислава] Хуняді», 1866). Це полотно зробило його відомим у Пешті митцем. Для вдосконалення своїх професійних навичок Бенцур здійснює творчу мандрівку до Італії, подорож справила глибоке враження як на самого художника, так і на його мистецький стиль[5].
1875 року Дьюла Бенцур створив одне з найвидатніших свої полотен «Охрещення Вайка» — сцену прийняття католицтва угорським правителем Вайком, майбутнім королем Угорщини Стефаном І. Охрещення Вайка, яке було вчинене архієпископом Адальбертом Празьким 985 року, на картині Бенцура втілене дуже піднесено та реалістично, і до найменших дрібниць показує своєрідність тієї епохи. Картина здобула визнання та срібну медаль Всесвітньої виставки 1878 року в Парижі[11].
Після появи та успіху у публіки картини «Охрещення Вайка» Бенцуру надійшли пропозиції стати викладачем від декількох академій мистецтв. Він відхилив пропозиції Веймарської та Празької академій[12], а 1876 року його було обрано професором Мюнхенської академії мистецтв, де Бенцур пропрацював до 1883-го року. Одним з найвидатніших його учнів по Мюнхенській академії мистецтв був американський живописець швейцарського походження Адольфо Мюллер-Урі[en][13][14].
Картини Бенцура не раз здобували перемоги на мистецьких виставках у Парижі (1878, 1900), Берліні (1886, 1910), Відні (1877, 1888), Мюнхені (1888)[10].
У 1883 художник повернувся до Будапешта та зайнявся викладацькою діяльністю на одному з відділень Школи малювання (угор. Mintarajziskola, пізніше — Академія мистецтв), де до кінця свого життя він також був директором[3]. Брав участь у політичному житті країни, обирався членом Верхньої Палати Парламенту Угорщини (1906)[5]. Помер 1920.
Кавалер ордена Франца-Йосифа (1879) та ін.; отримав також золоту медаль Pro Litteris et Artibus (1887) — найвищу мистецьку нагороду. У 1906 році він був обраний членом Великого ордену[15].
Галерея[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/435648
- ↑ тобто Юлій, див.: Бенецур (Юлий) // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. – Т. ІІІ. – C. 435—436.
- ↑ а б Бенцур Дзьюла // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн., 1996. — С. 102.: іл. ISBN 985-11-0068-4 (т. 3), ISBN 985-11-0035-8
- ↑ а б в г Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ а б в Hungarian World Encyclopedia by Joseph Pungur (editor in chief). – Canada: The Corvin History Society, 2013. – P. 184 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
- ↑ Benczúr Gyula és Nyíregyháza // Írta: Ilyés Gábor. – Nyíregyháza, 2004. – P. 3.
- ↑ а б в г Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.
- ↑ Benczúr Gyula // Magyar művészeti kislexikon. Kezdetektől napjainkig. Szerkesztő: F. Almási Éva, Körber Ágnes. – Budapest: Enciklopédia Kiadó, 2002. – P. 16 – 17.
- ↑ Бенецур (Юлий) // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. – Т. ІІІ. – C. 435—436.
- ↑ а б Benczúr, Gyula (1844, Nyíregyháza -1920, Dolány) // Fine Arts in Hungary, on www.hung-art.hu. Архів оригіналу за 14 лютого 2009. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Tóth, Zsuzsanna. The Hungarian Peculiarities of National Remembrance: Historical Figures with Symbolic Importance in Nineteenth-century Hungarian History Paintings // AHEA: E-journal of the American Hungarian Educators Association, Volume 5 (2012): http://ahea.net/e-journal/volume-5-2012 [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.]. – Р. 10.
- ↑ Benczúr Gyula, (Julius) // Cyclopedia of painters and paintings. John Denison Champlin, Jr.; Charles C. Perkins. – New York: C. Scribner's sons, 1886. – Volume I. – P. 137 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 липня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.
- ↑ Aukčná spoločnosť SOGA spol. s r.o. - Diela/Vulkánova dielňa - aukcie. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 7 вересня 2016.
- ↑ Gyula Benczur // Wahooart.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 7 вересня 2016.
- ↑ Benczúr Gyula // Magyar művészeti kislexikon. Kezdetektől napjainkig. Szerkesztő: F. Almási Éva, Körber Ágnes. – Budapest: Enciklopédia Kiadó, 2002. – P. 16 – 17. (link, link 2)
Література[ред. | ред. код]
- Benczúr Gyula, (Julius) // Cyclopedia of painters and paintings. John Denison Champlin, Jr.; Charles C. Perkins. – New York: C. Scribner's sons, 1886. – Volume I. – P. 137. [Архівовано 11 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Telepy K. Benczur. — Nyíregyháza, 1963. [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Bellák Gábor. Benczúr. — Budapest: Corvina Kiadó, 2001.
- Benczúr Gyula // Magyar művészeti kislexikon. Kezdetektől napjainkig. Szerkesztő: F. Almási Éva, Körber Ágnes. – Budapest: Enciklopédia Kiadó, 2002. – P. 16 – 17.
- Bellák Gábor. A reprezentáció típusai Benczúr Gyula portréfestészetében. PhD-disszertáció (kézirat). — Budapest, 2003.
- Benczúr Gyula és Nyíregyháza // Írta: Ilyés Gábor. – Nyíregyháza, 2004.
|
- Народились 28 січня
- Народились 1844
- Померли 16 липня
- Померли 1920
- Випускники Мюнхенської академії мистецтв
- Члени Угорської академії наук
- Уродженці Ньїредьгази
- Угорські художники
- Представники мюнхенської школи живопису
- Персоналії:Мюнхен
- Персоналії:Ньїредьгаза
- Персоналії:Кошиці
- Персоналії:Будапешт
- Академізм
- Художники, чиї твори перебувають у суспільному надбанні
- Кавалери Почесної відзнаки в галузі мистецтва та науки