Діана Абгар
| Діана Абгар | |
|---|---|
| Diana Apgar | |
,_1854-1937._The_first_female_ambassador_of_the_World.jpg) | |
| Ім'я при народженні | вірм. Գայանե Աղաբեգ |
| Народилася |
12 жовтня 1859[1] Янгон, Британська Індія, Британська імперія |
| Померла |
8 липня 1937[1] (77 років) Йокогама, Японія |
| Поховання | The Yokohama Foreign General Cemeteryd |
| Країна |
 Британська Індія.svg){kind=small} Демократична Республіка Вірменія |
| Діяльність | політична діячка, письменниця, дипломат, публіцистка, прозаїк |
| Знання мов | вірменська, англійська, перська, гінді, японська і китайська |
| Роки активності | 1892 — 1937 |
| Посада | Посол Вірменії в Японії |
| Термін | 1918-20 |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | посада скасована |
Діана Абгар (1859—1937) — вірменська письменниця, дипломат, посол до Японії нетривалої Першої республіки Вірменії у 1918-20 роках.[2] Перша жінка-дипломат у Вірменії і, ймовірно, перша жінка у світі, що займала дипломатичний пост.[3]
Життя[ред. | ред. код]
Анаїт Агабек (Агабекян) народилася у Рангуні, Британська Бірма (тепер Янгон, М'янма) 12 жовтня 1859 року. Рідня по батьковій лінії мігрувала в Індію з Персії, по материній — походила з Ширазу, Іран. Наймолодша з семи дітей у сім'ї. Зростала у Калькутті, навчалась у місцевій семінарії. Опанувала англійською, вірменською, хінді. Вийшла заміж за купця Мікаеля Абгара (Абгаряна), сім'я якого також емігрувала з Персії в Індію і володіла торговою компанією. У 1891 році Діана та її чоловік переїхали до Японії, щоб розширити там сімейний бізнес.[2] Мали п'ятьох дітей, двоє з яких рано померли.[3] У похилому віці мала чимало хвороб. Померла 8 липня 1937 року у Йокогамі.[3] Похована на кладовищі для іноземців поруч з чоловіком.
Дипломатична кар'єра[ред. | ред. код]
Коли Вірменська республіка здобула незалежність 28 травня 1918 року, вона не була визнаною жодною державою. Однак у 1920 році, завдяки старанням Діани, Японія стала однією з перших країн, що визнали незалежність республіки.[3] Щоб відзначити великий обсяг зробленої нею роботи, 21 липня 1920 року міністром Амо Оганджаняном Діана Абгар була призначена дипломатичним представником і генеральним консулом Першої республіки Вірменія на Далекому Сході. Однак після радянізації Вірменії у 1920-х, її робота припинилась.[3]
Літературний спадок[ред. | ред. код]
У Японії Діана Абгар почала писати романи, оповідання та статті, працювала з журналами і газетами «The Japan Advertiser», «The Far East», «The Japan gazette», «Armenia». Писала про вірмен в Османській імперії. На 1920 рік нею було написано дев'ять книг, що стосуються геноциду вірменів. Також писала статті щодо міжнародних відносин, впливу імперіалізму, глобального миру.
Серед її робіт:
- The Great Evil. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1914, 114 pp.
- Peace and No Peace. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1912, 101 pp.
- The Peace Problem. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1912, 131 pp.
- On the Cross of Europe's Imperialism: Armenia Crucified. Yokohama, Japan: 1918, 116 pp.
- In His Name… Yokohama, Japan: "Japan Gazette, " 1911. 52 pp.
- Betrayed Armenia. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1910, 77 pp.
- The Truth about the Armenian Massacres. Yokohama, Japan: "Japan Gazette, " 1910, 26 pp.
- Home Stories of the War. Kobe, Japan: The Kaneko Printing Works, 1905, 47 pp.
- Susan. Yokohama, Japan: Kelly and Walsh, Limited, 1892, 109 pp.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в hayazg.info / за ред. ԵՊՀ Հայագիտական հետազոտությունների ինստիտուտ
- ↑ а б Soghomonian, Sarah (December 2004). Lucille Apcar Introduces New Book. Hay Sharzhoom. 26 (#2 (88)). Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 18 листопада 2012.
- ↑ а б в г д Diana Apcar: The First Woman Diplomat. Armenian Cultural Foundation. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 18 листопада 2012.
|
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |