Дівіна Фрау-Майгс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дівіна Фрау-Майгс
Народилася 9 червня 1959(1959-06-09) (64 роки)
Касабланка, Марокко
Країна  Франція
Діяльність викладачка університету, соціолог
Alma mater École normale supérieure de Fontenay-aux-Rosesd
Стенфордський університет
Університет Париж II
Університет Париж III
Галузь ІКТ[1], англійська[1], Англійська література[1], комунікація[1] і засіб масової інформації[1]
Заклад Автономний університет Барселони
Університет Париж III
Орлеанський університет
Особ. сторінка divina-frau-meigs.fr
CMNS: Дівіна Фрау-Майгс у Вікісховищі
Див. також: Дівіна

Дівіна Фрау-Майгс (англ. Divina Frau-Meigs; 9 червня 1959, Касабланка, Марокко) — доктор наук, професор Сорбонни (Université de Paris 3 — Sorbonne).

Професійна біографія[ред. | ред. код]

Викладала і вела наукові дослідження в Сіднейському університеті (Австралія), Пенсильванському університеті (США), Орлеанському університеті (Франція). Один із лідерів сучасного європейського медіаосвітнього руху. Експерт ЮНЕСКО і Ради Європи в галузі медіаосвіти[2]. Автор багатьох статей з проблем медіапедагогіки. Неодноразово здобувала науково-дослідницькі гранти: Міністерства освіти й Міністерства закордонних справ Франції, американського фонду Фулбрайт.[3]

В 1984 році Дівіна Фрау-Майгс отримала ступінь магістра в Стенфордському університеті. Потім викладала англійську мову в Паризькому університеті XIII (1985—1988), перед від'їздом. Продовжила освіту в Університеті штату Пенсильванія й отримала другий диплом магістра в 1991 році. Викладала в середній школі (Aubervilliers, La Courneuve; 1991—1993). Докторський ступінь з інформаційних наук і комунікацій здобула в 1993 році в Паризькому університеті II .

Писала дисертацію на тему «Міжнародні телевізійні потоки: цифри, аналогові системи та культурні передачі». В дослідженні було проведено порівняльний аналіз змісту телевізійних програм у дев'яти країнах світу та ролі США у виробництві цих змістів. У 1993 році Divina Frau-Meigs була обрана доцентом у Паризькому університеті III.

В 1999 р. після здісненого дослідження в Паризькому університеті III на тему «Від телебачення до субкультур екрану: представництво у всіх її державах, в США» працювала професором в Орлеанському університеті, а потім повернулася до Парижа III.

У 2006 році обіймала посаду в інформаційно-комунікаційному відділі Автономного університету Барселони, де проходила докторський курс з культурної різноманітності в умовах глобалізації.

Проблематика досліджень Дівіни Фрау-Майгс: спеціалізовані засоби масової інформації, зміст та ризикова поведінка (насильство, порнографія, інформація, медіапаніка) та питання прийому та використання інформаційно-комунікаційних технологій (аккультурація, освіта, регулювання …), Divina Frau-Meigs керує дослідницьким центром, «Центром досліджень англомовного світу» (CREW, ÉA 4399)[4] [ Архів ] в Парижі III, і в той же час, професійним майстром на тему «Програми інформатика: управління, навчання, мультимедіа, eFormation» (AIGÉME) в тому ж університеті, з подвійною спеціальністю: «Дистанційна інженерія» та «Медіаосвіта» (face-to-face та дистанційне навчання).

Експерт ЮНЕСКО, Європейської комісії, Ради Європи та інших урядових органів з цих питань, вона координатор коаліції «Освіта, викладання та дослідження», була членом бюро громадянського суспільства Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (ВСІС, Женева 2003 Туніс 2005). Це допомогло завершити нещодавні європейські рекомендації щодо медіаграмотності, розширення можливостей молоді в мережах, системи фільтрації в інформаційному суспільстві та людської гідності у медіасередовищі[5][6].

Divina Frau-Meigs публікує праці з питань культурної різноманітності та аккультурації, а також онлайн-освіти, цифрової ідентичності та управління Інтернетом. Іншими її науковими інтересами є регулювання та саморегулювання засобів масової інформації.

Більшість сучасних молодих людей народилися і виросли в цифрову епоху. Дослідження Дівіни Фрау-Майгс спрямовані на те, як суспільство і органи освіти мають діяти, щоб ці «цифрові» громадяни повністю усвідомлювали норми відповідної поведінки. Виховання і підтримка дітей та молодих людей для безпечної, ефективної, критичної та відповідальної участі у суспільстві, наповненому соціальними медіа та цифровими технологіями є пріоритетом для освітян у всьому світі.[7][8][9]

Стипендії, премії[ред. | ред. код]

  • 2006 р. «Золотий Інтернет E-Canvas», Autrans, ISOC і голоси Інтернету; Фіналіст премії Франція-Америка за кого захопив 11 вересня? Фіналіст конкурсу досліджень англійської мови SAES-AFEA, фіналіст премії Франція-Америка
  • 1997 Фіналіст премії «Телебачення» комітетом з історії аудіовізуальної музики за книгу «Екрани насильства»
  • 1988-89 Стипендія Лавуазьє Міністерства закордонних справ
  • 1984-85 Дослідницький грант Міністерства вищої освіти
  • Стипендії Фулбрайта та Американської жіночої групи

Багаторазовий учасник національних і міжнародних наукових конференцій з тематики медіаосвіти.

Тексти он-лайн[ред. | ред. код]

  • 2009. " Clément Chéroux, Diplopie. L'image photographique à l’ère des médias globalisés: essai sur le 11 septembre 2001 [archive] ", Études photographiques. Notes de lecture.
  • 2005. " La téléréalité et les féminismes. La norme d'internalité et les (en)jeux de genre et de sexe " [archive]. Recherches féministes. volume 18, numéro 2, p. 57-77
  • 2004. " Le journalisme aux États-Unis: une profession sous influences " [archive], Parlement[s], Revue d'histoire politique, nº2, p. 64-79.
  • 2004. «Media Regulation, Self-regulation and Education: Debunking Some Myths and Retooling Some Working Paradigms» [archive], in U. Carlsson and C. von Feilitzen (dir.) Promote or Protect? Perspectives on Media Literacy and Media Regulations. Göteborg: The International Clearinghouse on Children, Youth and Media, Nordicom, Göteborg University, 23-39.
  • 2003. " Les clivages de l'américanité, au miroir des médias " [archive]. Quaderni. Nº50-51, p. 155—173.
  • 2003 (dir.). MédiaMorphoses [archive] (no 10, " Les médias à la rencontre des jeunes ", avril)
  • 1996. «Technologie et pornographie dans l'espace cybernétique» [archive]. Réseaux, volume 14 no 77, p. 37-60.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 2010. Media Matters in the cultural contradictions of the information society. Towards a human rights-based governance (Presses du Conseil de l'Europe)
  • 2010. Médias et cognition sociale: dépasser les paniques médiatiques (Eres)
  • 2009 (en coll. avec Jordi Torrent). Mapping Media Education Policies in the World: Visions, Programmes and Challenges (Unesco, Alliance des civilisations) [1] [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  • 2007 (dir.). Kit pour l’éducation aux médias à l'usage des enseignants, des parents et des professionnels (Unesco) [2] [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  • 2006. Qui a détourné le 11 septembre ? Journalisme, information et démocratie aux États-Unis (Ina-de Boeck, Collection: «Médias recherches», ISBN 2-8041-4999-4)
  • 2003 (en coll. avec Sophie Jehel). Jeunes, médias, violences (Economica). (Version publique du rapport du Collectif interassociatif «Enfance et médias» (CIEM), Environnement médiatique: que transmettons-nous à nos enfants [3] [Архівовано 6 листопада 2010 у Wayback Machine.])
  • 2003 (dir.). Dossier de l'audiovisuel (no 108 " Les programmes jeunesse: réenchanter la télévision ", mars-avril [4])
  • 2001. Médiamorphoses américaines (Economica, ISBN 2-7178-4339-6, 371 pages)
  • 2001 (en coll. avec Francis Bordat et John Dean). Médias et technologies: l'exemple des États-Unis (Ellipses, collection: «Universités anglais», ISBN 2-7298-0608-3)
  • 1997 (en coll. avec Sophie Jehel). Écrans de la violence (Economica)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ Mapping Media Education Policies in the World. NY: United Nations Alliance of Civilizations, UNESCO European Commission. Grupo Comunicar
  3. ↑ Фрау-Майгс, Дивина (Divina Frau-Meigs) // Медиапедагоги и теоретики медиакультуры зарубежных стран: энциклопедический справочник. — С. 45-46. Available from: https://www.researchgate.net/publication/278531347_Mediapedagogi_i_teoretiki_mediakultury_zarubeznyh_stran_enciklopediceskij_spravocnik [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] [accessed Mar 09 2019].
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 9 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Frau-Meigs, D. (Ed). (2006) Media Education: A Kit for Teachers, Students, Parents and Professionals. Paris: UNESCO. Frau-Meigs, D., Torrent, J. (Eds). (2009).
  6. ↑ Frau-Meigs, D. (Ed). (2006) Media Education: A Kit for Teachers, Students, Parents and Professionals. Paris: UNESCO. Frau-Meigs, D., Torrent, J. (Eds). (2009).
  7. ↑ Divina Frau-Meigs, Brian O'Neill, Alessandro Soriani, Vitor Tomé. Digital citizenship education: Volume 1: Overview and new perspectives. 2017. Р.82. (Цифрова громадянська освіта — Том 1: Огляд і нові перспективи). ISBN 978-92-871-8432-0
  8. ↑ Divina Frau-Meigs, Media Matters in the Cultural Contradictions of the ‘Information Society’ — Towards a Human Rights-Based Governance, Strasbourg: Council of Europe, 2011, 390 p.
  9. ↑ Frau-Meigs, D. (2003) Media Regulation, Self-Regulation and Education. In: Feilitzen, C. and U. Carlsson, U. (Eds.). Promote or Protect? Perpsectives on Meida Literacy and Media Regulations. Goteborg: Nordicom. International Clearinghouse on Children, Youth and Media.

Посилання[ред. | ред. код]

Література та бібліографія
Наука
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дівіна_Фрау-Майгс&oldid=39172977