Егіз Ксенія Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Егіз Ксенія Борисівна
рос. Ксения Борисовна Эгиз
Ім'я при народженніХасинья Бераховна Койлю
Народилася19 вересня 1855(1855-09-19) або 1854
Сімферополь, Російська імперія
Померла1937
Сімферополь, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
ДіяльністьВикладачка
БатькоБераха Койлю
Нагороди
Медаль «За старанність»

Ксенія Борисівна Егіз (уроджена Койл; 1854[1], Сімферополь — 1937, Сімферополь) — суспільно-культурна караїмська діячка у сфері освіти, засновниця і керівниця приватної елементарної школи в Сімферополі. «Перша жінка просвітниця кримських караїмів»[2].

Перша караїмська жінка в Сімферополі, що закінчила шість класів російської гімназії й склала у чоловічій гімназії іспит на звання домашньої вчительки.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Караїми високо цінували свою вчительку: неодноразово влаштовували їй урочисті вшанування. У дні ювілеїв караїмські громади Сімферополя та Євпаторії підносили їй дорогі пам'ятні подарунки:

  • на честь 20-річчя учительській діяльності подарували їй діамантову брошку;
  • на честь 25-річного ювілею — золотий жетон, всипаний діамантами;
  • на честь 35-річчя піднесли подячну адресу і золотий медальйон, усипаний коштовними каменями.

За 35-річну корисну діяльність на ниві народної освіти Міністерством освіти Ксенія Борисівна була нагороджена золотою медаллю і підвищеною пенсією в сумі 49 рублів 42 копійки на місяць.

Суспільно-культурна діяльність

[ред. | ред. код]

До кінця своїх днів Ксенія Борисівна брала участь в караїмських громадських справах, бувши до 1925 року членкинею правління Сімферопольської караїмської громади, у 19251931 роках членкинею правління Кримського об'єднання караїмських громад (КримОКГ).

Публікація

[ред. | ред. код]
  • Караимские песни (с нотами) // Караимская жизнь. — 1912. — № 10—11. — С. 275. (рос.)
  • Из моих воспоминаний // Бизым йол. — 1927. — С. 87. (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архивная страница // Известия Духовного управления религиозных организаций караимов Украины. — Евпатория, 2014. — № 12 (21). — С. 24. (рос.)
  2. Р. А. Айваз. Народная музыка крымских караимов, композиторы, певцы, музыканты, деятели театра и кино. karai.crimea.ru (рос.). Громадська організація регіональна Національно-культурна автономія кримських караїмів Республіки Крим. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Лебедєва Е. И. Очерки по истории крымских караимов-тюрков. — Симферополь, 2000. — 116 с. (рос.)
  • Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960) // Сост. Ельяшевич Б., Ред.кол. Губогло М. и др.; РАН Ин-т этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. — Москва: Ин-т этнологии и антропологии РАН, 1993. — С. 234—236. — «Народы и культуры». — Вып XIV. Караимы. Книга 2. (рос.)