Едуард Війральт
Едуард Війральт | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
20 березня 1898[1][2][…] Калитино (присілок, Ленінградська область), Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 8 січня 1954[4][2][…] (55 років) | |||
Париж[4] (злоякісна пухлина) | ||||
Поховання | Пер-Лашез і Grave of Wiiraltd | |||
Країна |
Російська імперія Естонія | |||
Навчання | Естонська академія мистецтв | |||
Діяльність | графік, художник, рисувальник, скульптор, художник-гравер | |||
Вчитель | Антон Старкопф і Selmar Wernerd | |||
Роботи в колекції | Естонський художній музей, Фінська національна галерея і Print Collectiond[5] | |||
| ||||
Едуард Війральт у Вікісховищі |
Едуард Війральт (20 березня 1898, Санкт-Петербург, Російська імперія — 8 січня 1954, Париж, Франція) — естонський художник[6].
Едуард Війральт народився поблизу Санкт-Петербурга у родині естонців, які працювали за наймом у російському помісті. 1909 року родина повернулася до Естонії й мешкала у Таллінні, де Едуард відвідував Талліннську школу образотворчого мистецтва й ремесла. З 1919 року Війральт продовжив навчання школі Паллас у Тарту в Антона Штаркопфа. Свої перші дереворити й ліногравюри він виконав ще у 1916 році. У 1922–1923 Війральт навчався в Дрезденській академії мистецтв під керівництвом професора Селмара Вернера і повернувся в Татру у 1923 році. У цей період він займався здебільшого ілюструванням книг.
З 1925 по 1939 Війральт мешкав у Парижі, потім деякий час провів у Естонії, а з 1946 року знову в Парижі, де й помер у віці 55 років, і був похований на цвинтарі Пер-Лашез.
Саме в Парижі Війральт створив свої найвідоміші роботи: «Пекло» (1930—1932), «Кабаре» (1931), «Проповідник» (1932), «Голови негрів» (1933) та «Клод» (1936).
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119486709 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Eduard Wiiralt
- ↑ а б Вийральт Эдуард // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/402649
- ↑ «Eduard Wiiralt». Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 7 квітня 2012.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Kangilaski, O. (1959). Eduard Wiiralt (Estonian). Tallinn: Eesti Riiklik Kirjastus. с. 136.
Посилання[ред. | ред. код]
- Музей мистецтв Естонії [Архівовано 16 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Оригінальний естонський сюрреаліст [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Галерея Едуарда Війральта
|
Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 20 березня
- Народились 1898
- Уродженці Санкт-Петербурзької губернії
- Померли 8 січня
- Померли 1954
- Померли в Парижі
- Випускники Естонської академії мистецтв
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Естонські художники
- Естонські графіки
- Художники XX століття
- Графіки XX століття
- Поховані на кладовищі Пер-Лашез
- Випускники вищої школи мистецтв «Паллас»